Надя поправила волосся, дивлячись у дзеркало ресторанного туалету. Сьогодні був особливий вечір — Артем запросив її в один із найдорожчих ресторанів міста. До весілля залишалося менше місяця, і майбутній чоловік вирішив влаштувати романтичну вечерю.
«Хочу, щоб ти запам’ятала цей вечір», — сказав Артем телефоном, і Надя, звісно, погодилася. Як можна відмовити людині, яка за пів року стосунків жодного разу не дала приводу засумніватися у своїй порядності?
Познайомилися вони на дні народження спільного друга. Артем одразу привернув увагу Наді — високий, з правильними рисами обличчя й чарівною усмішкою. Але головне — уважний і галантний. Артем першим запропонував викликати таксі, коли вечірка закінчилася, і наполіг на тому, щоб провести Надю до дверей.
На першому побаченні чоловік подарував букет улюблених лілій. «Як ти дізнався?» — здивувалася тоді Надя. «Помітив на твоєму аватарі у соцмережах», — відповів Артем, і дівчина розтанула від такої уваги до деталей.
Потім були кіно, прогулянки в парку, кафе. Артем завжди наполягав на тому, щоб платити за обох. «Жінка не повинна діставати гаманець у присутності справжнього чоловіка», — казав він з легкою усмішкою. І Надя, вихована у традиційній сім’ї, де батько завжди дбав про матір, бачила в цьому прояв турботи та поваги.
Пропозицію Артем зробив красиво — на тлі заходу сонця, з каблучкою в оксамитовій коробочці та шампанським. Надя без вагань сказала «так». Подруги заздрили вдалому вибору — забезпечений, уважний, турботливий. «Тобі пощастило, люба, не чоловік, а мрія», — зітхала найкраща подруга Катя, яка нещодавно пережила болісне розставання.
Надя востаннє глянула в дзеркало, поправила нову сукню, куплену спеціально для цього вечора, і повернулася в залу. Артем уже чекав за столиком, переглядаючи меню. Побачивши наречену, чоловік усміхнувся, але Надя помітила, як його погляд ковзнув по її фігурі з якимось дивним виразом.
— Усе гаразд? — запитала Надя, сідаючи.
— Звісно, — Артем відклав меню. — Просто задумався про роботу.
Підійшов офіціант, і Артем замовив пляшку вина.
— Уже обрали, що будете їсти? — поцікавився молодий чоловік у бездоганній формі.
— Мені салат «Цезар» із креветками, стейк середньої прожарки й чізкейк на десерт, — сказала Надя, побіжно глянувши в меню.
Вона помітила, як Артем насупився, але списала це на освітлення. Наречений замовив собі легку закуску та рибу, демонстративно відмовившись від десерту.
Коли офіціант пішов, Артем дивно всміхнувся.
— Не боїшся в сукню не влізти на весіллі? — запитав він тоном, якого Надя раніше не чула в його голосі.
— Що ти маєш на увазі? — здивувалася дівчина. — Я завжди так їм.
— Так? — Артем підняв брову. — А я думав, ти їси, як Дюймовочка, а ти, виявляється, ненажера! За себе платитимеш сама.
Надя завмерла з келихом у руці. Жарт? Не схоже. Обличчя Артема виражало суміш насмішки та роздратування. Упродовж кількох секунд Надя намагалася осмислити почуте. Лише одна фраза — і весь образ ідеального нареченого розсипався, як картковий будинок.
— Ти зараз серйозно? — Надя сподівалася, що ослухалася або неправильно зрозуміла.
— А що такого? — Артем знизав плечима й відпив вина. — Я просто не очікував, що ти стільки їси. Знаєш, скільки коштує твоя вечеря? Майже п’ять тисяч! А ще кажуть, що утримувати жінку недорого.
Надя відчула, як обличчя заливає рум’янець. Не від сорому — від гніву та розчарування. Перед нею сидів не той чоловік, за якого вона збиралася заміж. Не той, хто казав, що «кохана жінка не повинна ні в чому мати потреби».
