Коли Настя зайшла у квартиру, вона одразу зрозуміла — тут хтось був. Вона була ще та акуратисткою й ніколи б не вийшла з дому, залишивши килимок загнутим. І двері завжди зачиняла у кімнати, а зараз вони були навстіж. Думати тут нема чого — звісно, свекруха, тільки в неї є ключ від їхньої з Серьогою квартири.
Стало так неприємно — Настя одразу зрозуміла, що свекруха щось шукала. Недарма ж її перше питання було, коли Настя повідомила про вагітність:
— А який там термін у тебе за УЗД?
Зараз вона розуміла, що треба було одразу розповісти, не таїтись, але в неї вже було два викидні, і Настя не хотіла засмучувати Серьогу, поки той на вахті. А свекруха, звісно ж, нічого від улюбленого сина не приховає — одразу все йому розкаже. Настя дочекалась першого УЗД, переконалась, що все добре, і лише тоді зателефонувала чоловікові й повідомила йому радісну новину, а потім і свекрусі.
— І що, коли тобі, кажеш, народжувати?
— У листопаді.
— А точніше?
Сказано це було таким тоном, що відразу стало ясно — свекруха натякає, що Настя завагітніла тоді, коли чоловік щойно поїхав. І як же так вийшло?
Настя й сама не знала — місячні прийшли за тиждень до від’їзду Серьоги, і за всіма законами вона не могла завагітніти. Але завагітніла.
Мабуть, свекруха хотіла подивитися її виписки, бо сама Настя їй нічого не показувала — ще б пак, за УЗД виходило, що завагітніла вона майже через тиждень після від’їзду Серьоги.
Так і вийшло — не минуло й години, як зателефонував чоловік, і по його схвильованому та ображеному тону Настя зрозуміла — мама вже постаралась.
— Настю, а що це мама каже, що в тебе якийсь дивний термін? Ти, часом, від мене не гуляєш?
Не будь він зараз далеко, вона б, звісно, образилась на таку заяву й висловила все, що думає про його матір. Але в нього там робота, складні умови, якщо ще й вона буде його нервувати…
— Любий, ну ти що — як ти можеш таке подумати? Ти ж знаєш, я лише тебе люблю. А з терміном усе нормально, твоя мама просто щось не так зрозуміла.
Якось вдалося Насті заспокоїти чоловіка, але час від часу він все одно повертався до цієї теми. Свекруха ще після другого УЗД, коли стало зрозуміло, що це дівчинка, заявила:
— У Серьоги по батьківській лінії дівчат уже три покоління не було.
Більше нічого не сказала, але й цього було достатньо.
Насті й так без чоловіка було важко, а тут ще й ці натяки — ночами вона гірко плакала в подушку.
Чоловік повернувся якраз до пологів, і найбільше на світі Настя боялась, що переносить, і тоді чоловік їй точно не повірить. Але тут Насті пощастило — народила вона навіть раніше строку, тож, здавалося б, у свекрухи вже не мало бути претензій, але ні…
— Щось вона в тебе якась дрібненька — ніби недоношена. І жовтянка в неї, бач, яка…
Сергій слухав маму й все більше лютував, вони з Настею все більше сварилися, й зрештою Настя не витримала, зібрала речі й поїхала до мами.
Мама в Насті була золота, зайвих питань не ставила, Сергія не сварила, доньку пожаліла й сказала, що все обов’язково налагодиться. Як же тут налагодиться, якщо Сергій думає, що маленька Аліна — не його донька?
Мама жила в передмісті, за годину їзди від того місця, де мешкав Сергій, але він навіть і не думав приїхати навідати її, та й грошей не перерахував жодної копійки.
Спершу Настя дуже переймалася, але потім стало не до того — донечка росла, потрібно було з нею займатись, а ще й мамі допомагати по господарству, щоб не бути зовсім вже утриманкою.
До літа вона зовсім заспокоїлась — у мами жилося добре, а донечка росла просто чудова, справжнє янголятко — світле кучеряве волоссячко, блакитні оченята в обрамленні темних вій, рожеві щічки… І нічого, що була вона як дві краплі води схожа на свекруху — ну, так уже гени лягли.
До міста Настя вибиралась рідко — і з дитиною одній було непросто, і не хотілося ходити по тих місцях, де колись була із Сергієм. Але того дня потрібно було купити для Аліни нову панамку, а тут без примірки ніяк, та ще дещо з речей… Вирішила поїхати в торговий центр. Спочатку мама обіцяла поїхати з нею, але в останню мить її викликали на роботу, тож Настя рушила сама. Вибравши все необхідне для доньки, вона зайшла до супермаркету на першому поверсі. Доньку несла в слінгу, і та із задоволенням розглядала все навколо.
Зі свекрухою вони зіткнулися просто в молочному відділі. Та спершу подивилася на Настю своїми колючими очима, а потім на Аліночку — і рот її від подиву сам відкрився, аж Настя ледь не розсміялась: така кумедна була картина. Свекруха хотіла щось сказати, але Настя чемно промовила:
— Добрий день.
І рішуче пішла повз. Свекруха щось говорила їй услід, але Настя не слухала й поспішила далі.
— Зачекай, Настю! Ну зачекай, вперта голово!
Вона не могла йти швидко з дитиною на руках, тому свекруха таки наздогнала її та схопила за руку.
— Яка чудова малеча… І така схожа на мене!
— Та невже! — не витримала Настя. — У Сергія ж по батьковій лінії дівчат не буває.
— Хто старе згадає — тому око геть, — швидко відповіла свекруха. — Ну, прости мене, біс поплутав!
Настя висмикнула руку й пішла.
Але того ж вечора їй зателефонував Сергій і почав просити пробачення та вмовляти на зустріч. Настя слухати нічого не хотіла. Це тривало й наступного дня, і ще після. Сергій приїжджав до її мами й чергував біля під’їзду, благав дозволити бачитися з донькою.
Якось увечері мама посадила її перед собою і запитала:
— Скажи, ти ще його любиш?
— Та як я можу його любити після того, як він повірив своїй матері!
— Я не про те питаю. Ти його любиш?
Настя опустила очі й тихо відповіла:
— Не знаю, мамо. Я тепер не розумію, який він насправді, і кого я люблю — реальну людину чи вигаданий образ.
— То й перевір. Дай йому ще один шанс.
— Ага, а потім вона знов щось скаже…
Мама кинула погляд у кімнату, де в ліжечку спала Аліна.
— Знаєш, доню, мені щось підказує, що ця відьма тепер буде на твоєму боці.
І вони обидві розсміялися.
А наступного дня Настя погодилась зустрітись із Сергієм.
Прокинувшись о 4-й ранку, Маша «не знайшла» чоловіка в ліжку, а з кухні долинали дивні звуки. Підійшовши ближче, вона «завмерла» у дверях