— Слава, ти у своєму розумі?! — кричала Крістіна. — Навіщо ти своїй матері доступ до рахунку дав?

— Слава, ти у своєму розумі?! — кричала Крістіна. — Навіщо ти своїй матері доступ до рахунку дав? Чого вона своїми загребущими руками до наших грошей тягнеться? Ще й мене злодійкою обізвала! Негайно все в неї видаляй! Картку заблокуй і нову відкрий. І не дай Боже, я дізнаюсь, що ти знову мамусі своїй гроші довірив!

***

Аліса Ігорівна ранком подзвонила невістці й заявила:

— Давай, збирайся. Поїдемо зараз із моєю доброю знайомою, вона два пакети дитячих речей спеціально для нас зібрала! Заберемо, все попереш, попрасуєш і складеш. До народження дитини потрібно готуватися заздалегідь.

Крістіна, не одразу після сну зрозумівши, чого від неї хоче свекруха, невдоволено пробурмотіла:

— Алісо Ігорівно, куди я маю їхати зранку? Навіщо мені речі вашої подруги? Я взагалі не розумію, чого ви від мене хочете.

— Я хочу, щоб ти свою ледачу п’яту точку від ліжка підняла й бодай щось корисне для родини зробила, — заявила Аліса Ігорівна. — Я тут допомагаю, речі безкоштовно пропоную. Ти хоч знаєш, скільки коштує одяг для новонароджених? А тут дарма! Безкоштовно віддають! Лише попрати, попрасувати й скласти. А вона ще носа верне! Може мені самій туди їхати, самій усе прати й складати? Принести тобі все на тарілочці з блакитною облямівкою?

Крістіна сіла на ліжку, труснула головою. Сваритися зі свекрухою не хотілося, але останнім часом Аліса Ігорівна зовсім переходила межі. Раніше вони й так не надто дружили, але заради Слави, чоловіка Крістіни й сина Аліси Ігорівни, тримали холодний нейтралітет. А коли Крістіна завагітніла і Слава дізнався, що стане батьком, Аліса Ігорівна розперезалася. Вона почала два-три рази на тиждень приходити до сина і наводити у його квартирі свої порядки.

Іноді Крістіні здавалося, що свекруха навмисне виводить її з себе, робить усе, щоб вагітна жінка потрапила бодай у лікарню, якщо не в психіатричну клініку.

— Алісо Ігорівно, — намагаючись залишатися спокійною, сказала Крістіна свекрусі, — я нікуди не поїду! І мені не потрібні ношені речі. Слава Богу, у нас є можливість купити для дитини все нове. Дякую за турботу, але ми в ній не потребуємо.

— І що це за можливість у тебе? — розсердилася Аліса Ігорівна. — Це не в тебе можливість, а в мого сина! Це ти в нього на шиї сидиш постійно, гроші з нього тягнеш, усе щось випрошуєш. Думаєш, я не знаю, що Славік мій без вихідних працює, щоб тобі животик грошима набити? Я сказала: збирайся! Я тебе на проспекті чекатиму. Сподіваюся, хвилин за двадцять доїдеш. Як будеш під’їжджати — подзвони мені, я вийду. Мені до проспекту хвилини дві пішки.

Крістіна озирнулася на мирно сплячого чоловіка. Слава їхньої розмови не чув. Вона вимкнула телефон і, звісно, нікуди їхати не збиралася. Ще не вистачало танцювати під дудку свекрухи! Але проблему вирішувати треба було, і Крістіна вирішила серйозно поговорити із чоловіком.

— Слав, чому ти дозволяєш своїй матері постійно втручатися в нашу сім’ю, а? — не витримала Крістіна за сніданком.

— Ти, як завжди, все перебільшуєш! Це в тебе вагітність так впливає. Ти надумуєш сто проблем на рівному місці. Я взагалі не розумію, чого ти весь час чіпляєшся до моєї мами? Вона ж як краще хоче, добра нам бажає. А ти, виходить, зовсім не цінуєш її старань. Що знову сталося? Чим ти знову незадоволена, Крістіно?

