П’ять років тому я вийшла заміж. Між нами десять років різниці у віці: мені тоді було 30, йому — 40. На початку спільного життя ми орендували квартиру. Значну частину своїх доходів я віддавала на оплату житла, залишаючи собі невелику суму для особистих витрат. Чоловік зазвичай приймав від мене ці гроші і сам оплачував оренду.
Згодом ми вирішили придбати власну квартиру в кредит. Я продовжувала щомісяця передавати чоловікові ту ж саму суму, і завдяки цьому нам вдалося зібрати кошти на перший внесок. У ремонті квартири нам допомогли батьки. Після цього чоловік запропонував розподілити фінансові обов’язки: він бере на себе іпотеку та оплату комунальних послуг, а я відповідаю за продукти і відкладаю гроші на відпустку.
Спершу мені це здалося незвичним, адже в моїй батьківській родині все було інакше. Однак я погодилася, і так ми живемо вже чотири роки. З одного боку, це добре, що я маю власні кошти і можу розпоряджатися ними, але деякі моменти викликають у мене дискомфорт.
Наприклад, коли чоловік змушений заплатити за продукти, якщо в мене немає грошей чи готівки, він завжди наполягає, щоб я повернула витрачену суму. Це дуже неприємно для мене. Я уявляла чоловіка як надійного партнера, за яким я почуватимусь, як за кам’яною стіною. Натомість я все частіше почуваюся ніби сусідкою, яка просто віддає борг.
Одного разу трапилася ситуація, яка мене сильно зачепила. Я замовила піцу і попросила чоловіка оплатити її готівкою, бо забула вказати оплату карткою. Пообіцяла повернути гроші, але забула про це. Наступного дня він нагадав, що я йому винна 300 гривень. Мені стало незручно, адже я дійсно забула, але хіба йому не було соромно вимагати таку дрібницю?
Чоловік мене ніколи не радує несподіваними подарунками чи приємними сюрпризами. Навіть якусь невеличку дрібницю чи смачну річ для мене він не купує без приводу. Через це мені стає важко на душі. Я все більше почуваюся віддаленою від нього. Наші стосунки починають виглядати, як ділове партнерство, а не сім’я.
Все частіше я думаю про те, як це буде, якщо я піду в декрет. Я не можу позбутися думки, що з цими відносинами щось не так. Усередині мене назріває питання: чи варто продовжувати ці стосунки, чи краще обрати розлучення? Можливо, хтось стикався із подібними ситуаціями і зможе поділитися досвідом?
Перевірений рецепт із маминого зошита «4 склянки», завжди виходить смачним і ароматним