Сестра дружини зачастила в гості

— О, ось і Діма прийшов. Зараз пити чай будемо. З тортом! — голос Віки звучав піднесено й радісно. Вона вийшла до чоловіка в передпокій і відразу потягнулася до пакета, який він приніс. Але відкривши сумку, Віка миттєво перестала усміхатись — її обличчя різко змінилось.

— А де торт?

— Ой, зовсім вилетіло з голови, — винувато протягнув Дмитро. — Молоко і хліб узяв, а про торт забув.

— Як завжди, — насупилась Вікторія. — Гаразд, я поки чайник поставлю, а ти збігай знову в магазин і купи щось смачненьке.

— А що, без смачненького ніяк? — пробурмотів чоловік, знімаючи взуття. Повертатись у магазин він не збирався. Діма втомився після роботи, і єдине, про що мріяв — це смачна вечеря і спокій за комп’ютером.

— Звісно, ніяк! — обурено вигукнула Віка. — Олена з дітьми приїхала, а чаю нема з чим пити!

— Вибач, звісно, але твоя сестра з племінниками щодня до нас навідується. Вона могла б і сама щось до чаю принести.

— Я вчора купувала! — почувся голос Олени. Сваха визирнула з вітальні й невдоволено глянула на зятя. — І позавчора теж!

— Ну й чудово, — усміхнувся Діма. — Тільки чому ти так на мене дивишся? Я ваших гостинців не чіпаю. Ви ж самі їх і з’їдаєте! Хочете торт — ідіть і купіть. Я з роботи прийшов. Мені відпочити хочеться.

— Ну й купимо! — сердито буркнула Олена й знову зникла у великій кімнаті.

Дмитро і Вікторія були одружені лише два роки. Одразу після весілля вони дізналися, що скоро стануть батьками. Подружжя раділо: вони давно мріяли про велику родину.

Перші три місяці після народження донечки Дмитро щодня поспішав додому з роботи. Сімейне життя його зовсім не обтяжувало. Навпаки — йому подобалось піклуватися про малечу й допомагати коханій дружині. Але коли доньці виповнилося чотири місяці — усе змінилося.

Олена, рідна сестра Віки, розлучилася з чоловіком і повернулася до рідного міста. Раніше вони з чоловіком жили за кордоном, а тепер вона знову оселилася у квартирі батьків.

Діти Олени ще не ходили до школи, та й у садочку не були. Сама вона досі ніде не працювала. Її колишній чоловік платив непогані аліменти, і вона могла спокійно сидіти вдома. Та молодій мамі швидко набрид сірий побут, і вона стала щодня приїжджати до сестрички.

— Добре, що в наших дітей невелика різниця у віці. Виростуть — і зможуть спілкуватися на рівних, — раділа Олена. Їй подобалося проводити час із молодшою сестрою. Подруг у цьому місті в Олени вже не залишилось, а з Вікою завжди було про що поговорити.

— Ага, — погоджувалась Вікторія, — і добре, що ти розлучилась зі своїм зрадником. Тепер можемо спілкуватися хоч увесь декрет. Коли ще таке буде?

Спочатку Діма теж був радий, що Олена відвідує його дружину і допомагає їй з дитиною. Він вважав, що в цьому нема нічого поганого. Поки чоловік на роботі, Віці справді було важко самій із немовлям.

Але за пів року Дмитро зрозумів, що помилявся. Після щоденного спілкування з сестрою Вікторія дуже змінилася. Вона віддалилась від чоловіка і почала постійно тиснути на нього.

— Може, зміниш роботу? — казала Віка. — Вже дуже в тебе зарплата маленька.

— Маленька? — дивувався Діма. — Для нашого міста я отримую досить непогані гроші.

— Це тобі так здається. Знаєш, які аліменти Олена отримує? Майже як уся твоя зарплата! Подумай над цим.

— А що тут думати? Її колишній працює за кордоном. На дуже шкідливому підприємстві, між іншим. Звісно, там зарплати значно вищі. Що їх порівнювати?

— Ну не знаю… Напевно, й у нашому місті можна знайти добре оплачувану роботу.

Такі розмови між подружжям виникали доволі часто. Віці постійно щось не подобалося в чоловікові. Раніше вона ніколи так себе не поводила. Це наштовхнуло Діму на думку, що все її невдоволення пов’язане з Оленою. Йому здавалося, що самотня сваха з двома дітьми просто заздрить сестрі й хоче, аби та також залишилася без чоловіка.

Коли стався випадок із тортом, якого Віка не знайшла в пакеті, між подружжям спалахнула серйозна сварка. Провівши сестру, жінка зірвала відпочинок Діми й почала на нього кричати.

— Тобі що, обов’язково треба було так поводитись при Олені?!

— Як саме? — не зрозумів Дмитро.

— Так по-дріб’язковому! Наче тобі було шкода купити торт до чаю!

— Шкода? До чого тут це?! Я ж сказав, що просто забув!

— Міг би розвернутися й сходити в магазин знову! Що, тобі важко було?!

