Життя в Нідерландах стало для мене справжнім випробуванням

Життя в Нідерландах стало для мене справжнім випробуванням. Цей досвід виявився дорогим і важким, але, як кажуть, «вправив мені мізки». Озираючись назад, я усвідомлюю, наскільки цінною є наша українська неідеальність, зі всіма її недоліками і теплом.

Краса, яку не зрозуміли

У Нідерландах я рік не ходила до перукарні. Причина проста: це було дуже дорого і лячно. Мені радили звернутися до турецьких або українських майстрів, але гроші йшли зовсім в інші місця — ветеринарам або на штрафи. Так, у Нідерландах навіть за відмову від сервісу доводилося платити: не сподобався інтернет — штраф; хочеш припинити підписку на доставку продуктів — знову штраф.

Манікюр я робила сама вдома. Інструменти для цього привезла з України, адже в Нідерландах навіть не чули про ножиці для кутикули. Проте і з цим виникали труднощі: нафарбовані нігті могли викликати осуд. Це вважалося або марною тратою грошей, або навіть натяком на легковажність. Те ж стосувалося довгого волосся — нібито марнотратство води й шампуню.

Колготок там майже не носять, як і суконь. Усе — штани й кросівки. Одного разу я прийшла на урок голландської мови в сукні та тілесних колготках. Викладачка звернула на це увагу всього класу: «О, дивіться, колготки!» — і тицяла пальцем. Це був для мене черговий шок.

Прикраси й парфуми також не залишалися без уваги. У Нідерландах навіть пробник за 2 євро здавався марнотратством, що вже говорити про повноцінний флакон парфумів. Натомість косяки вартістю 5 євро нікого не дивували.

Їжа й одноманітність

З їжею в Нідерландах я також не могла звикнути. Перший час я насолоджувалася мигдальним печивом із кавою, але згодом воно здалося мені хімічним на смак. Спробувала булочки з родзинками — вони швидко набридли. І тут я зіткнулася з проблемою: якщо не хочеш мигдалю й родзинок, то вибір стає майже нульовим.

Продукти в супермаркетах стандартні, без особливого розмаїття. Якщо хочеш чогось іншого, шукай магазини з іноземною їжею або йди на базар. Але це вимагало додаткового часу й зусиль, яких у мене не було. Єдиним приємним відкриттям стали риба та соки. А ось хліб і м’ясо здалися мені абсолютно неїстівними.

Чужа сторінка

Попри всі труднощі, Нідерланди платили біженцям гроші, але ці виплати не покривали моїх витрат. Здається, саме в Нідерландах до мене дійшло те, що раніше я не могла зрозуміти в Україні. Там це стало очевидним — «через голову» чи навіть «через дупу», як кажуть.

Озираючись назад, я відчуваю, що моє життя в Криму, Стамбулі, Львові — це були мої історії. А Нідерланди — ніби сторінка з чужої книжки.

Повернення до української неідеальності

Тепер я дивлюся на українську неідеальність із теплом. У ній є щось живе й справжнє. Старий облізлий паркан? Можливо, гроші на фарбу витратили на іграшки дітям або передали на донати. А може, це просто лінь чи недбалість. Але головне — це вибір людей, їхнє право жити так, як вони хочуть.

Цей досвід зробив мене вдячною за те, що я маю в Україні, попри всі складнощі. Бо тут є те, чого не вистачає в ідеальних Нідерландах, — душа.