Лікарі розділили цих сіамських близнючок, коли їм був лише рік 😢 Їхні голови були зрощеними, але медики ризикнули й провели операцію 😲 Відтоді минуло майже 7 років 🤔 На жаль, у дівчаток діагностували розумову відсталість 😢
Одна з сестер ледве ходить і не розмовляє, а інша поки що лише може стояти 😔 Як виглядають сестри сьогодні, можна побачити за посиланням у коментарях 👇👇

У 2016 році в штаті Північна Кароліна (США) народилися дві дівчинки — Еббі та Ерін. Вони були близнючками, але не звичайними. Їхні голови були зрощені. Такими, з якими навіть медицина неохоче мала справу. І все ж вони народилися. І вижили.
Їхня мама, Енн Делані, дізналася про діагноз ще на одинадцятому тижні вагітності. Лікарі були відвертими — рекомендували переривання.
Термін був невеликий, а проблеми попереду — величезні. Але Енн не захотіла цього робити.
На 27-му тижні вона лягла на збереження, сподіваючись дотягнути до терміну. Але на 30-му тижні почались ускладнення, і лікарям довелося екстрено проводити кесарів розтин.
Дівчатка з’явилися на світ передчасно — маленькі, беззахисні й зрощені.

Медики сказали, що в малюків є шанс — лише 2% таких дітей виживають після пологів і можуть стати кандидатами на операцію з розділення.
Дивовижно, але Еббі та Ерін опинилися саме в цих двох відсотках. Після місяців спостережень, аналізів і консиліумів лікарі винесли рішення: операцію можна проводити. Але ризик — величезний.
Тоді Енн підписала згоду. З будь-яким наслідком. Головне — спробувати подарувати кожній доньці її власну долю.
6 червня 2017 року, майже через рік після народження, почалась операція. Вона тривала 11 годин. Ерін відокремили першою — у неї була простіша структура зрощення.
А от з Еббі лікарі боролися за кожен міліметр тканин, за кожну судину. Дівчатка вижили.

Через п’ять місяців Ерін і Еббі повернулися додому. Почався новий етап — реабілітація.
Сьогодні минуло вже сім років з тієї доленосної операції. Еббі та Ерін живі. Вони ростуть. Але не все виявилось райдужним. У дівчаток діагностували розумову відсталість.
Вони не говорять, але усміхаються й охоче граються з іншими дітьми. Вони соціалізовані, попри діагноз.
Ерін навчилася ходити у п’ять років. Еббі поки може стояти, тримаючись за мамині руки, але самостійно пересуватись не може. Родина сподівається — нехай повільно, нехай не як у всіх, але Еббі зробить свій крок.
Підлість