— Я не розумію, — Надя намагалася говорити спокійно. — Ти сам запросив мене в ресторан. Сам обрав це місце. І тепер дорікаєш мені за те, що я замовила звичайну вечерю?
— Та годі тобі, — Артем махнув рукою. — Просто я думав, що ти будеш скромнішою. Ми ж економимо на весілля.
— Економимо? — Надя згадала, як тиждень тому Артем купив собі новий дорогий годинник. Тоді він пояснив це вдалою угодою на роботі. — Ти ніколи раніше не говорив про економію.
— Надю, не чіпляйся до слів, — Артем знову наповнив свій келих. — Просто вважаю, що треба розумніше ставитися до витрат. Особливо жінкам. Ви ж часто не вмієте поводитися з грошима.
Офіціант приніс салати, і Надя автоматично подякувала йому. Усередині вирувала буря емоцій. Як вона могла не помітити цієї сторони Артема раніше? Були якісь ознаки? Можливо, вона щось проігнорувала?
Пригадалися дрібниці, які Надя списувала на втому або поганий настрій. Як Артем одного разу роздратовано прокоментував вартість її косметики. Як закотив очі, коли вона хотіла купити нову сукню. Як кілька разів натякав, що їй варто слідкувати за фігурою.
— Знаєш, — Надя відклала виделку, до їжі вона так і не доторкнулася, — мені здається, нам потрібно поговорити. Про нас, про майбутнє.
— Зараз? — Артем явно не очікував такого повороту. — Я думав, ми просто повечеряємо.
— А я думала, що виходжу заміж за людину, яка поважає мене, — тихо відповіла Надя.
— Та годі тобі, — Артем натягнуто засміявся. — Через якусь дурну жартівливу фразу про вечерю ти влаштовуєш драму? Тобі не здається, що це занадто?
— Справа не у вечері, — Надя подивилася нареченому прямо в очі. — А в тому, що ти щойно показав своє справжнє ставлення до мене. Якщо ти можеш принизити мене через звичайне замовлення в ресторані, що буде, коли ми одружимося?
Артем відкинувся на спинку стільця, його усмішка стала жорсткішою.
— Та годі тобі. Деякі жінки замовляють салатик і воду, щоб справити враження, а потім удома наїдаються. Думав, ти з таких.
— Тобто, ти надаєш перевагу жінкам, які вдають? — Надя відчувала, як із кожною секундою між ними зростає прірва.
— Я надаю перевагу тим, хто думає не лише про свої бажання, — відрізав Артем. — Але раз ти вже підняла тему нашого майбутнього, давай поговоримо про нього. Я вважаю, що дружина має бути економною. Особливо коли з’являться діти. Не можеш же ти їсти так щодня, правда?
Надя мовчала, намагаючись переварити почуте. У голові виринули слова подруги Каті, сказані ще на початку стосунків: «Придивись, як він ставиться до офіціантів, як говорить про гроші, як поводиться, коли щось іде не за його планом. Справжній характер проявляється у дрібницях».
Тоді Надя відмахнулася — Катя просто заздрить. Але зараз… Зараз дівчина бачила перед собою людину, яку, виявляється, зовсім не знала.
Офіціант приніс стейк і поставив перед Надею, але навіть апетитний аромат не пробудив бажання їсти. У горлі стояв клубок. Думки крутилися лише навколо одного: «Якщо Артем дорікає шматком м’яса зараз, що буде у шлюбі?»
Надя підняла погляд і побачила, як наречений захоплено розрізає свою рибу, наче неприємної розмови й не було. Наче все нормально.
— Чому не їси? — Артем кивнув на недоторканий стейк. — Передумала? Чи на дієту вирішила сісти?
У питанні Артема звучала погано прихована насмішка. Надя мовчки відкрила сумочку, дістала гаманець і зробила знак офіціанту.
— Принесіть, будь ласка, рахунок, — тихо попросила дівчина.
