Прибираючи в передпокої, Мілана почула голос свекрухи та визирнула у вікно. Чоловік сидів на ґанку будинку і розмовляв зі своєю матір’ю по відеозв’язку. Жінка повернулася до розбору взуття, вирішивши не підслуховувати, але говорила Ніна Євгенівна досить голосно, неможливо було не почути її слів, навіть якщо дуже постаратися.
— Я тобі вже казала, що приїжджає Юленька Смолякова. Якою ж вона гарною стала! Мені Наталя надсилала її фотографії. Не дівчина, а справжнісінька мрія. Між іншим, влаштувалася працювати в хорошу фірму. Вона така розумниця. І досі не вийшла заміж. Розумієш, про що я говорю?
— Мамо, ну яка мені різниця — гарна вона чи ні? Ну ти чого? У мене Міланка найгарніша. Жодна Юля не зрівняється. І чому мене має хвилювати — вийшла вона заміж чи ні? Це її справа. Яке я маю до цього відношення?
Мілана мимоволі посміхнулася. Було приємно чути такі слова від коханого чоловіка. Дівчина пораділа, що чоловік із таким трепетом ставиться до неї. Вони були разом уже три роки, півтора з яких одружені. Свекрусі невістка зовсім не подобалася, але вона не засмучувалася, адже вийшла заміж за Антона, а не за його матір. Зі свекрухою можна спілкуватися на відстані. Так навіть краще — не доведеться прислухатися до її порад, про які найчастіше і не просиш навіть.
— Ні, ну подивіться на нього! Яка йому різниця! Пригадується, колись ти був закоханий у неї, але Юля відмовилася зустрічатися з тобою. Тоді вона думала тільки про навчання і кар’єру, але тепер багато що змінилося, та й ти став красенем.
— Це було занадто давно, щоб згадувати зараз. Відмовилася і добре. Значить, і не судилося нам із нею було побудувати стосунки, — відповів Антон.
— Судилося чи ні — не тобі вирішувати. Наші долі на небесах записані. Раптом побачитеся зараз, і в грудях знову щось заб’ється? Я не наполягаю, звісно. Може таке і не статися, але ти не смієш відмовлятися! Зрештою, ми зобов’язані їхній родині!
Мілані стало неприємно, що свекруха так активно нав’язувала своєму синові іншу за живої дружини. Для чого вона це робила? Знала ж, що вони люблять одне одного. Невже розраховувала, що син спокуситься красою дівчини з минулого і розлучиться? Важко зітхнувши, жінка зібрала сміття і хотіла піти, але на мить затрималася.
— Краля твоя і без тебе день народження відзначить, а ти поїдь і зустрінь Юленьку. Не кожен день вона приїжджає в рідне місто. Привезеш її до мене, а я прийму як годиться. Зрештою, нудьгувати твоїй Мілані не доведеться, адже її батьки організовують банкет. Юлю зустріти нікому, тому ти повинен зайнятися цим і все організувати.
Серце пробило удар. Як можна було змушувати сина так чинити? Свекруха хотіла, щоб він зустрів чужу жінку замість бути присутнім на дні народження дружини. Де це бачено? Чому саме так?
Слухати розмову далі вона не стала. Ось іще — накручувати себе і переживати потім. Краще просто проігнорувати. Мілана була впевнена, що чоловік на таке не піде. Напевно зуміє правильно відповісти матері, щоб не образити її, але при цьому поставити на місце.
Пройшло кілька днів. Про розмову з матір’ю Антон навіть не заїкався, але перед днем народження дружини заявив, що він не зможе бути присутнім на святі, бо з’явилися якісь справи. Які саме, говорити не став, м’яко обійшов гострі кути, але Мілана знала напевно. Їй було прикро до сліз. Чому він так вчинив? Навіщо погодився? Невже ця дівиця йому дорожча за дружину?
Настрою відзначати день народження не було абсолютно ніякого, але батьки старалися, організовували свято, готували. Мілана не могла образити їх і відмовитися приїхати. Вона засмутилася і хотіла б прямо сказати чоловікові, що в курсі, чим він планує займатися і які такі важливі справи у нього утворилися, але вирішила не сваритися, щоб не псувати настрій ще сильніше. Антон, зрештою, доросла людина. Якщо він чинить так, тому має бути пояснення. Напевно.
