— Маша, ти маєш переоформити квартиру та дачу на мене! — заявила тітка Таня напередодні Нового року

— Маша, ти маєш переоформити квартиру та дачу на мене! — заявила тітка Таня напередодні Нового року.

— Ти впевнена, що хочеш святкувати з батьками? — запитав Віталій, ніжно погладжуючи дружину по округлому животу. — Адже там буде твоя тітка Таня, а ваші стосунки, м’яко кажучи, залишають бажати кращого. Навіщо тобі зайві переживання зараз?

— Не переймайся, — відповіла Маша, махнувши рукою. — Я не збираюся витрачати нерви через неї. Ще бабуся за життя чітко сказала: «Хто піклується про мене, той і отримає спадок». І хто тоді відмовився допомагати? І тітка, і мама. Тому тепер їм нема на що розраховувати.

— Це правда, але ж ти знаєш, яка Таня вперта, — нагадав Віталій.

— Ну і нехай. Не дозволю їй псувати мені свято, — відповіла Маша. — Я хочу зустріти Новий рік із батьками. А тітка Таня нехай займається своїми проблемами.

— Як скажеш, — зітхнув Віталій, але внутрішньо відчував, що ця поїздка може завершитися не дуже приємно.

Приїзд до батьків

31 грудня Маша й Віталій прибули до батьків. Щойно вони переступили поріг, як назустріч їм вийшла тітка Таня.

— О, нарешті з’явилися! — вигукнула вона із натягнутою посмішкою. — Маша, а ти що, так сильно поправилася? Я, коли вагітною була, виглядала значно стрункіше: лише живіт випирав, а руки й ноги залишалися худенькими. А ти зовсім за собою не дивишся.

Від цих слів у Віталія всередині все закипіло. Він не стримався:

— А по-моєму, Маша виглядає чудово. Можливо, вам варто подумати про свою фігуру? — різко відповів він.

Таня образилася, але промовчала, демонстративно вийшовши з кімнати. Проте Маша не звертала уваги на її витівки, насолоджуючись зустріччю з рідними.

Святковий стіл

Коли всі зібралися за святковим столом, Таня буквально не замовкала, постійно вставляючи якісь жарти й дозволяючи собі зайве. Алкоголь швидко вплинув на її поведінку, і вона нарешті вирішила перейти до найважливішого для себе питання.

У цей момент Маша з Віталієм допомагали мити посуд у кухні разом із Катериною Вадимівною. Таня увірвалася до них, голосно запитуючи:

— Ну що, Мань, як твої справи? Як почуваєшся під час вагітності?

Маша напружено зітхнула, адже знала, що тітка спеціально називає її «Манькою», щоб дратувати.

— Усе добре, дякую, — відповіла вона, стримуючи емоції.

— Ну, а що з тією квартирою і дачею? Ти вже все оформила на себе? — спитала Таня.

Маша кинула погляд на чоловіка й спокійно відповіла:

— Так, усі документи вже оформлено.

Від цих слів Таня відразу поміняла тон:

— А коли ти будеш переписувати будинок на мене?

— А з чого ви взяли, що я маю це робити? — здивувалася Маша.

— Бо я там живу! Стільки років займаюся цим будинком! Ти що, хочеш мене вигнати? — заявила Таня, переходячи на підвищений тон.

Маша глибоко вдихнула, намагаючись зберегти спокій. Вона прекрасно розуміла, що кожна фраза тітки Тані була спрямована лише на те, щоб вивести її з рівноваги. Однак після останніх слів терпець урвався.

— Чомусь ви не згадували про це, коли бабуся потребувала допомоги, — холодно промовила Маша, дивлячись прямо в очі тітці. — Вона тоді чітко заявила, що її спадок залишиться тому, хто доглядатиме за нею. Ви ж самі сказали, що вас це не цікавить.

— Ну, тоді мені це було непотрібно! — роздратовано випалила Таня, ніби захищаючись. — А зараз я здаю свою квартиру й більше ніде не можу жити. А вам із Віталієм ця дача зовсім ні до чого. Ви ж там нічого не робитимете! Нащо вам ця ділянка?

Маша схрестила руки на грудях і спокійно відповіла:

— Ми не плануємо нічого вирощувати, це правда. Але ця ділянка має свою цінність, і ми не збираємося її віддавати просто так.

— І що? Думаєш, продаси за великі гроші цю стару хатину? — зневажливо пирхнула Таня. — Земля там маленька, будинок ветхий. Кажу ж: віддай її мені, а я наведу порядок. Ще й батьків твоїх запрошуватиму на гостину.

Маша на мить замислилась. Вона справді не мала великого бажання займатися тією дачею, яка розташовувалася далеко за містом. Але глибоко в душі вона знала, що просто так поступитися не може.