— Що? — Артем відірвався від своєї тарілки. — Ми ще не доїли.
— Я закінчила, — голос Наді звучав несподівано спокійно.
Офіціант приніс чек. Надя взяла теку першою, швидко переглянула суму й відрахувала гроші за своє замовлення, включаючи половину вартості вина. Поклавши купюри в теку, дівчина встала й підхопила сумочку.
— Куди ти? — здивовано запитав Артем, дивлячись знизу вгору.
Надя не удостоїла його відповіддю. Просто розвернулася і пішла до виходу, відчуваючи на собі здивовані погляди відвідувачів і персоналу. Усередині вирувала дивна суміш емоцій — образа, розчарування, але і якесь невимовне полегшення.
Залишившись сам за столиком, Артем виглядав розгубленим. Такого повороту подій наречений явно не очікував. Зазвичай дівчата намагалися догодити йому, вибачалися, якщо він робив зауваження, а тут… Надя просто встала і пішла.
На вулиці мрячив дрібний осінній дощ. Надя не взяла парасольку — прогноз обіцяв ясну погоду. Як іронічно, подумала дівчина. Ще годину тому життя здавалося зрозумілим і спланованим, а тепер… усе змінилося через одну фразу. Чи не через фразу, а через те, що ця фраза показала?
Надя викликала таксі через додаток і поїхала додому. У маленьку орендовану квартиру, яку планувала звільнити перед весіллям. Добре, що не встигла розірвати договір оренди.
Телефон завібрував, коли дівчина переступила поріг свого дому. Артем. Надя відхилила виклик. Потім ще один. І ще. За кілька хвилин прийшло повідомлення: «Чого ти образилася? Це був просто жарт!»
Надя перечитала повідомлення кілька разів. Жарт? Ось як Артем сприймає ситуацію? Дівчина відклала телефон і заварила чай. Дивно, але сліз не було. Лише втома й відчуття, ніби вона щойно прокинулася від довгого сну.
Після недовгих роздумів Надя написала коротку відповідь: «Весілля не буде.»
Телефон знову засипало повідомленнями. Артем дзвонив, писав, вимагав пояснень. Надя вимкнула звук і втупилася у вікно. Здавалося, мало б бути боляче, мало б бути відчай… але дівчина відчувала лише дивне полегшення. Наче скинула важкий рюкзак із плечей.
Вранці наполегливий стукіт у двері розбудив Надю. На порозі стояв Артем із букетом троянд і винуватим виразом обличчя.
— Надю, ну ти що? — одразу почав наречений, намагаючись проштовхнутися у квартиру. — Через таку дурницю весь вечір зіпсувала. Я просто пожартував, а ти одразу в біга.
Надя стояла у дверному прорізі, не дозволяючи увійти.
— Це не дурниця, Артеме, — спокійно відповіла дівчина. — Ти вчора показав своє справжнє ставлення до мене. І воно мені не підходить.
— Та яке ще «справжнє ставлення»? — обурився Артем. — Подумаєш, сказав, що багато їси! Ти справді багато замовила! Та половина чоловіків своїм дівчатам салатики прописують!
— Ось і я про те ж, — кивнула Надя. — Не хочу бути з таким чоловіком.
Обличчя Артема миттєво змінилося. Чарівна усмішка зникла, поступившись місцем спотвореній гримасі злості.
— Та ти просто вередлива дурепа! — випалив наречений. — Я на тебе стільки грошей витратив, а ти через одну фразу істерику закочуєш! Думаєш, знайдеш когось кращого? Та кому ти взагалі потрібна така!
Надя мовчки зачинила двері. Серце калатало, але не від страху чи сумнівів — від розуміння, наскільки правильно вона чинить. Якщо так Артем поводиться зараз, що було б після весілля?
Наступний тиждень перетворився на справжнє випробування. Артем не здавався — дзвонив із різних номерів, писав повідомлення, намагався тиснути через спільних друзів. Тактика змінювалася щодня: то благання й вибачення, то докори й звинувачення, то погрози. Після особливо агресивного дзвінка Надя просто заблокувала номер колишнього нареченого.
