У мами був день народження, але через роботу я згадав про це лише на третій день. Замість дзвінків і вибачень вирішив особисто поїхати до неї в село і привітати. Купив великий букет, а замість подарунка вирішив подарувати гроші.
Але коли я приїхав до мами, вдома нікого не було. Я дуже довго стукав, але мама не відчиняла. Її телефон був вимкнений. У голову почали лізти найстрашніші думки. А раптом я більше її не побачу. Який з мене син, якщо я навіть рідній матері подзвонити не можу.
– Ой, а ти чого тут? – почув раптом дуже знайомий голос за спиною.
Продовження 👇👇
Мама була для мене всім. Коли ми з коханою дівчиною одружилися, мама подарувала нам велику суму — продала свій пай і віддала заощадження. Ми змогли купити квартиру в передмісті Києва.
А потім мене закрутило. Робота, бізнес, рахунки, клієнти. Одного разу я навіть не помітив, як минув мамин день народження. Усвідомив це тільки на третій день і закричав від роздратування.
Я помчав до неї, як був — купив величезний букет, поклав гроші в конверт і поїхав.
Але в хаті було темно. Я дзвонив, стукав, мало не вибив двері.
– Синку, ти чого тут? – почув раптом за спиною.
Я обернувся — мама стояла з авоською, з якої виглядала буханець хліба.
– Мамо! Я дзвонив, але ти не відповідала!
– Та я телефон у криницю впустила, – махнула рукою. – Поки носила в ремонт… та й навіщо він мені?
– Мамо, я… я забув про твій день народження.
Вона усміхнулась.
– Головне, що ти приїхав. Проходь, у мене є торт, зробимо чаю.
Вона не сказала жодного докору, не спитала, чому я згадав лише через три дні. Просто налила мені чаю, розпитувала про дружину, роботу, життя.
Я поклав конверт із грошима в її сумку, поки вона не бачила.
Коли я їхав, вона махала мені з ґанку, і раптом я зрозумів — усе, що в мене є, стоїть на її плечах.
І я пообіцяв собі: тепер її плечі будуть відпочивати.
— Та ти ще й ноги мені цілувати маєш за те, що я досі не розлучилася з твоїм сином і ще й тебе тут утримую, а не права качати!