Крістіна розповіла чоловікові про ранкову розмову з його матір’ю.

— Я що, повинна о шостій тридцять підриватися, бігти на зупинку, чекати автобус? Я взагалі не знаю, в такий час вони вже їздять? Потім майже пів години добиратися до твоєї мами, щоби поїхати до якоїсь незнайомої жінки й забрати два пакети ганчір’я? Славо, поясни їй, будь ласка, що ми й самі впораємось! Її ж ніхто не просив лізти — вона спеціально мене доводить, провокує на скандал, а потім ще тобі жаліється.

— Крістіно, мама — така людина, старого гарту. Я теж у дитинстві носив речі після інших, і нічого страшного в цьому не бачу. Це ж розумна економія! Немовляті байдуже, у що бути вдягненим. Діти швидко ростуть, тільки на одязі й збанкрутуєш! Могла б просто спокійно пояснити, сказати, що не хочеш так рано вставати. Але ж ні — обов’язково треба посваритись! Не розумію цієї твоєї звички.

Крістіна хмикнула: сварку влаштовує не вона — на конфлікт завжди першою йде Аліса Ігорівна. Раптом їй згадався день знайомства.

— Кого це ти привів? Вона хоч повнолітня? — це була перша фраза, з якою майбутня свекруха зустріла Крістіну.

— Мамо, звісно! Що це за питання взагалі? — жартома відповів Слава, намагаючись не роздмухувати конфлікт.

Але початок було покладено: Аліса Ігорівна рішуче незлюбила невістку.

І молоденька вона занадто, і недосвідчена, і сіренька мишка…

***

Крістіна вийшла заміж у двадцять три, на останньому курсі університету. З дітьми вирішили не поспішати, бо молода жінка одразу заявила:

— Спочатку довчуся!

І таки довчилася — на історика. Щоправда, за фахом так і не працювала. Точніше, спробувала, але вистачило її рівно на два тижні. Після цього з жахом написала заяву на звільнення і втекла з тієї клятої школи. Зрештою швиденько перекваліфікувалася на майстриню манікюру й почала приймати клієнток удома. Орендувати кабінет на старті виявилось задорого — ось вона й облаштувала собі куточок просто в залі.

Тим паче, що квартира, у яку після весілля заїхали молодята, належала Крістіні. Сталося це так. Сім’я Крістіни переїхала з села до міста, коли дочка вступала до вишу, та й важко вже було на господарстві. Перевезли й бабусю, яка на той час успадкувала квартиру свого старенького і самотнього брата. Бабуся Таїсія прожила в місті рівно місяць, а потім продала ту квартиру, купила двокімнатку замість трикімнатної й переписала її на єдину улюблену онучку Крістіну. А сама придбала будинок у селищі міського типу й переїхала туди назавжди зі словами:

— У ваших бетонних коробках я жити не зможу.

Так Крістіна стала власницею просторої світлої двокімнатної квартири в тихому спальному районі, яку після весілля перетворила на затишне сімейне гніздечко.

Зі Славою вона познайомилася випадково — на зупинці. Раптом хлинула злива, а навіс виявився зламаним після нещодавнього вітру. От і поділився галантний хлопець парасолькою з симпатичною студенткою. Розговорилися, обмінялися телефонами, пів року зустрічалися.

З майбутньою свекрухою Крістіна познайомилася вже перед весіллям.

— Синку, не поспішав би ти. Може, ще когось кращого знайдеш? — навмисне голосно шепотіла Аліса Ігорівна тоді.

Крістіна лише головою хитала: не складеться у них, от просто не складеться! Так і сталося. З самого початку Аліса Ігорівна почала приходити до невістки, як справжній інспектор.

— Це що за помаранчеве вариво? — відкриваючи кришку каструлі, запитувала вона.

