Моя найкраща подруга нещодавно розлучилася й опинилася у скрутному становищі. Вона звернулася до мене за допомогою, і я, не вагаючись, запропонувала їй тимчасово пожити в нашій квартирі, поки ми будемо в іншому місті. Подруга завжди здавалася мені порядною та відповідальною. Я навіть подумати не могла, що вона влаштує таку катастрофу в моєму домі.
Я несподівано повернулася додому й побачила, що вона витворяє. Я просто не витримала і вигнала подругу з дому, і зараз навіть не спілкуюся з нею.
Розповідаю, що вона накоїла 👇👇
Мені 50 років, і я вже 28 років заміжня.
Ми живемо в затишній трикімнатній квартирі, яку купили майже 20 років тому. Але щойно приходить весна, ми переїжджаємо за місто — в наш дерев’яний будинок.
Там свіже повітря, аромат квітів і овочі з власного городу. Хоч доводиться вставати раніше, щоб дістатися на роботу, це не напружує, адже такий спосіб життя нам до душі.
Цього літа наша міська квартира пустувала. Зазвичай ми заїжджали туди раз-два на місяць — забрати речі чи перевірити, чи все в порядку.
Саме це обставина привернула увагу моєї шкільної подруги. Вона нещодавно розлучилася й опинилася у скрутному становищі. Подруга звернулася до мене за допомогою, і я, не вагаючись, запропонувала їй тимчасово пожити в нашій квартирі.
Як виявилося, це була величезна помилка.
На початку травня я передала подрузі ключі. Ми з чоловіком поїхали на дачу, а вона, як мені здавалося, спокійно оселилася в нашій квартирі. Подруга завжди здавалася мені порядною та відповідальною. Я навіть подумати не могла, що вона влаштує таку катастрофу в моєму домі.
Все почалося з несподіваного дзвінка від сусідки наприкінці липня. Її слова змусили мене заціпеніти:
— А ви що, продали квартиру?
— Звісно, ні, — відповіла я здивовано. — Там тимчасово живе моя подруга.
Сусідка замислилася й тихо промовила:
— Отже, ти не знаєш, що там відбувається? Там живуть якісь незнайомі люди, а до них щодня приходять гості — п’ять-шість осіб як мінімум!
Я поклала слухавку й одразу помчала до міста. У голові не вкладалося, як таке могло статися. Подруга ж знала, що квартира для нас дорога як пам’ять. Приїхавши, я буквально застала їх на гарячому.
У коридорі стояв чоловік середнього віку, поруч якась дівчина. Побачивши їх, я відчула, як кров закипає в жилах. Не стримуючи емоцій, запитала:
— А де господиня квартири?
— Вона вдома, — відповіли мені незнайомці.
За хвилину на порозі з’явилася моя подруга.
— А ти з яких пір стала господинею? — запитала я, дивлячись їй прямо в очі.
Спочатку вона намагалася виправдатися, мовляв, усе це тимчасово, і вона не хотіла мене турбувати. Але скоро правда виплила назовні. Подруга здавала дві з трьох кімнат іншим людям, а сама оселилася в третій.
Виходить, вона перетворила мою квартиру на мініготель, заробляючи на цьому гроші.
Не минуло й години, як усі ці постояльці покинули квартиру. Подруга пішла останньою, навіть не попрощавшись. Ми з нею більше не спілкуємося, і я не думаю, що коли-небудь зможу її пробачити.