Олена підозрювала, що її чоловік їй не вірний. Останнім часом він поводився надто дивно, відчужено. Усього два роки в шлюбі, а вже нібито чужі одне одному люди стали. І ж попереджала її свекруха, казала, що син її непостійний, що слід сотню разів подумати, перш ніж зважиться вийти заміж.Тоді Олені здавалося, що вона зможе вгамувати свого чоловіка. Однак вона занадто сильно помилялася. Тепер уже й сама зрозуміла, якою дурною й наївною виявилася, та тільки пізно було кусати лікті. Слід було знайти підтвердження, і якщо Максим дійсно зустрічається з кимось на стороні, то просто подати на розлучення.
Чоловік повертався додому пізно. Часто Олена вже спала, а коли прокидалася, він вислизав на роботу, але цього вечора вона вирішила посидіти допізна. Приготувала смачну вечерю, вбралася й вирішила, що їм час поговорити. Олена вимкнула світло у вітальні, милуючись мерехтінням ліхтарів на вулиці. Максим подумав, що дружина вже спить. Крадучись, чоловік увійшов до вітальні, але здригнувся, коли почув такий знайомий голос.
— Чому сидиш у темряві й лякаєш так? — обурився Максим.
— Чого боятися, якщо чистий на руку? — запитала Олена, повільно обертаючись. Вона подивилася на чоловіка й усміхнулася.
Максим увімкнув світло, видно було, як він зблід. Начебто так любили одне одного, але тепер між ними пролягла величезна прірва, яку вже, здавалося, й не вийде подолати. Олена більше не відчувала того радісного трепету, бачачи чоловіка. Вона почувалася зайвою і раз у раз змушувала емоції замовкнути. Імовірно, вони замовкли назавжди.
— Якусь нісенітницю говориш. Подивився б я на тебе, опинися сама в такій ситуації, — хмикнув Максим. — Чому не спиш так пізно?
— На тебе чекала. Вечерю приготувала. Ми ж із тобою майже не бачимося. Ось і вирішила, що слід виправити цей момент. Ти працюєш, затримуєшся, а я… мені нескладно лягти пізніше.
Олена все думала, як правильно підійти до питання, що гризло душу. Вона дивилася на чоловіка й намагалася помітити в його погляді страх. Чи побоювався він хоча б трохи втратити її? Чи думав, що їхньому шлюбу може прийти кінець?
— Не слід було мене чекати. Я прийшов стомлений, мені не до розмов зовсім. Сама вже все сказала за мене — на роботі затримуюся, а не розважаюся.
От тільки голос Максима тремтів, видаючи його збентеження. Що це могло означати? Клубок підступив до горла від образи, але Олена витримала і знову усміхнулася.
— Тоді просто повечеряємо разом. Необов’язково говорити. А якщо є що сказати, то краще не мовчати, щоб це не затяглося, щоб можна було хоч щось виправити, поки ще не втонули остаточно.
На слова дружини Максим ніяк не відреагував, немов вони й не йому зовсім призначалися. Він удав, що не почув, а Олена вирішила, що сьогодні тиснути не стане. Вона хотіла поспостерігати ще трохи.
Вечеря минула в тиші. Час від часу Максим нервово дивився на дружину, а потім відводив погляд убік і вдавав, що зовсім не помічає її. Вранці він утік на роботу раніше звичайного, немов намагався не зустрічатися з Оленою, боявся, що вона поставить незручні запитання. На вихідних Максим планував поїхати з друзями на риболовлю, про що заздалегідь попередив Олену, але жінка дізналася, що друзі його їхати нікуди не збираються. Висновки напрошувалися самі по собі. Однак просто поступатися й здаватися Олена не збиралася. Вона чекала дій з боку чоловіка, хоча б якихось.
Увечері Максим повернувся додому засмучений. Від нього трохи пахло перегаром. Олена чекала, немов знала, що саме зараз прозвучить той самий вирок.
