З ресторану виходили Наталя та її чоловік, де вони відзначали його день народження. Вечір видався чудовим. Прийшло багато гостей — родичів і колег. Наталя багатьох бачила вперше, але якщо Дмитро їх запросив, значить, знав, що робить.
Наталя належала до тих жінок, які не сперечаються з рішеннями чоловіка; вона уникала скандалів і з’ясування стосунків. Їй було простіше погодитися з Дімою, ніж доводити свою точку зору.
— Наталю, ти далеко поклала ключі від квартири? Дістань, будь ласка.
Наталя відкрила сумочку, шукаючи ключі. Раптом відчула різкий біль і так смикнула рукою, що сумочка впала на підлогу.
— Чого ти скрикнула?
— Чимось вкололася.
— У тебе в сумці стільки всього, що не дивно.
Наталя не стала сперечатися з чоловіком, підняла сумку й обережно дістала ключі. Увійшовши у квартиру, вона вже забула про ту дрібницю. Від утоми боліли ноги, хотілося якнайшвидше прийняти душ і лягти спати. Вранці, прокинувшись, вона відчула сильний біль у руці — палець почервонів і набряк. Тоді вона згадала вчорашній випадок і взяла сумочку, щоб перевірити, що ж там могло бути. Обережно витягаючи речі одну за одною, вона знайшла на дні велику іржаву голку.
— Що це таке?
Вона не могла збагнути, як це могло опинитися в її речах. Здивована знахідкою, викинула голку у смітник. Потім пішла до аптечки, щоб обробити місце уколу. Перемотавши запалений палець, Наталя вирушила на роботу. Але вже до обіду помітила, що в неї піднялася температура.
Вона зателефонувала чоловіку:
— Дімо, я не знаю, що робити. Здається, щось підчепила: маю температуру, болить голова, все тіло ломить. У сумці знайшла велику іржаву голку — саме нею вчора вкололася.
— Може, краще піти до лікаря? Не дай Боже, правець або якась інфекція.
— Дімо, не драматизуй. Я обробила рану, все буде гаразд.
Але з кожною годиною Наталі ставало тільки гірше. Ледве дотягнувши до кінця робочого дня, вона викликала таксі й поїхала додому, бо громадським транспортом їхати не змогла б. Удома вона ледь дісталася дивана й одразу заснула.
Уві сні їй з’явилася бабуся Марфа, яка померла, коли Наталя була ще зовсім маленькою. Звідки вона знала, що це саме бабуся, було незрозуміло, але внутрішньо — відчувала. Бабуся виглядала старою і зігнутою. Хоча її вигляд і міг налякати, Наталя відчувала — бабуся хоче допомогти.
Бабуся повела Наталю через поле і показала, які трави треба зібрати, наказала зварити з них відвар і пити його, щоб позбутися темної сили, що її поглинає. Бабуся пояснила, що є хтось, хто бажає їй зла, але щоб з цим боротися, Наталя має вижити. Часу залишилось небагато.
Наталя прокинулася в холодному поту. Їй здавалося, що проспала довго, але, глянувши на годинник, побачила — минуло лише кілька хвилин. Вона почула, як грюкнули вхідні двері — прийшов Дмитро. Спускаючись із дивана йдучи йому назустріч, Наталя почула вигук:
— Що з тобою? Подивися на себе в дзеркало!
Наталя підійшла до дзеркала. Ще вчора в ньому була усміхнена, гарна дівчина, а зараз звідти дивилося щось зовсім інше. Волосся сплутане, синці під очима, шкіра сіра, погляд — порожній.
— Що за нісенітниця?
І раптом Наталя згадала сон. Вона сказала чоловіку:
— Я бачила бабусю уві сні. Вона сказала, що треба робити…
— Наталю, одягайся, їдемо до лікарні.
— Я нікуди не поїду. Бабуся сказала, що лікарі не допоможуть.
Удома спалахнув скандал. Дмитро назвав дружину божевільною, якій наснилась маячня в гарячці.
Уперше вони так сильно посварилися. Дмитро навіть хотів застосувати силу — схопив її за руку і потяг до виходу.
— Не хочеш їхати до лікарні — поведу силоміць.
Але Наталя вирвалася, втратила рівновагу, впала і вдарилася. Дмитро в люті схопив сумку, грюкнув дверима й пішов. Наталя, залишившись наодинці, ледве знайшла сили повідомити керівництву, що захворіла і залишиться вдома.