— Подумай гарненько, — продовжувала наполягати Таня, тепер уже впевнено. — І, до речі, квартира, яка належала мамі, теж має бути розподілена між нами з Катею. Половину мені, половину їй. Це буде чесно.

Маша різко підняла погляд, ніби не вірячи власним вухам.

— Ні! — сказала вона твердо, ледь стримуючи обурення. — Щодо дачі я ще можу розглянути ваші пропозиції. Але квартира в місті — це вже інша справа. Навіть не мрійте про неї! У вас є своє житло, і у батьків теж. А ми з Віталієм досі орендуємо. Як тільки завершимо ремонт у бабусиній квартирі, одразу переїдемо. Більше до мене з цим не звертайтеся!

Тетяна закотила очі, навіть не приховуючи свого обурення:

— Нічого собі! Ось як заговорила! Забула, чия це квартира? Це ж нашої матері, і тобі вона дісталася лише тому, що ти доглядала за бабусею. А ми з твоєю мамою витерпіли від неї все життя. Уявляєш, який у неї був характер?

Маша різко обернулася до тітки, її голос тремтів від гніву:

— Моя бабуся була найкращою людиною, яку я знала! А ви з нею ніколи не ладнали, бо це у вас поганий характер!

— Та як ти смієш таке казати мені, дівчисько?! — вигукнула Таня, не стримуючи люті. — Щоб твоя дитина народилася хворою!

Ці слова стали останньою краплею. Віталій, який весь цей час намагався не втручатися, раптом різко встав:

— Це що за неподобство?! Ще раз я почую щось подібне, і мені байдуже, хто ви така! Не дозволю вам так поводитися!

— Таню, що ти таке говориш? — несподівано втрутилася мама Марії. — Такі слова говорити не можна, це дуже погано!

— А мене, значить, ображати можна?! — випалила Тетяна, сердито пирхнувши. Вона миттєво зрозуміла, що перегнула палицю, але визнавати провину чи вибачатися явно не збиралася.

Після цього конфлікту Марія з Віталієм вирішили більше не залишатися в домі батьків. Вони швидко зібрали речі й зустріли Новий рік уже вдома, далеко від неприємної атмосфери.

Ніч для Марії видалася неспокійною. Вона довго крутилася в ліжку, а вранці, прокинувшись, із тривогою розповіла чоловікові про свій кошмар.

— Уявляєш, — зі сльозами сказала вона, — мені наснилося, що я втратила дитину. Це було жахливо!

— Це лише поганий сон, люба, — Віталій ніжно обійняв її, намагаючись заспокоїти. — Ти не повинна так хвилюватися. Це все слова твоєї тітки вплинули на тебе. Забудь про них, і все буде добре.

— Можливо, ти маєш рацію, — зітхнула Маша. — Але її язик — це справжнє лихо.

— Так, а її нахабство — це друге «щастя», — погодився Віталій. — Уяви тільки: свою квартиру вона здає, а з чужого будинку не хоче виїжджати. І ти ще думала передати їй цю дачу!

— Що? — Маша здивовано поглянула на чоловіка. Вона зовсім забула, що пообіцяла Тані подумати над її проханням. — Ні, після всього цього хай навіть не сподівається! Спершу я дійсно хотіла поступитися, але після її слів навіть говорити про це не хочу!

Коли тітка Таня дізналася, що Марія передумала передавати їй дачу, вона почала звинувачувати всіх навколо, включаючи свою сестру. Тетяна навіть намагалася тиснути на матір Марії, сподіваючись на її підтримку. Але Катерина твердо стала на бік доньки. Вона була вражена, дізнавшись, що її сестра побажала таке жахливе ненародженій дитині.

Відтоді сім’я Марії повністю припинила будь-яке спілкування з Тетяною. Те ж саме зробили і її батьки. Після народження малюка Марія й Віталій переїхали до бабусиної квартири, в якій саме закінчили ремонт. Що стосується дачі, то подружжя довго не їздило туди. Тетяна вперто відмовлялася звільняти будинок, і лише після загрози поліції вона погодилася виїхати.

Проте, виїхавши, Тетяна залишила після себе справжній безлад. Вона навмисно зіпсувала приміщення, намагаючись завдати шкоди. Однак Марія з Віталієм не стали засмучуватися через це. Вони чудово розуміли, якою людиною була їхня тітка.

Після прибирання та ремонту подружжя навіть планувало продати дачу. Але в останній момент передумали. Їхній малюк тільки-но відсвяткував свій перший день народження, і молодим батькам дуже сподобалося проводити час на природі.

З часом вони почали облаштовувати ділянку, висаджувати дерева й овочі. Кожна відпустка чи тривалі вихідні перетворювалися для них на приємний відпочинок на улюбленій дачі.

— Добре, що я не переоформила цю ділянку на Тетяну, — розслаблено лежачи на траві, сказала Марія. — Ти був правий, Віталію. Вона зовсім не заслуговує на такий подарунок…