— Мені набридло ховатися від тебе вже. У власну квартиру боюся повертатися. І ти нітрохи не допомагаєш, дивишся вовком постійно. Загалом, нам потрібно розійтися. Я помилився, коли вирішив одружитися з тобою. Слід було тоді подумати головою, але я був зачарований, а тепер зрозумів, що ти не та жінка, з якою мені хочеться розділити своє життя.
Які ж ці слова схожі на те, що казала свекруха. Алла Володимирівна наполегливо попереджала Олену, просила потім не ображатися, адже сама ризикнула піти на такі стосунки. І ось тепер жінка почула їх від чоловіка.
— Я знайшов іншу. Збирай речі й іди з моєї квартири. Хочу жити, як нормальна людина, а не постійно шукати відмовки. Думаю, ти про все вже здогадалася, раз почала ставити «правильні» запитання.
Максим покашляв і підняв погляд на дружину. У його очах відбивалася провина, але вона була недостатньо сильною. Внутрішня боротьба йшла всередині чоловіка, і він старанно глушив голос совісті.
— Здогадалася, але… іти я нікуди не збираюся, — відповіла Олена, закидаючи одну ногу на іншу й піднімаючи підборіддя.
— Що це означає? Невже тобі подобається роль обманутої дружини?
— Навряд чи таке може подобатися комусь. Я не проти розлучення, навіть уже підготувала все необхідне, але з квартири вигнати ти мене не зможеш.
Максим був вражений нахабством дружини. Він думав, що вона влаштує скандал, накинеться на нього й ридатиме, а потім збере речі й з’їде до матері. Адже саме так і роблять ображені дружини? Однак Олена дивилася на чоловіка так, немов уже все продумала. Вона посміхалася, а він ніяк не міг збагнути — чому?
— І що все це означає? Зібралася залишитися в моїй квартирі? Я хочу привести сюди жінку, яку кохаю. Не думаєш же ти, що їй сподобається присутність колишньої? Варто нагадати тобі, що це моя квартира? Я купив її на свої гроші, а ти не внесла й копійки. Я нічого в тебе не просив, а те, що ти купувала в дім — можеш забрати, просити залишити не буду.
Олена не змогла стримати усмішку. Можливо, в іншій ситуації вона не стала б поводитися ось так, але образа, що засіла глибоко всередині, говорила за неї. Вона не збиралася просто спускати чоловікові з рук його проступки. Мало того, що знайшов іншу, так ще й стільки часу брехав. Вибирав, хто ж усе-таки на його погляд кращий? Якби відразу сказав їй усе, вона б зглянулася, але не зараз. Тепер у голові жінки дозрів план, і вона бажала провчити чоловіка, щоб не кортіло чинити таким чином у майбутньому, щоб знав, що жінки розумні та вміють постояти за себе. Принаймні, Олена саме такою і була.
— Чого мовчиш? Що ти задумала?
— Дозволяю тобі подумати самому, — спокійно відповіла Олена. — З’явилися думки? Чи я повинна все розжувати тобі, як дитині?
Намагатися запобігати перед людиною, яка зрадила її, жорстоко посміявшись за її спиною, Олена не збиралася. Вона говорила з Максимом так, як чоловік цього заслуговував. Не могла більше посміхатися, дивлячись йому в очі. І він розумів це. Вона зберігала вірність, дбала про нього, планувала спільне майбутнє. Добре, що давно почала готуватися до подібного результату, щойно помітила перші тривожні дзвіночки. Добре, що тримала на відстані й не завагітніла. Інакше було б набагато болючіше й складніше.
— Можеш і пояснити, раз вважаєш, що я дурний і не розумію істини, що лежить на поверхні.
— Добре, — Олена встала з дивана й підійшла до вікна. — Це не твоя квартира, мій дорогий чоловіче. Ця квартира вважається спільно нажитим майном, тому що придбав ти її вже після того, як ми уклали шлюб. Я не збираюся йти, доки ми не розділимо її за законом.
Максим побагровів від люті. Він стиснув руки в кулаки й примружився. Думав, що одружився з простою наївною дівчиною, але Олена виявилася занадто хитрою. Задумала залишити його без житла, на яке він заробляв потом і кров’ю?
