Олена розплющила очі від звуку будильника й потяглася до приліжкової тумбочки, де лежав білий конверт із банківською карткою. Щоранку жінка перевіряла його наявність — звичка, вироблена за два роки кропіткого накопичення грошей. Двісті п’ятдесят тисяч гривень на окремому рахунку призначалися для першого внеску за нову машину, про яку Олена мріяла відтоді, як стара розвалилася остаточно.
Вересневий ранок видався похмурим, за вікном накрапав дощ, а чоловік Денис уже порається на кухні, готуючи сніданок. Зазвичай уранці в домі панувала спокійна рутина: кава, бутерброди, обговорення планів на день. Але сьогодні щось було не так — Денис світився якимось особливим захватом.
— Оленко, прокинулася нарешті! — вигукнув чоловік, щойно вона з’явилася в кухні. — У мене для тебе новини!
Олена налила собі кави й сіла за стіл, гадаючи, що могло так порадувати чоловіка у звичайний робочий день.
— Поки ти спала, я взяв твою картку й купив мамі подарунків на двісті п’ятдесят тисяч! — похвалився Денис, сяючи як іменинник. — Уявляєш, яка вона щаслива тепер!
Кров прилила до обличчя Олени, жінка завмерла з чашкою в руках, намагаючись переварити почуте. Слова чоловіка ніяк не вкладалися в голові — невже він справді сказав те, що вона почула?
— Що… що ти зробив? — тихо перепитала Олена, ставлячи чашку на стіл тремтячими руками.
— Золотий комплект замовив через інтернет! — захоплено продовжував Денис. — Кольє, сережки, браслет — усе справжнє, дороге! Мати плакала від щастя, коли я їй розповів! Каже, такого подарунка від сина навіть не очікувала!
Олена повільно підвелася з-за столу й попрямувала до спальні. Конверт, як і раніше, лежав на тумбочці, але тепер здавався якимось зловісним. Тремтячими пальцями жінка дістала телефон і перевірила баланс на картці. Нуль. Повний нуль на рахунку, який вона поповнювала щомісяця протягом двох років.
— Денисе! — покликала Олена, повертаючись до кухні. — Підійди сюди. Негайно.
Чоловік підійшов із задоволеною посмішкою, явно чекаючи подяки за свій вчинок.
— Ти взяв мою картку без дозволу? — запитала Олена, показуючи екран телефона з нульовим балансом.
— Ну так, — безтурботно відповів Денис. — А що такого? Чоловік зобов’язаний радувати матір, особливо в її віці. Їй же сімдесят скоро виповниться!
— Сімдесят? — Олена заплескала в долоні від обурення. — Твоїй матері шістдесят два роки, вона здорова як кінь і працює досі! А гроші, які ти витратив, збиралися на мою машину!
Денис насупився, ніби дружина говорила щось недоречне.
— Та яка машина? — відмахнувся чоловік. — Автобуси ходять справно, на роботу дістаєшся нормально. А от мама все життя собі нічого не купувала, тільки про сім’ю думала!
— Валентина Григорівна все життя тільки про себе і думала, — парирувала Олена. — І ти це чудово знаєш. Скільки разів твоя дорогоцінна матуся влаштовувала скандали, вимагаючи подарунки та гроші?
— Не смій так говорити про мою матір! — скипів Денис. — Завдяки їй я став людиною! А ти… ти просто заздриш, що в мене є така чудова мама!
Олена сіла на стілець, відчуваючи, як ноги стають ватними. Два роки економії, відмова від відпусток, купівля тільки найнеобхіднішого — все заради мрії про власний автомобіль. А тепер ці гроші перетворилися на золоті брязкальця для свекрухи, яка і без того мала пристойну колекцію прикрас.
— Послухай мене уважно, — спокійно сказала Олена, дивлячись чоловікові прямо в очі. — Ти подарував не свої гроші, а мої. І зробив це, поки я спала.
— Мої, твої… — махнув рукою Денис. — Ми ж сім’я! А сім’я має підтримувати старше покоління!
— Сім’я, кажеш? — Олена повільно кивнула. — Значить, коли я збирала ці гроші, урізаючи сімейний бюджет, ти мовчав. А коли вирішив витратити їх на подарунок мамі, сімейна згода тобі не знадобилася?
Денис спробував щось заперечити, але слова плуталися в нього на язиці. Ставало очевидно, що логічних аргументів на захист свого вчинку чоловік знайти не може.
— Знаєш, що найприкріше? — продовжила Олена, піднімаючись зі стільця. — Не те, що ти взяв гроші без дозволу. А те, що ти вважаєш це правильним. Героїчним вчинком.
— А що в цьому неправильного? — уперто повторив Денис. — Мати одна живе, допомогти їй нікому!
— Одна? — Олена посміхнулася. — У Валентини Григорівни чудова квартира в центрі, стабільна робота в музеї та пристойна пенсія за вислугу років. Яка вона самотня?