— Це крем-суп з гарбуза зі вершками, — відповідала молода жінка.

— Огидно! Мій син таке їсти не буде. Ти що, борщ зварити не вмієш? Тебе мати взагалі чомусь навчила?

— Слава сам попросив суп-пюре.

— Казочки мені не розповідай! Записуй рецепт, недотепо! Одружився — невідомо з ким, ще молоко на губах не висохло, а вже заміж стрибнула.

Крістіна мовчала, не бажаючи роздмухувати конфлікт. Чоловік матір любив. Вона виховувала його сама, без чоловіка, і, як це часто буває, єдина дитина стала сенсом життя для самотньої, вже не молодої жінки. Її опіка поступово перетворювалася на контроль, турбота — на справжню тиранію, але Слава щиро цього не помічав, насолоджуючись увагою відразу двох улюблених жінок. От тільки між цими жінками з кожним днем напруга зростала.

— Хто так білизну розвішує, га? Все ж помнеться!

— Але ж все одно гладити, — виправдовувалась невістка.

— Не сперечайся, а слухай! Ще молода, щоб мені перечити! Дружина має бути слухняною, тихою, і свекруху поважати та слухатися беззаперечно.

— Ага, як у середньовічному селі, напевно! — думала Крістіна.

Але білизну все ж перевісила. Щоб знову не сваритися.

***

Аліса Ігорівна була провокаторкою найвищого рівня — вона постійно перевіряла міцність нервів дружини свого синочка. Їй явно подобалося дражнити Крістіну й спостерігати, як та з усіх сил стримується, щоб не зірватися на крик.

Вона наказовим тоном повчала, критикувала, чіплялася до кожної дрібниці.

— А що, обов’язково клієнток додому тягати? От вкрадуть щось — будеш знати! — бурчала Аліса Ігорівна.

— Усі оплачують карткою, ще ніхто ніколи нічого не брав, — відповідала господиня дому.

Але Крістіні набридло стримуватись і бути чемною з матір’ю чоловіка, яка ставала дедалі нахабнішою. До речі, жодної реальної допомоги від неї не було — лише критика. Навіть коли Крістіна завагітніла, свекруха не змінила свого зухвалого ставлення.

Про вагітність Крістіна дізналася абсолютно випадково. До неї прийшла одна з постійних клієнток — повненька, приємна жінка, вже не молода, яка народила й виховала шістьох дітей. З самого ранку Крістіна почувалась жахливо — нудило, страшенно хотілося спати, крутилась голова. Але час був узгоджений, і Валентина з’явилася точно, як завжди.

— Що це ти така бліда? — спитала клієнтка.

— Недобре мені щось…

— Давно?

— Та вже тиждень десь. Нудота зранку страшна, навіть воду нормально пити не можу.

— Ага… Ну, з тобою все ясно, — авторитетно заявила Валентина.

— Що саме?

— Дитинку чекаєш, ось що! Я ж шістьох народила — оком бачу. І, певно, хлопчик буде, якщо так нудить. Я з п’ятьма мучилася, сил не було! А з шостою, донькою, — ніби й не вагітна була. Жодного дискомфорту. Хлопці — вони шкідливіші.

Крістіна тоді розсміялася:

— Та ні, ми з чоловіком обережні в цьому питанні, все контролюємо. Не можу бути вагітною.

— Купи тест, щоби спокійно спати.

Так вона і зробила після роботи. Забігла, купила, зробила всі процедури — і сиділа на підлозі у ванній кімнаті. Чоловік ще був на роботі, а вона, заворожена, дивилася, як усе яскравіше проступає друга смужка. Не може бути!

— Славо, коли ти будеш? — зателефонувала Крістіна чоловікові.

— Десь як завжди, біля пів на сьому. А що сталося?

— Вдома розкажу, не запізнюйся, прошу!

Слава прийшов навіть раніше. Збентежений і блідий.

— Ну, не муч!

Крістіна мовчки простягнула йому тест із двома смужками.

