Дружина провчила невірного чоловіка

— Уявляєш, я бачила в інтернеті статтю, як колишні мстяться своїм половинкам за зради… Такий жах, — сказала Маша, подруга Катерини.

— Та невже? І що ж там таке?

— Одна подала заяву в податкову, що він приховує доходи. Перевірка почалась з листа на пошту. Інша оббивку улюбленого дивана зіпсувала чимось… чи кефіром, чи молоком… сморід у квартирі стояв страшний, довелося ремонт робити…

— І справді, жах. На що тільки не підуть жінки, аби помститися своїм невірним чоловікам! — здригнулася Катя. — Але нам із тобою це не загрожує, у нас чоловіки хороші.

— Ще б пак! Від таких, як ми з тобою, не гуляють, — підморгнула Маша. — Ввечері йдемо на йогу?

— Ні, у нас із Сергієм пробіжка.

— Та ну?! Знову?

— Ага.

— Надовго вас вистачить? — хихикнула Маша.

— Уже другий місяць триває. Я сама не очікувала.

— Круто… — із заздрістю протягнула подруга. — Нам би таку дисципліну.

— А ви теж встановіть додаток — трекер активності, він стимулює.

Подруги ще трохи потеревенили та розійшлися. А ввечері Сергій, чоловік Каті, подзвонив і сказав, що затримається на роботі.

— А як же наша пробіжка?

— Катюша, люба, у мене аврал. Я й без пробіжки як собака втомився. Давай сьогодні без мене.

Катя прийшла на йогу без настрою.

— Ага, наврочила, значить, — розсміялася Маша. — Нічого, на вихідних надолужите.

— Так…

Але Сергій надолужувати не планував. Щодня, повертаючись із роботи, він знаходив купу причин «відкосити». Зрештою, Каті набридло, і вона сказала:

— Гаразд, якщо ти не хочеш бігати, давай будемо по-іншому спалювати калорії: ходити пішки, гуляти, плавати в басейні…

— Люба, повір, є ще багато способів худнути. Не хвилюйся за мене, моє «кільце активності» на трекері давно вже перевиконало всі плани.

Він продемонстрував їй екран смартфона, і Катя кивнула.

— Гаразд. Якщо у тебе виходить так активно пересуватися офісом, то можеш не бігати ввечері. А я, мабуть, побігаю в парку. Візьму ключики від твоєї машини, моя ще в сервісі. Казали в кінці тижня забрати, але тепер тільки в понеділок віддадуть.

Катя сіла в машину, яку купила чоловікові в подарунок на ювілей. Подарунок був дуже дорогим і довгоочікуваним для Сергія. Втім, Каті ця машина теж подобалася. Особливо колір — червоний. Чесно кажучи, Катя здивувалася, коли чоловік обрав не найбільш «чоловічий» колір для машини, але не стала загострювати на цьому увагу, тим паче авто було в наявності та не довелося довго чекати.

І тепер, поки її машина була в ремонті, Катя насолоджувалася запахом нового салону «ластівки», подарованої чоловікові.

Вони із Сергієм прожили 15 років. Катя виходила заміж по любові, а не з розрахунку, у неї був власний бізнес, а Сергій працював менеджером середньої ланки.

Багато в чому завдяки Каті, через кілька років Сергій зміг піднятися кар’єрними сходами, і ось, п’ять років тому, коли Катя замислилася про декрет, чоловік нарешті став справжнім годувальником і реалізувався як чоловік.

От тільки реалізуватися в ролі мами Каті не вдалося.

Вони відклали це питання ще на кілька років, Катя ходила по лікарях, а Сергій, здається, зовсім забув, що на початку стосунків мріяв про велику родину. Тепер у нього з’явилася нова мета — стати великим начальником. І ця мета була вже зовсім поруч… Якби не прикра випадковість.

***

— Бачила Сергія, слухай, він прям посвітлів! — сказала Маша, коли вони з Катею зустрілися на йозі.

