У день розлучення я прочитала для чоловіка листа, написаного напередодні: всі сміялись, а чоловік ледь стояв на ногах

Чоловік сказав, що хоче розлучення. Мені було боляче, але я погодилася — і вирішила йому відплатити. У РАЦСі перед усіма я прочитала листа, якого написала після нашого розставання. Присутні голосно сміялися, а колишній чоловік почервонів від сорому.

Розповідаю, що написала у листі 👇👇

Після того, як мій шлюб із коханою людиною завершився, я написала листа, сповненого вдячності за все, що ми пережили разом.

Так я це сформулювала:

«Мій дорогий, ми пройшли чимало за ці 15 років. І в радості, і в біді, в горі й у щасті — я завжди була поруч, намагаючись тебе підтримати. І хоча наша історія підійшла до кінця, я хочу зберегти в пам’яті лише добре.

Ти навчив мене витримці та рішучості. Замість того, щоб скаржитись на труднощі, я вчилася долати їх без зайвого стресу. Я намагалася вирішувати проблеми самотужки, щоб не навантажувати тебе зайвими переживаннями.

Ти став моїм першим «викладачем» медицини. Я не забуду, як ти відмовлявся від уколів, і мені доводилося бути тобі не лише дружиною, а й медсестрою. Коли я побачила, як ти непритомнів при вигляді шприца, я не злякалася — і все взяла на себе.

Ти допоміг мені стати майстром на всі руки. Я навчилась робити дрібний ремонт і більше не боюся жодної поломки. Ти часто приходив додому втомлений і забував про ці речі, але саме я, озброївшись інструментами, бралася до справи.

Викрутка і молоток стали моїми вірними друзями. Я зрозуміла: тепер я впораюся з будь-чим, навіть якщо залишуся сама.

Ти навчив мене бути впевненою та рішучою жінкою. Я навчилась вирішувати питання з сусідами, платити штрафи, писати пояснення в поліцію чи комунальні установи.

До речі, пам’ятаєш, як мені довелося терміново вчитись водити авто? У тебе тоді забрали водійські права, і я мусила за кілька днів опанувати кермо, щоб забирати тебе з тих гулянок, після яких ти не міг навіть стояти.

Я вдячна, що завдяки тобі я завжди була в русі. Ти, звісно, надавав перевагу дивану, а я тягнула важкі сумки з магазину й перекопувала город, бо ти відмовлявся допомагати через біль у мізинці.

Ти зробив із мене універсального спеціаліста. Коли треба було заробляти на життя — я опановувала нові професії, щоб прогодувати нашу родину.

І нарешті — дякую, що пішов. Ти вважав, що я тебе не розумію, і грюкнув дверима. Але, чесно кажучи, я тоді відчула полегшення. Це був той момент, коли я змогла нарешті вдихнути на повні груди.

Дякую тобі за все. Я вдячна за досвід, який отримала, і за все, чого навчилась завдяки нашому спільному часу».