Ганна нерухомо стояла біля вікна, уважно розглядаючи, як біля під’їзду метушливо кружляє автомобіль із чужими номерами.
Водій явно когось очікував, періодично кидаючи стурбовані погляди на годинник і нетерпляче барабанячи пальцями по керму.
Ганна майже одразу зрозуміла, кому належить цей автомобіль, і напружилася в очікуванні нової порції проблем.
Попереднє спілкування з новою обраницею колишнього чоловіка сталося приблизно тиждень тому. Тоді Аліна прибігла до під’їзду Ганни зранку, розгублена й засмучена.
Усі сусіди мимоволі стали свідками їхньої гучної перепалки.
— Ти ж його колишня дружина, могла б хоча б щось підказати! Іван цілими днями валяється на дивані, посуду не миє, сміття навіть не винесе! Роби з ним щось! — напосідала Аліна.
— Ти ж сама хотіла романтики, ось і маєш! За що боролася, те й отримала! — спокійно посміхнулась Ганна й байдуже махнула рукою. — Моя участь у ваших стосунках завершилася пів року тому, коли я виставила його з власної квартири!
— Я вже й не знаю, що з ним далі робити! Може, порадиш, як все владнати? Бо мені це вже нестерпно набридло, — скрушно зітхнула дівчина.
Її втомлене й розгублене обличчя свідчило, що Аліна не перебільшує.
— Тоді моя порада проста — кидай його і шукай іншого. Забудь цю адресу й більше мене не турбуй, — відрізала Ганна, поспішно вийшла з під’їзду, обійшовши дівчину.
З Аліною вона познайомилася пів року тому. Ім’я цієї молодиці часто лунало з уст чоловіка.
Він то вихвалявся, то скаржився на те, як молода співробітниця не дає йому проходу.
Ганна слухала, але не втручалася, вважаючи, що життя само все вирішить.
Незадовго до Нового року Іван вирушив на корпоратив, а через деякий час на телефон Ганни прийшло відео з незнайомого номера: її чоловік обіймав молоду дівчину.
Щойно Іван з’явився вдома з розмазаною помадою та порваною сорочкою, Ганна негайно заявила про розлучення.
Чоловік без зайвих слів зібрав валізи й подався до Аліни, яка роками його переслідувала.
Спершу молодій жінці було весело, та швидко з’ясувалося, що життя з чужим чоловіком має безліч неприємних сюрпризів.
Іван швидко впав у пригнічений стан, покинув роботу й оселився на дивані у квартирі, яку винаймала Аліна.
Виснажена постійними проблемами, дівчина згадала про простору трикімнатну квартиру, в якій Іван проживав раніше.
Одягнувшись якнайкраще, вона вирішила познайомитися з колишньою дружиною Івана.
Ганна відкрила двері з відвертим подивом. Почувши, ким є гостя, жінка навіть не відразу знайшла слова.
— І що тобі треба? Ми давно розлучені, претензій жодних не маю, — сказала Ганна, розводячи руками.
— А в мене є претензії! Квартира ж спільна! У Івана є частка, отже, або продавай, або ділися! — Аліна нахабно ступила всередину.
Спочатку Ганна розгубилася, але швидко прийшла до тями й, взявши дівчину за плечі, виштовхнула назад у коридор.
— Це моя власна, дошлюбна квартира, — повільно пояснила вона, бачачи дурнувату посмішку на обличчі Аліни. — В Івана тут немає нічого. Даремно сюди прийшла.
— А, ну тоді ясно, — завзяття юної суперниці різко зникло. Вона зробила кислу міну й пішла геть.
Тоді Ганна щиро повірила, що це була їхня остання зустріч.
Однак Аліна виявилася настирною: роздобула номер Ганни й почала дошкуляти дзвінками, сповненими питань і безглуздих прохань.
У якийсь момент Ганна втратила терпець і заблокувала номер наполегливої дівчини. Однак Аліна не здалася, а проявила неабияку винахідливість і стала вартувати її біля під’їзду.