— Так, є таке, — усміхнулася Катя.

— Ви з ним досі бігаєте вечорами?

— Знаєш, він каже, що втомлюється… Втім, я бачу, що він у гарній формі, хоч і не бігає. Він останнім часом на роботу пішки ходить, щось із колесом у машині, ніяк не можуть зробити, чекаємо нові шини… Загалом, у нього вистачає активності, а от я, як не стараюсь, не можу схуднути до норми.

— Ти спитай, як у нього виходить худнути! Може, він не тільки на роботу, але й по сходах бігає, такий трекер активності просто так не закриєш. Кажуть, саме кроки по «горах» чи по сходах ефективно спалюють жир.

Подруги ще трохи потеревенили, і ввечері Катя вирішила перевірити трекер чоловіка.

— Цікаво… — пробурмотіла вона. Як виявилося, чоловік усі ці тижні не ходив на роботу пішки. Він їздив. Мабуть, на таксі.

Ба більше, у шухляді тумби лежали ключі від машини. Ті, що він мав залишити в сервісі.

Але і це було не найстрашніше: на ключах висів дармовис… У вигляді рожевого сердечка зі стразами. Ну зовсім не чоловічий аксесуар.

Сергій застав дружину з ключами в руках.

— Значить, машина вже на ходу? — прямо запитала Катя.

— А… е… — Сергій розгубився.

— Що е?!

— Так, якось вдалося залатати шину.

— Значить, треба скасувати доставку шин?!

— Ні, не треба. Нехай буде запаска.

— А це що?

— Дармовис? Та так, на роботі підкололи, подарували такий, дитячий. Смішно, правда?

— Дуже. І ти його одразу причепив? Знаєш, дивно…

— Та годі! Я ж тобі нічого не кажу, коли ти на свої ключі скорпіона повісила. Це ж не жіночий символ.

— Це мій знак зодіаку!

— Ну… все одно.

— Сергію, давай відверто. Чому ти мені сказав, що проблеми з колесом і що ходиш пішки, якщо катався на машині весь цей час? Де вона, до речі, зараз? Біля вікна на стоянці немає.

— Вона стоїть за будинком… — Сергій почервонів.

— Та ну? За чиїм?

— За сусіднім. Там було місце, у нас важко з паркуванням.

— От як? — Катя підійшла до вікна. Їхній двір зі шлагбаумом ніколи не був зовсім порожнім, але місця для мешканців завжди вистачало.

— Може, хочеш у такому разі сьогодні пробігтися? Раз ти не ходиш пішки.

— Та я щось втомився… Сама розумієш…

— Звісно! Я все розумію! — Катя схопила його телефон і тицьнула в обличчя чоловікові трекер, про який він навіть не подумав. — Тут усе: час спалювання калорій, місце, твої явки та паролі! — Все свідчило не про роботу. Ні. Це були короткі інтенсивні сплески активності в… будинку навпроти, а потім у готелі на іншому кінці міста.

Поки чоловік був у душовій, Катя детально все вивчила. Спочатку вона не повірила. Потім знайшла назву готелю через GPS-мітку. Це був готель із погодинною оплатою.

— Добре спалюється калорії кексом із коханкою, так?!

— Катю… — Сергій спітнів. На лобі виступили краплі поту, які він промокнув рушником. — Це зовсім не те, що тобі може здатися.

— Коли здається — люди хрестяться. А мені зараз не здається, мені все очевидно. І Маша бачила тебе з якоюсь бабою днями, каже, ви за руки трималися. І машину ти для неї червоненьку вибирав, так? І дармовис її! Із сердечком! — Катя блефувала, але Сергій швидко здався.

