Повернувся додому після роботи. Піднявся на поверх і, як завжди, подзвонив у двері. Тиша. Постукав — знову жодної відповіді. Я дістав ключі й увійшов.
Картина, яка постала переді мною, вибила ґрунт з-під ніг. Телевізор шумів. Дверцята холодильника були прочинені. На підлозі валялися розкидані речі: футболки, рушники, дитячі іграшки.
Я зробив крок уперед, заглянув у ванну — там була калюжа води. Ніби хтось поспіхом вибіг звідти.
Де дружина? Де син? Я нічого не розумів. Телефон дружини був вимкнений.
Раптом за моєю спиною почулися кроки. Продовження нижче ⬇️⬇️
Я одружений уже три роки. Ми з дружиною познайомилися на роботі — звичайна історія: спільні проєкти, обіди разом, довгі розмови. Після весілля життя змінилося.
Вона завагітніла й пішла в декрет, а всі фінансові турботи лягли на мої плечі. Робочі будні стали схожі один на одного: зранку офіс, увечері дім. Дружина займалася господарством, сиділа з сином, готувала вечерю, а я знав, що вдома мене чекає затишок.
Але того вечора було щось дивне.
Я відкрив двері під’їзду, піднявся на поверх і подзвонив у двері. Тиша. Постукав — ніякої відповіді. Може, у ванній? Але вона завжди чує мої кроки. Я дістав ключі й увійшов.
Картина, яка постала переді мною, вибила ґрунт з-під ніг. Телевізор шумів. Дверцята холодильника були прочинені. На підлозі розкидані речі: футболки, рушники, дитячі іграшки.
Я зробив крок уперед, заглянув у ванну — там калюжа води. Ніби хтось поспіхом вибіг звідти.
Де дружина? Де син?
Голова запрацювала в тривожному ритмі. Перше, що спало на думку, — пограбування. Але в нас удома немає ні грошей, ні коштовностей.
Тоді що сталося? Чому все виглядає так, ніби хтось тікав, кидаючи все на своєму шляху?
Я тремтячими пальцями набрав номер дружини. Гудки. Потім холодний, байдужий голос автовідповідача: «Абонент тимчасово недоступний».
Серце несамовито гупало в грудях. Може, я спізнився всього на кілька хвилин? Може, якби прийшов раніше, міг би щось змінити?
У цей момент за моєю спиною почулися кроки.
— О, коханий, ти вже вдома? — пролунав її голос.
Я різко обернувся. Дружина стояла у дверному прорізі з пакетом із магазину. Спокійна. Усміхнена.
— Що тут сталося? Де син? Чому твій телефон вимкнений?!
Вона спокійно зняла куртку, поклала сумку на стіл.
— Як пройшов твій день?
Я не витримав.
— Що сталося?! ДЕ ДИТИНА?!
Дружина здивовано підняла брови.
— Заспокойся. Він у мами. А я просто вийшла до магазину на пів години.
— А… А цей безлад?
Вона усміхнулася й сіла на диван.
— А ти спитай, чим я сьогодні займалася.
Я насупився.
— Чим?
Вона потягнулася, солодко позіхнула й, усміхаючись, відповіла:
— Нічим. Я просто відпочивала.
Вибачте, а у вас є щось для котів? У мене сусідка-бабуся, вона майже нічого не їсть, лише котів годує