— Ти не вклала сюди й копійки. Це легко буде довести! — обурився чоловік.
Олена лише посміхнулася й кивнула. Вона вже встигла зустрітися й поговорити з юристом. Зважилася діяти лише після того, як отримала консультацію. Довести, що вона не вклала в покупку ні копійки, буде не так-то просто. Здебільшого суддя ухвалює позитивне рішення, і майно, придбане в шлюбі, ділиться навпіл, попри нерівнозначний внесок бюджету. Максим зробив велику помилку, коли придбав квартиру саме так. Міг до реєстрації встигнути все зробити, але чомусь тягнув. І ось тепер потрапив у власну пастку.
— Спробуй. Я ж не забороняю тобі цього робити. У кожного рівні права. Ти можеш відстоювати свою правоту, а я можу вимагати те, що належить мені за законом. Доки суд не закінчиться, з’їжджати з цієї квартири я не стану. Так що ти вже зачекай із переїздом своєї нової коханки, а то я можу і їй влаштувати солодке життя… таке, що втече від тебе раніше, ніж розлучення отримаєш.
Максим був вражений. Він подивився на свою дружину інакше. Тепер вона здавалася йому занадто розумною, занадто… Він не помічав раніше, перестав, але тепер здавалося, що вона стала кращою. І чому він тільки вирішив віддалитися від неї й піддався спокусі? Чоловік відігнав безглузді думки, що відвідали голову. Він уже все вирішив. Зібрався розлучатися, а Олена занадто підступна, і їм доведеться поборотися, але Максим планував до останнього відстоювати свою правоту.
Алла Володимирівна вчинок сина засудила. Вона відмовлялася виступати свідком на боці сина й заявила, що він сам в усьому винен. Якби Максим слухав її й не поводився необачно, то до такого справа не дійшла б.
— Олена хороша жінка. Вона вчинила так, тому що ти занадто сильно образив її. За свої проступки доводиться розплачуватися. Раз не зміг утримати штани на місці, то тепер неси відповідальність. Наступного разу подумаєш головою. А якщо ні, то знову втратиш щось. Ти втратиш не просто половину квартири. Ти втратиш жінку, яка тебе любила. Знайти другу таку буде непросто. Занадто непросто, але все це не мої проблеми.
Максим занепав духом уже на самому початку судового розгляду, бо розумів, що його шанси малі. Суддя ухвалив позитивне рішення за позовом Олени, і квартиру велів розділити.
— Добилася, чого хотіла? Напевно, із самого початку заради цього й виходила за мене заміж? — з образою в голосі запитав Максим.
Олена лише із засудженням подивилася на колишнього чоловіка, але відповідати йому нічого не стала. Вона не бачила сенсу виправдовуватися. Навряд чи він зрозуміє все. Тепер у її житті починалася нова глава, і вона більше не могла оступитися.
Жінка з’їхала у квартиру, яку орендувала недалеко від офісу. Вона доручила адвокату зайнятися продажем її частки у квартирі чоловіка, тому що більше не хотіла зустрічатися зі своїм колишнім і слухати погані слова, якими він намагався щоразу поранити.
Максим впав у депресію. Дізнавшись, що він позбувся квартири й тепер зможе дозволити собі тільки маленьку студію найближчим часом, його нова кохана відразу ж утекла. Вона не хотіла зв’язуватися з жебраком, та й взагалі не планувала нічого серйозного.
— Я просто розважалася й не просила тебе розлучатися, — сказала дівчина на прощання.
Максим залишився біля розбитого корита. До нього не відразу дійшов сенс слів матері, але тепер він усвідомив, що втратив не просто майно… він втратив сім’ю через власну дурість. Проводячи вечори в млосній самотності, він усе думав… сумував за Оленою, але був змушений визнати, що вона тепер уже не повернеться. Слід було рухатися далі й думати головою надалі. Та тільки чи вдасться засвоїти урок, якщо на горизонті з’явиться чергова спокуса, перед якою так складно встояти?
— Не губи своє життя! Не одружуйся на жінці, яка має двоє дітей! — так я сказала молодшому сину, коли дізналася про його вибір