— Не можу повірити, що ти скасувала весілля через жарт про їжу, — зітхнула мама Наді, коли донька повідомила новину.
— Справа не в їжі, мамо, — терпляче пояснила Надя. — А в тому, що Артем показав, яким буде наш шлюб. Він вважає мене тягарем, витратою. І це проявлялося б знову і знову.
Мама похитала головою, але сперечатися не стала. Можливо, в глибині душі вона розуміла доньку краще, ніж хотіла визнавати.
За тиждень після випадку в ресторані Надя зустрілася з Катею.
— Пробач, що сумнівалася в тобі, — сказала подруга, обіймаючи Надю. — Коли ти розповіла, що сталося, я подумала, що ти трохи перебільшуєш. Але потім Артем заявився до мене.
— До тебе? — здивувалася Надя.
— Ага, — Катя скривилася. — Хотів, щоб я вмовила тебе «не верзти дурниць». Знаєш, що він говорив? Що всі жінки — тягар для гаманця і ти повинна цінувати, що він взагалі запропонував тобі одружитися. Жахливий тип. Ти правильно зробила, що пішла.
Ця розмова остаточно переконала Надю в правильності її рішення. Поступово дівчина поверталася до звичайного життя — робота, зустрічі з друзями, нові захоплення. Неочікувано для себе Надя усвідомила, що останні місяці перед весіллям жила у постійній напрузі, намагаючись догодити Артему. Тепер ця напруга зникла.
Місяць потому, після скасованого весілля, Надя зіткнулася з Артемом у торговому центрі. Колишній наречений стояв із групою друзів біля спортивного магазину. Помітивши Надю, Артем демонстративно відвернувся.
— Це твоя колишня? — запитав хтось із компанії досить голосно.
— Так, уявляєш, кинула мене просто перед весіллям, — так само голосно відповів Артем. — Через якусь дрібницю. Ці жінки, вічно їм щось не так.
Надя спокійно пройшла повз, не удостоївши колишнього нареченого навіть поглядом. Ще одне підтвердження правильності її рішення.
Невдовзі, на дні народження спільного знайомого, Надя познайомилася з Максимом. Молодий чоловік виявився приємним співрозмовником із чудовим почуттям гумору. Коли настав час вечері, Надя замовила стейк, салат і десерт.
— Гарний вибір, — усміхнувся Максим. — Тут чудово готують м’ясо.
Жодних коментарів про кількість їжі, жодних натяків на вартість. Звичайна людська повага, яка, як виявилося, не така вже й складна у прояві.
Артем, дізнавшись від спільних знайомих, що Надя зустрічається з Максимом, влаштував справжній скандал, звинувачуючи колишню наречену в тому, що «вона спеціально знайшла привід піти до іншого». Почувши про це від Каті, Надя лише знизала плечима.
— Знаєш, — сказала дівчина подрузі, — я зрозуміла одну важливу річ. Краще піти одразу, ніж потім боротися за увагу та копійки від людини, яка не здатна поважати свою жінку.
— Згодна, — кивнула Катя. — Іноді одна фраза може розповісти про людину більше, ніж місяці стосунків.
Через пів року Надя згадувала той вечір у ресторані не зі смутком, а з вдячністю. Доля подарувала шанс побачити справжнє обличчя Артема ще до весілля, а не після, коли розрив був би набагато боліснішим. І дала сили піти, не озираючись.
Адже щастя вимірюється не вартістю вечері, а тим, наскільки вільно та з повагою ти почуваєшся поруч із людиною. І Надя точно знала, що тепер не проміняє це відчуття ні на які сумнівні «вигоди» від стосунків із тим, хто вважає її тягарем.
— Я не пустила твою маму до квартири, — гордо заявила наречена Олегу, і її підтримала зовиця. За кілька хвилин вони згадали всіх святих