Чоловік відвернувся до вікна, явно не бажаючи продовжувати розмову. Але Олена не збиралася зупинятися.
— Два роки, Денисе, — повторила жінка, рахуючи на пальцях. — Двадцять чотири місяці я відкладала по десять тисяч гривень. Відмовлялася від косметики, одягу, розваг. А ти за одну ніч витратив усе на золото для матусі.
— Ти перебільшуєш, — буркнув Денис. — Не так уже сильно себе обмежувала.
Олена попрямувала до холодильника й дістала список покупок, який вела останні пів року. Кожен пункт був ретельно прорахований, кожна витрата обґрунтована необхідністю.
— Ось, подивися, — жінка простягнула чоловікові списаний аркуш. — Сир замість сиру, курка замість яловичини, дешеві макарони замість хороших. Усе заради накопичень на машину. А ти вирішив, що краще знаєш, куди ці гроші витратити.
Денис пробіг очима по записах і скривився. Дійсно, сімейний бюджет останнім часом був досить скромним, але чоловік волів не звертати на це уваги.
— Машину потім купимо, — невпевнено сказав Денис. — Назбираємо ще раз.
— Ще раз? — Олена розсміялася, але сміх вийшов якимось гірким. — Значить, ще два роки економити на всьому, а ти знову вирішиш ощасливити свою матусю? Або цього разу купиш їй машину?
— Не перебільшуй, — спробував заспокоїти дружину Денис. — Це ж разова акція була. День народження в мами скоро, хотів зробити приємне.
— День народження у Валентини Григорівни в березні, — сухо зауважила Олена. — До нього ще пів року. Чи ти календар теж забув, як і про мою згоду на витрату грошей?
Чоловік замовк, розуміючи, що попався на черговій брехні. Ставало ясно, що ніякого особливого приводу для подарунка не було — просто захотілося пограти в турботливого сина за чужі гроші.
— Гаразд, — зітхнув Денис. — Може, я й поквапився трохи. Але що зроблено, те зроблено. Назад прикраси не повернеш.
— Чому не повернеш? — уточнила Олена. — Ти ж замовляв через інтернет. Значить, є чотирнадцять днів на повернення товару.
— Мати вже всім подругам хвалилася! — обурився Денис. — Як я тепер скажу їй, що подарунок потрібно віддати назад?
Олена уважно подивилася на чоловіка, остаточно розуміючи масштаб проблеми. Для Дениса важливішою була думка матері та її подруг, ніж інтереси власної дружини. Адже вони прожили в шлюбі вже вісім років.
— Значить, репутація твоєї мами дорожча за мої гроші? — спокійно запитала Олена.
— Та до чого тут репутація? — почав заводитися Денис. — Просто незручно якось…
— Незручно, — повторила Олена, повільно киваючи. — А мені зручно два роки економити заради твоїх маминих прикрас? Зрозуміло.
Жінка взяла сумку і попрямувала до виходу. Розмова вичерпана, висновки зроблені. Потрібен був час, щоб обдумати те, що відбувається, і ухвалити рішення.
— Стій! — гукнув Денис, наздоганяючи дружину в передпокої. — Не шкодуй ти так! Машину потім купиш, а мама дорожча за будь-який автомобіль!
Олена зупинилася біля вхідних дверей і повільно обернулася. В очах чоловіка читалося щире здивування — невже він справді не розумів масштабу скоєного?
— Мама дорожча? — тихо перепитала жінка. — Твоя мама дорожча за мої два роки економії? Дорожча за мою довіру до тебе?
— Та що за довіра? — махнув рукою Денис. — Картка ж удома лежала, не захована! Значить, можна було взяти!
Олена не відповіла ні слова. Розвернулася й пішла в спальню по документи. Денис залишився стояти в коридорі, поступово розуміючи, що дружина налаштована серйозніше, ніж він припускав.
— Оленко, ти куди? — розгублено запитав чоловік, коли жінка повернулася з паспортом і банківськими документами в руках.
— У банк, — коротко відповіла Олена, перевіряючи вміст теки. — Сьогодні ж блокую всі доступи. Ти більше до моїх грошей не доторкнешся.
— Як це не доторкнуся? — обурився Денис. — Ми ж чоловік і дружина! Спільні гроші мають бути!
— Спільні гроші ти вже витратив на прикраси для Валентини Григорівни, — спокійно відповіла Олена. — Тепер у кожного будуть тільки свої.
Денис спробував загородити дружині дорогу, почавши бурмотіти вибачення та виправдання.
— Я ж не хотів тебе образити! — повторював чоловік. — Просто захотілося порадувати маму! Ти ж розумієш, це ж моя мати! Єдина!
— Розумію, — кивнула Олена. — І саме тому моє життя і мої плани ти продав за каблучки та браслети. А тепер відійди з дороги.
— Куди ти йдеш? — Денис схопив дружину за руку. — Давай спокійно поговоримо!
— Говорити ні про що, — відсторонилася Олена. — У моєму домі ти тепер гість. І поводишся як невихований гість, який лізе в чужі гроші.