— Ну гаразд, якщо ти все знаєш… То не буду приховувати. Алла — дочка мого боса. Вона живе в сусідньому будинку, і ми з нею зустрічаємось. Але про це ніхто не повинен був дізнатися. Вона потрібна мені для того, щоб стати на чолі компанії. Розумієш?! Я для нашого майбутнього стараюся! І машину вона попросила, я просто їй пил в очі пустив, щоб перед батьком за мене замовила слівце, — Сергій узяв за руку дружину, але Катя тільки розсміялася.

— Ага. Для мого майбутнього ти свого дружка влаштував у молоді ущелини! Як мило, я зараз розплачусь від твоєї самопожертви!

Сергій ще щось хотів сказати, але Катя дала йому добу, щоб з’їхати.

— Машину залишиш мені, не забудь, що купувала її я, — процідила Катя. Їй було огидно навіть уявити, що якась Аллочка буде кататися на машині, яку вона купила для чоловіка!

— Кать, ну це ж мій подарунок, до того ж я вже пообіцяв її Аллі. Вона дуже їй сподобалась. А мені треба за будь-яку ціну стати керівником. Особливо якщо ти подаси на розлучення. На що мені тепер жити?! І де?

— У мене питаєш?! — Почуття несправедливості було таким сильним, що аж затрясло. — Та де хочеш, там і живи!

Катя була не в собі. Вона раптом згадала, як обговорювала вчинки обдурених дружин із Машею. Як була впевнена, що їй зрада не загрожує. А виявилося, що і її Сергій — з таких… слабких на передок. Особливо коли справа доходить до молоденьких донечок управлінців.

— Якщо не хочеш по-хорошому, значить, будемо ділити в суді. Машина куплена в шлюбі, та й ще дещо у нас було спільно нажите, — злобно кинув Сергій, дістаючи валізу.

У той момент Катя була готова вчинити ще жорсткіше, ніж ті жінки зі статті, про яку згадувала Маша. Варіанти помсти — один гірший за інший — з’являлися в голові.

Було кілька сценаріїв.

Можна було викликати евакуатор і відправити машину на штрафмайданчик. Можна було її подряпати, щоб зіпсувати зовнішній вигляд. Можна було вистежити Аллочку і розповісти їй, що машину купила не Сергій, а Катя. І що її «любий» — повний нуль у справах, і якби не Катя, досі сидів би в менеджерах середньої ланки.

Але Катя обрала неочевидну помсту з душком.

Вранці, коли Сергій зібрав речі й уже виходив, вона простягнула йому ключі.

— Знаєш, я подумала… Не хочу судів. Пропоную домовитися по-доброму: ти забираєш машину і відмовляєшся від прав на все інше — квартира моя, але всі меблі, мою стару тачку та інше ми не ділимо.

— Та невже? — Сергій усміхнувся. — Я знав, що ти баба розумна.

Він сунув дармовис із сердечком до кишені й пішов у бік дому своєї коханки. Мабуть, збирався пожити у неї.

Минуло кілька днів.

Катя сиділа в вуличному кафе з подругою, недалеко від офісу чоловіка. У це кафе Сергій часто ходив на ланч, і місце для «шпигунства» було обране не випадково.

— О! Глянь, твій зі своєю куркою приїхав. І вікна в машині відкриті. До чого б це? Не інакше, як провітрити вирішили? — хихикнула Маша.

І тут пронеслися уривки скандалу: писклявий жіночий голос, грюкання дверима, зла лайка.

— Ти хотів мене принизити?! Ти думав, я дурепа?! — верещала дівчина з накладними віями й губами.

Катя, намагаючись залишитися непоміченою, обернулася і побачила її — молоденьку коханку чоловіка. Та стояла на стоянці біля червоної машини, відчайдушно розмахуючи руками. Сергій виглядав розгубленим.

— Я думала, ти мені нову машину подарував! А вона смердить, як смітник! — продовжувала кричати Алла. — Як ти міг подарувати мені б/у-шку, що тхне?! Ти що, тримаєш мене за якусь дешевку?! Та я татові все розповім!

Сергій мимрив щось про «перед продажем не встигли почистити» і «сам не знав», але дівчина вже гримнула дверима так, що та ледь не відвалилася.