Дмитро повернувся пізно вночі й вибачився перед дружиною. Вона відповіла:
— Відвези мене завтра в село, де жила бабуся.
Зранку Наталя виглядала більше схожою на живу мертву, аніж на молоду здорову жінку. Дмитро продовжував благати її:
— Наталю, не впирайся, поїхали до лікарні. Я не хочу тебе втратити.
Та вони все ж вирушили в село. Єдине, що залишилося в пам’яті Наталі — назва села. Відтоді як батьки продали бабусин дім, вона там не бувала. Всю дорогу Наталя спала. Вона навіть не знала, до якого поля треба їхати, але, під’їжджаючи до села, раптом сказала:
— Туди праворуч.
Вона ледве вийшла з машини та, знесилена, впала в траву. Але точно знала — знайшла потрібне місце, куди її вела бабуся. Вона знайшла необхідні трави й повернулася додому. Дмитро зварив відвар, Наталя пила його ковток за ковтком, з кожним разом відчуваючи полегшення.
Ледве дійшовши до туалету, вона помітила, що сеча стала чорною. Це її не злякало, навпаки — вона сказала:
— Темрява виходить…
Тієї ночі бабуся знову з’явилася у сні. Цього разу вона посміхалася й почала говорити.
— На тебе навели порчу через іржаву голку. Відвар поверне сили, але ненадовго. Знайди винного, щоб повернути зло. Я не можу сказати, хто саме, але твій чоловік якось причетний. Якби ти не викинула голку, я б побачила більше. Але…
Зробимо так. Купи голки й над найбільшою скажи заклинання: «Духи нічні, колись живі. Почуйте пророків ночі, покажіть ворога!». Цю голку поклади в сумку чоловіка. Той, хто на тебе навів порчу, вколеться нею. Тоді ми дізнаємося, хто це, і зможемо повернути зло.
Сказавши це, бабуся зникла.
Наталя прокинулася, все ще почувалася погано, але знала — бабуся допоможе.
Дмитро залишився вдома, щоб бути з дружиною. Яким же було його здивування, коли вона почала збиратися в магазин і сказала, що їй треба самій:
— Не дурій, Наталю, тобі ж важко. Давай я піду з тобою.
— Дімо, звари супчику, в мене шалений апетит від цього вірусу.
Наталя зробила все так, як казала бабуся. Увечері заговорена голка опинилася в сумці Дмитра. Перед сном він запитав:
— Ти впевнена, що впораєшся без мене? Може, залишуся ще?
— Я впораюсь.
Наталі стало легше. Вона знала, що зло все ще всередині, але відвар його витісняє. Вона чекала, коли Дмитро повернеться з роботи. На порозі її перше питання було:
— Як пройшов день?
— Добре, а чого питаєш?
Наталя вже подумала, що винний не виявився, аж раптом Дмитро додав:
— Наталю, уяви собі, сьогодні Ірина з сусіднього кабінету вирішила допомогти мені дістати з сумки ключі — в мене руки були зайняті документами. І знайшла в моїй сумці голку, вкололася. Дуже розсердилась на мене.
— А що в тебе з Іриною?
— Наталю, ну кинь. Я люблю тільки тебе. Ірина — хороша колега, не більше.
Наталя зрозуміла, як та голка з’явилася у її сумці.
Дмитро пішов на кухню, де на них чекав вечеря.
Як тільки Наталя заснула, бабуся знову з’явилася у сні. Вона розповіла, як повернути зло Ірині. Бабуся пояснила, що тепер уже точно знає — Ірина хотіла позбутися Наталі, щоб бути з Дмитром. Якби не вдалося з першого разу, вдалася б до магії ще.
Наталя зробила все, як веліла бабуся. Незабаром Дмитро повідомив, що Ірина захворіла, і лікарі не можуть нічим допомогти.
Наталя попросила чоловіка відвезти її в село на кладовище, де не була з часу бабусиних похоронів. Вона купила букет і рукавички, щоб прибрати могилку. Знайшла могилу й побачила фото — саме ця жінка приходила до неї уві сні й рятувала. Наталя прибрала, поставила квіти та сіла:
— Бабусю, пробач, що раніше не приходила. Думала, досить, що батьки раз на рік приїжджають. Я помилялася. Тепер я сама буду приїжджати. Якби не ти — мене б уже не було.
Наталя відчула дотик бабусиних рук на плечах. Озирнулася — але нікого не було, тільки легенький вітерець…
— Хотів розлучення? Отримуй! Але май на увазі — квартира МОЯ, машина МОЯ, і діти тебе ненавидять!