— Тобто ти вагітна?

Вона кивнула. Слава обійняв дружину. Він був радий. Так, планували зачекати, але якщо вже так сталося — хіба це не доля?

Та вагітність проходила непросто. Довелося навіть лягти на збереження, а потім ретельно себе берегти. А свекруха, дізнавшись, що скоро стане бабусею, нападок не полишила.

— Не смій їсти мандарини, це шкідливо для дитини! — знову повчала вона. — Іди краще прогуляйся, мій онук буде здоровіший, а то сидиш, як колода!

— Мені погано, на вулиці дощ, я не хочу.

— Дощ, сніг — гуляти треба! І дивись, що до рота кладеш.

А сама жодного разу навіть яблука до хати не принесла, лише дорікала. І ці причіпки ставало особливо важко терпіти під час вагітності. То чи гормони так діяли, чи просто увірвалося терпіння — але дуже хотілося відповісти гостро й без церемоній.

— Що ти на мене дивишся, наче сич? — якось спитала Аліса Ігорівна.

— Тому що ви сюди приходите тільки щоб мене повчати й критикувати!

— Я дбаю про свого сина, бо йому така жінка дісталася: готувати не вмієш, господарства не ведеш, а тепер ще й пузо ростиш. Сама ще дитина, малолітка! — злісно виплюнула свекруха.

— Але це ваш син мене вибрав і одружився, і його вибір ви повинні поважати. І мене, як господиню цього дому, теж!

— Ой, погляньте на неї! Що ти там цвірінькаєш, пташко? Сиди й мовчи краще, старших слухай — може, розуму наберешся.

Після того візиту Аліси Ігорівни Крістіна ридала майже годину. У такому стані її й застав чоловік.

— Ти чого плачеш?

— Я більше не хочу її бачити!

— Кого? Що трапилося?

— Твою матір! Ніякої допомоги від неї, лише дорікання! Мені скоро народжувати, ми ледве кінці з кінцями зводимо, і допомагає тільки мій тато. А твоя мама навіть печива до чаю не принесе.

— А ти її гроші не рахуй!

— Я й не рахую. Я взагалі більше не хочу бачити її жодної хвилини! І коли народиться наша дитина, нехай навіть на поріг не підходить. Ми й без неї впораємося.

— Це ти зараз так говориш, а потім сама благатимеш її посидіти з малюком.

— Думаєш, вона посидить? Вона егоїстка до кісток. Тільки й буде приходити зі своїми інспекціями та вказівками — як годувати, як одягати. Мені це треба? І ти, мій чоловік, маєш мене захищати!

— Вона — моя мама, між іншим!

— А я хто? Я — мати твоєї дитини, твоя дружина! Чому я маю терпіти у своєму домі жінку, яка навіть не намагається підбирати слова? Я для неї завжди буду лише «малоліткою».

Чоловік мовчки вийшов із кімнати.

— Слава!

У відповідь — тиша.

Крістіна знову розридалась. На той момент вона вже була на восьмому місяці вагітності, працювати не могла. Ноги страшенно набрякали, поперек ламало так, що сидіти довго було неможливо. Тож доводилось розраховувати тільки на чоловікову зарплату, але навіть тут свекруха встигла вставити свої «п’ять копійок».

***

Приперлася зранку в суботу, коли Слава поїхав із хлопцями на рибалку.

— Ти особливо на зарплату мого сина не розраховуй! Я тепер слідкуватиму, на що і як він витрачає гроші, бо в тебе розуму, як у качки. Ти все спустиш на дурниці!

— Я веду господарство у нашій родині, а ви тут до чого? — Крістіна вирішила більше не церемонитись.

Чого їй втрачати? Гірше вже не буде.

— З лівого боку! — гаркнула Аліса Ігорівна. — Я старша і краще знаю, як треба. І в мене є доступ до особистого кабінету Славка в банку. Так що я тебе не питаю, я просто ставлю тебе до відома: бюджетом вашої так званої сім’ї тепер керуватиму я!