Катя відпила кави й злорадно усміхнулася: її помста спрацювала.

— Схоже, Сергій залишився без підстилки! І без машини… Ну давай, розповідай, як ти це провернула! — Маша з повагою подивилась на подругу. І Катя розповіла.

Коли Сергій займався збором речей, його розумна дружина поцупила запасні ключі та, вийшовши з квартири, почала діяти.

Вона знайшла машину на стоянці й від’їхала до гаражної зони, переконавшись, що камер на вулиці немає і за нею ніхто не стежить. Швидко й з вправністю медсестри вона акуратно «зробила щеплення» у м’яке місце сидінь, видавивши туди кілька сирих яєць — точно під оббивку водійського та пасажирських крісел. Яйця затекли глибоко, туди, звідки їх неможливо витягнути без повної заміни сидінь. А потім вона «випадково» розлила під килимок у багажнику півпляшки молока. Туди, де воно швидко вбереться й почне виділяти той самий гнилий запах, який нічим не вивести.

Після цього вона повернула машину на місце і спокійно пішла додому.

Залишалося тільки чекати.

***

— Це що за мотлох ти мені підсунув?! Це подарунок?! Це знущання! — верещала коханка, намагаючись відійти від смороду.

— Я не знав! — у розпачі виправдовувався Сергій. — Чесно! Я думав, все гаразд…

— Одразу видно, як я тобі дорога, якщо ти подарував мені б/у-шку! Нова машина так смердіти не може! — не вгамовувалася дівчина, тупцяючи підборами по асфальту.

Катя, що сиділа неподалік за чашкою кави з подругою, спокійно спостерігала за цією сценою.

— Так тобі й треба, Сергію, — прошепотіла вона, усміхаючись.

Повернувшись додому, Катя сіла на диван. Телефон мигнув повідомленням: «Сергійко».

Катя не відповіла. Вона заплющила очі й дозволила собі ще раз пережити все спочатку.

Їхні пробіжки, суперечки щодо вибору ресторану, його задоволений погляд, коли вона вручала йому ключі від машини — червоного блискучого седана.

А він?

Він не просто знецінив усе, що вона для нього зробила. Він забрав цей подарунок, щоб вразити Аллу. Дівчинку, яка, судячи з вигляду, ледве могла зв’язати пару слів без помилок.

Катя змахнула сльозу. Її душила злість. Але разом із нею прийшов сумнів.

А раптом варто було просто відпустити? Залишити все в минулому? Не бруднитися об це болото? Адже вона могла б просто піти, не озираючись.

Ні. Нехай запам’ятає. Нехай кожна поїздка тією машиною буде нагадуванням про те, кого він втратив. Нехай цей запах в’їдається йому в ніздрі так само, як біль в’їдався в її серце. Вона все зробила правильно.

«Катю, будь ласка, скажи, це ти?! Навіщо так жорстоко? Ми ж дорослі люди…»

«Ти знищила машину!»

«Як ти могла так низько впасти?!»

Катя перечитала ці повідомлення і всміхнулася. Вона набрала коротку відповідь:

«Сергію, якщо ти п’яний — ляж, поспи. І все минеться. У мене немає бажання читати цей маревний текст. Якщо є претензії — звертайся до мого адвоката. Успіхів».

Звісно, у чоловіка не було жодних доказів. Він навіть не бачив, як вона виходила. Та й камер у тому дворі, де він паркувався, не було. А опитувати сусідів — справа невдячна. У підсумку Сергію довелося за власний рахунок міняти сидіння. Але запах у багажнику залишився. Колишній змушений був продати машину зі значною знижкою.

Ось так через власну невірність він втратив дружину, квартиру, машину й Аллочку, яка розповіла батькові про вчинок Сергія. І тепер його чекає серйозна розмова з керівництвом та прощання з мрією очолити компанію через доньку директора.

А щастя було так близько.