Останні кілька днів Ганна відчайдушно шукала спосіб позбавитися нав’язливих візитів і надокучливих дзвінків настирливої пасії колишнього чоловіка.
Поступово її нерви стали не витримувати постійного тиску, а безсонні ночі та роздратованість дедалі сильніше псували життя.
Зрештою Ганна вирішила, що настав час вдатися до радикальних заходів, і звернулася по допомогу до місцевого дільничного інспектора.
Після бесіди з представниками поліції вона трохи заспокоїлася.
Правоохоронець суворо попередив Аліну, що її поведінка є неприйнятною, і порадив їй залишити Ганну в спокої та припинити будь-які спроби контакту.
Здавалося, що нарешті настав довгоочікуваний спокій. Проте через місяць ситуація несподівано повторилася.
Цього разу Аліна чатувала Ганну на сходах біля входу в під’їзд. Виглядала вона змученою, роздратованою, а очі видавали тривалі безсонні ночі та постійний стрес.
— Ганно, стій! Мені дуже потрібно з тобою поговорити! — наполегливо промовила дівчина, схопивши жінку за руку. — Я припустилася величезної помилки, коли вибирала собі партнера…
— Аліно, ти прекрасно розуміла, на що йдеш. Це був твій особистий вибір, тому прийми наслідки та перестань втягувати мене у свої проблеми. Чому ти постійно мене переслідуєш? — різко відповіла Ганна, висмикнувши руку.
— Але ж ти можеш мені допомогти! — спробувала задобрити її Аліна фальшивою усмішкою. — Забери Івана назад до себе…
— Назад? — Ганна здивовано поглянула на неї й інстинктивно відступила. — Ти серйозно?
— Так, саме до себе…
— Знову хочеш втягнути мене в ці ваші інтриги? — холодно й рішуче відмовила їй Ганна. — Навіть не думай! Ваше особисте життя — це ваша особиста справа. Вирішуйте свої проблеми самостійно, я до них жодного відношення не маю і не бажаю мати.
Аліна витяглася, збентежено озирнулася й помітила, що їхня сварка вже привернула увагу сусідів.
— А як же ваш шлюб? Ви ж були разом аж вісім років! Невже це нічого для тебе не означає? Хіба можна ось так просто перекреслити минуле? — вигукнула вона з розпачем.
— Наш шлюб давно завершений, це сталося ще півтора року тому, — спокійно сказала Ганна. — Крапка. Всі твої маніпуляції на цю тему вважаю просто недоречними й образливими.
— Але ж ти можеш хоч щось порадити! — Аліна вже майже благала. — Іван цілодобово лежить на дивані, закочує ревниві сцени та ображається, якщо я забуваю привітати його з якимись дрібними датами…
— То, може, тобі треба знайти додаткову роботу? — байдуже відповіла Ганна. — Чоловіки люблять активних і самостійних жінок, а не тих, хто чекає допомоги від колишньої дружини. Бажаю удачі, — додала вона з посмішкою й пішла далі.
Зрештою Аліна зрозуміла, що нічого не досягне. Ледве помітно усміхнувшись, вона розвернулася і попрямувала до машини.
Після цієї чергової зустрічі Ганна відчула задоволення й полегшення: їй вдалося чітко окреслити межі й донести до Аліни, що втручатися у її приватне життя більше не вдасться.
Обережно відкривши двері своєї квартири, жінка поринула у звичну атмосферу тепла і затишку.
Тривоги нарешті відступили, а майбутнє здавалося їй тепер значно яснішим.
Від того часу Аліна більше не з’являлася у житті Ганни, давши їй можливість насолоджуватися заслуженим спокоєм, вільним від інтриг і неприємних маніпуляцій.
— Мені начхати, чого ти хочеш, любий мій! Це моя квартира, і тільки я вирішую, хто в ній житиме! І твоя мати в цей список не потрапляє!