Горда собою, Аліса Ігорівна пішла. Крістіна, палаючи від гніву, розблокувала телефон, зайшла на спільний із чоловіком рахунок — виявилося, зарплата надійшла ще вчора, але Слава чомусь про це промовчав. Крістіна тут же переказала собі половину суми. Треба було поповнити запаси продуктів і сплатити комунальні послуги.

Чоловік повернувся лише ввечері. У каструлі на плиті булькало ароматне рагу, дружина зручно вмостилася в кріслі з книжкою:

— Як риболовля?

— Іди подивися! Зараз висиплю у ванну.

Крістіна щиро захопилася уловом чоловіка — майже дві дюжини здоровенних коропів, оце так рибалка! Недаремно день пройшов для Слави!

— Я піду одразу снасті розберу на балконі, добре?

— Так, звичайно!

Крістіна сіла за кухонний стіл, і тут залишений на ньому телефон чоловіка пискнув — прийшло повідомлення. Молода жінка не втрималася й прочитала:

«Твоя жінка посміла зняти всі гроші! — писала свекруха. — Ти чоловік чи теля на мотузці? Що це за малолітка тобою крутить? Змушуй її все, що вкрала, мені переказати. Я не хочу скандалу, Слава! Але крадіжки не потерплю!»

Крістіна спалахнула, взяла телефон і пішла до Слави:

— Прочитай.

Він прочитав і винувато підвів очі до дружини:

— Ну, ти ж знаєш, який у мами складний характер, але…

— Без «але»! Або ти поставиш свою матір на місце, або я це зроблю. Але тоді нашій сім’ї кінець, і твоя дитина виросте без батька. Ти зрозумів?

І щось у голосі дружини було таке стале, що Слава зрозумів — справи кепські.

— Ти зовсім не можеш із нею помиритися, так?

Дружина похитала головою:

— Я намагалася, я терпіла. Але мені скоро народжувати, а твоя мати всю мою вагітність тільки й робила, що мотала мені нерви! Досить!

— Але завжди ж можна якось домовитися.

— Чудово! Нехай більше сюди не приходить, набридла! Вона мені нещодавно заявила, що буде нашим сімейним бюджетом розпоряджатися! Не дозволю! І чому в неї взагалі є доступ до твоєї карти?

— Так вийшло…

— Ну, Крістіно, — занив В’ячеслав, — ну можна ж якось спокійно вирішити питання? Що я мамі скажу? Спочатку дав доступ до своєї картки, тепер забрав. Що вона про мене подумає? Я просто поговорю з мамою, попрошу її без мого відома гроші не знімати. Так спокійніше, розумієш? Нехай вона думає, що справді допомагає нам планувати сімейний бюджет.

— Слав, ти що, зовсім з глузду з’їхав? — розсердилася Крістіна, — ти тільки вдумайся в те, що ти говориш! Ти працюєш, заробляєш гроші, а розпоряджається ними твоя мама?! Ми повинні будемо принижуватися перед нею, звітувати й випрошувати кожну копійку? Я що, повинна з нею в магазин ходити й купувати тільки те, що вона вибере? Народиться дитина — і що, якщо вона не дозволить купити букет, ти прийдеш у пологовий будинок з порожніми руками? І ще лікарям треба буде подяку залишити. Ні, Слава, так справа не піде! Зараз же знімай залишок коштів, блокуй картку й випускай нову. Якщо я дізнаюся, що ти знову дав доступ своїй матері — вилетиш звідси, як пробка! Я сама виховаю дитину, і ти її більше не побачиш. Все зрозуміло?

Чоловік зрештою прийняв рішення на користь дружини. Мати його за це ладна була загризти, але що поробиш — син уже дорослий і має власну голову. Ображена Аліса Ігорівна надовго зникла з їхнього життя, чому Крістіна щиро раділа й навіть не приховувала цього.