— У чужі? — вигукнув Денис. — Та ми вісім років у шлюбі! Які чужі гроші?
Олена попрямувала до виходу, але чоловік знову спробував її зупинити. Тоді жінка рішуче простягнула руку.
— Ключі давай, — зажадала Олена.
— Які ключі? — не зрозумів Денис.
— Від моєї квартири. Яку я купувала до шлюбу на свої гроші, — чітко вимовила Олена. — Поки мене не було, ти ними користувався, як своїми. Але тепер правила змінилися.
Денис розгублено кліпав очима, не знаючи, як реагувати на такий поворот. За всі роки шлюбу дружина ніколи не нагадувала, що квартира належить тільки їй.
— Оленко, ну що ти як маленька? — спробував змінити тон чоловік. — Через якусь покупку всю сім’ю руйнувати?
— Сім’ю вже зруйнував ти, коли вирішив, що моя думка тобі не потрібна, — відповіла Олена. — Ключі. Негайно.
Денис неохоче поліз у кишеню й дістав зв’язку ключів. Олена забрала їх і відразу ж набрала номер дільничного, з яким познайомилася рік тому під час пограбування сусідської квартири.
— Олексію Вікторовичу? Олена Корнєєва турбує, — сказала жінка в слухавку. — У мене вкрали гроші з картки. Чоловік взяв без дозволу двісті п’ятдесят тисяч гривень і витратив на подарунки своїй матері.
Денис зблід, почувши слово «вкрав». До цього моменту чоловік сприймав те, що відбувається, як сімейну сварку, яка рано чи пізно вщухне. Але залучення поліції змінювало все кардинально.
— Оленко, ти що робиш? — зашепотів Денис. — Яка поліція? Ми ж сім’я!
Олена закінчила розмову з дільничним і повернулася до чоловіка.
— Олексій Вікторович приїде за годину, — повідомила жінка. — Будеш пояснювати йому, чому взяв чужі гроші без дозволу. А поки в тебе є час зібрати речі.
— Зібрати речі? — перепитав Денис. — Ти мене з дому виганяєш?
— Виганяю того, хто краде мої гроші, — поправила Олена. — А оскільки ти вважаєш свою матір дорожчою за дружину, поживеш у неї. Валентина Григорівна буде рада прихистити сина, особливо з такими дорогими подарунками.
Денис спробував щось заперечити, але Олена вже зникла у ванній кімнаті. Жінка дивилася на себе в дзеркало і не могла повірити в те, що відбувається. Ще вранці вони були звичайною подружньою парою, а тепер вона чекала поліцію і виставляла чоловіка з дому.
За пів години Денис з’явився в коридорі з двома сумками й розгубленим виглядом. Масштаб проблеми нарешті дійшов до нього — дружина справді налаштована рішуче.
— Оленко, може, все-таки помиримося? — благально запитав чоловік. — Я поверну прикраси, знайду спосіб!
— Пізно, — холодно відповіла Олена. — Ти зробив вибір уночі, коли брав мою картку. А я роблю свій вибір зараз.
— Але я ж люблю тебе! — вигукнув Денис.
— Люди, яких любиш, не обкрадають, — спокійно відповіла Олена. — Люди, яких любиш, не витрачають їхні заощадження на подарунки своїм мамам.
У двері подзвонили. Дільничний Олексій Вікторович приїхав точно в призначений час. Олена впустила поліцейського і коротко виклала ситуацію, показавши порожній рахунок на картці та чеки про купівлю прикрас, які Денис залишив у телефоні.
— Громадянине, ви справді зняли гроші з картки дружини без її відома? — уточнив дільничний.
— Ну… так, — зізнався Денис. — Але я ж чоловік! І витратив на подарунок матері!
— Родинні зв’язки не дають права розпоряджатися чужими грошима, — пояснив Олексій Вікторович. — Картка оформлена на дружину, отже, гроші належать їй. Вам слід добровільно відшкодувати збитки, або справа може дійти до суду.
— Якого суду? — злякався Денис. — За що?
— Стаття 185 Кримінального кодексу, крадіжка, — пояснив дільничний. — Сума велика, наслідки можуть бути серйозними.
Денис остаточно розгубився. Чоловік зібрав решту речей і попрямував до виходу, бурмочучи щось про несправедливість і невдячність. Олена провела його до дверей і спокійно замкнула замок за спиною колишнього чоловіка.
Увечері жінка сиділа у своїй кухні з чашкою кави та планувала подальші дії. Завтра потрібно було подавати на розлучення, міняти замки й вирішувати питання з поверненням прикрас. Але вперше за багато років Олена почувалася захищеною у власному домі.
Її гроші, її плани, її життя тепер перебували під її контролем. А Денис міг насолоджуватися товариством улюбленої матусі й пояснювати Валентині Григорівні, чому тепер їм доведеться жити разом. Можливо, золоті прикраси скрасять цей неприємний факт.
Тест на батьківство — не для чоловіка, а для його мами