— Вибач, люба, але я втомився після роботи! І взагалі, чому я повинен догоджати твоїй сестрі? Може, їй узагалі не варто більше з’являтися в нашій квартирі, якщо ми постійно через неї сваримось?

— Ми сваримось не через Олену, а через твою дріб’язковість! — крикнула Віка й гримнула дверима.

Після цього скандалу Олена стала ще більше дратувати Дмитра. Замість того щоб проводити вечори з родиною, він щодня приходив додому, вечеряв наодинці й зачинявся в кімнаті. Чоловік відчував, як шлюб дає тріщину, але не хотів думати про розлучення. Діма не знав, як змусити Олену залишити його родину в спокої, але одного дня рішення саме себе знайшло.

— Любий, можна з тобою поговорити? — Вікторія зайшла до спальні й сіла поруч із чоловіком.

— Що сталось? — здивовано глянув на неї Дмитро.

— У мене є до тебе невеличке прохання, — сказала Віка й почала соватись на стільці. — Тобто… у нас є…

— У вас? — здивувався чоловік. — У кого це — «у вас»?

— У мене й Олени.

— Гм, — протягнув Діма. І так терпіти не міг сестру дружини, а тут вона ще й з якимось проханням. — Що за прохання?

— Олена хоче взяти кредит на авто. Каже, пора дітей по гуртках возити. Сам же знаєш, як у нас у місті ходить транспорт?

— Ну і?..

— Ти б не міг оформити його на себе?

— Що оформити? — не зрозумів чоловік. — Авто, чи що?

— Та ні, кредит!

— Кредит?! — здивовано вигукнув Дмитро. — З якого дива я маю брати кредит для твоєї сестри?

— Ну, вона ж не працює. Їй ніхто не дасть позику. Я теж у декреті, а батькам навряд чи схвалять таку суму. Тато на пенсії, а мама отримує замало… У Олени тільки на тебе й надія!

— На мене?! — вигукнув чоловік і голосно розсміявся. Він буквально залився сміхом і ледь не розбудив доньку, яка спала в сусідній кімнаті.

— Та тихіше ти! — насупилася Віка. — Чого смієшся?

— Пробач, але це якийсь анекдот. Спочатку твоя сестра розлучається, переїжджає сюди, не працює, налаштовує тебе проти мене, а тепер ще й просить, щоб я оформив на себе її кредит? Тобі це не здається смішним і трохи дивним?

— По-перше, вона не налаштовує мене проти тебе, — пробурчала Вікторія. — По-друге, рідним треба допомагати. Вона ж не просить, щоб ти за неї платив. Олена сама буде все вносити. Просто їй не схвалюють позику.

— Хоче авто — хай іде працювати. Я твоїй сестрі не довіряю. Це вона зараз каже, що сама буде платити, а потім збереться і зникне з цього міста. І що тоді? Мені гасити її борг перед банком?

— Вона так ніколи не вчинить!

— Ех, люба… — зітхнув Діма. — Наївна ти. Я ж бачу, як Олена тобі заздрить. Саме тому й намагається розвалити наш шлюб.

— Та ну тебе! — сердито фиркнула Віка. — Тобі завжди якісь змови ввижаються!

— Ні. Я все сказав.

Після цієї розмови Вікторія більше не тиснула на чоловіка. Вона й сама не дуже хотіла, щоб Дмитро влазив у це питання.

Коли Віка переказала сестрі позицію чоловіка, Олена сприйняла слова зятя дуже болісно.

— За кого він мене має?! Звісно, я сама б усе платила!

— Він тобі не вірить, — відповіла Віка. — Вибач, але на Діму не розраховуй.

Олена ще довго намагалась переконати сестру, щоб та вплинула на чоловіка.

— Ти що, не можеш його вмовити? Невже так складно допомогти сестрі?

— Олена, як я змушу Діму піти в банк і оформити кредит на велику суму? — знизувала плечима Віка.

— Пригрози йому розлученням! Скажи, що забереш доньку й він її більше ніколи не побачить!

Вікторія від такої пропозиції аж мову втратила.

— Я так чинити не буду! Діма — мій чоловік, і я його люблю!

— Ну, тоді люби собі далі! — розлютилась Олена. — Якщо ти стала на його бік, нам більше нема про що говорити.

Слова сестри так обурили Віку, що вона й сама вже не мала бажання спілкуватися. Відтоді Олена з дітьми більше не з’являлася у квартирі молодшої сестри. Спочатку Вікторія переживала, а потім зрозуміла: так навіть краще. Сестра справді погано на неї впливала і ледь не зруйнувала її шлюб із Дімою.

Дмитро теж був радий, що нарешті позбувся настирливої родички. Після того як він відмовився оформити кредит, родина Віки перестала з ним спілкуватися. Олена розпустила чутки, що чоловік сестри не підтримав її в складний момент. Вона думала, що зробить йому гірше. Але він, навпаки, тільки зрадів, що все так склалося. Олена з дітьми перестала щодня навідуватись, а теща з тестем більше не докучали зятю з претензіями.

Виявилось, позбутися надокучливих родичів було дуже просто. Треба було лише відмовитись лізти в борги заради забаганок заздрісної Олени.