— Чому твій чоловік не приїхав? — запитала мати, коли Мілана прийшла до них сама.
— У нього робота. Затримається сьогодні, тому не зміг, — збрехала жінка, хоча й важко було прикидатися.
Хотілося розповісти правду і попросити поради, але ж і сама не знала всієї суті. Напевно, їй слід було відразу поговорити з чоловіком і запитати, чому він зробив саме такий вибір. Свекруха теж відмовилася приїхати, привітала невістку телефоном і сказала, що неважливо почувається, не зможе особисто бути присутньою на святі.
— Я подарунок для тебе підготувала, віддам, як тільки зустрінемося, — сказала Ніна Євгенівна хитрим голосом.
Чи не приїзд цієї самої Юлі вона вважала подарунком?
Мілана знала, що свого часу сім’я Юлі дуже сильно допомогла її свекрусі. Залишившись без підтримки чоловіка, жінка ледь зводила кінці з кінцями, а подруга допомагала їй вистояти в цій непростій ситуації. Був ще один випадок, про який якось розповідав Антон. Коли йому було дванадцять, він пішов із хлопцями купатися на річку, але ногу звело судомою, і він почав тонути. Саме батько Юлі тоді врятував йому життя. Антон казав, що він вдячний чоловікові й почувається зобов’язаним перед ним. Може, варто було тоді стояти на своєму раніше?Одружитися з Юлею, а не з Міланою? Гіркота стискала горло, а образа застилала свідомість. Що відчував зараз чоловік щодо тієї дівчини? Начебто вона була його першим коханням, та й свекруха казала, що Юля стала тільки гарнішою. Як пройде їхня зустріч? Чи не захоче Антон розлучитися і почати залицятися до дівчини з минулого? Говорив він красиво, коли відповідав матері, але відмовитися поїхати зустрічати Юлю так і не зміг. Невже через колишні почуття до неї?
— Ти якась зовсім розсіяна. Якщо сталося щось, так ти скажи, не мовчи. Ми ж із батьком переживаємо, бачимо щось не так. Антон не приїхав, тому що ви посварилися? Якщо він посмів зіпсувати настрій нашій іменинниці, з рук йому цього не спущу! — суворо сказала мати.
Тяжко все тримати в собі, але колись давно Мілана зрозуміла одну просту істину — з чоловіком вони можуть вирішити проблеми, помиритися, а ось образа батьків нікуди не дінеться. Не варто було вплутувати в це ще і їх, спочатку з’ясувати б, як усе було насправді. Якщо все піде не так, як хотілося б, тоді й розповість правду.
— Я просто дуже втомилася, а в нього насправді невідкладні справи. Я не обманюю. Ми не сварилися. Він зранку подарував мені букет і ось цей браслет.
Мілана показала матері золотий браслет, але радості від отриманого подарунка вона зовсім не відчувала. Тому що чоловік був не поруч із нею, а помчав на вокзал, щоб зустріти іншу дівчину. Подумавши, що не хотіла б сьогодні повертатися додому, Мілана вирішила залишитися на ніч у батьків. Вона довго не хотіла телефонувати чоловікові й говорити про це. Боялася почути його радісний, натхненний довгоочікуваною зустріччю, голос. Однак просто не приїхати додому не могла. Неправильно це, не по-людськи.
— Як це ти залишишся в батьків? Я планував заїхати по тебе. Ти себе погано почуваєш? — захвилювався Антон.
На мить Мілані стало радісно, що він турбувався про неї та хотів, щоб дружина повернулася, але це почуття швидко зникло. Чи варто було так радіти? Може, чоловік просто відчував перед нею провину і хотів якось загладити її?
— Ні. Я нормально почуваюся, просто подумала…
— Не треба так лякати мене і просто думати теж не треба. Я приїду по тебе вже за пів години. Збирайся поки що. Сподіваюся, батьки не образяться, що я вкраду тебе зі свята трохи раніше? Дуже скучив.
Мілана не знала, чи радіти їй. Вона все ще була ображена на чоловіка. Не поїхав на свято разом із нею, змусив її мучитися, зустрів Юлю, а потім вирішив примчати по неї?
Антон приїхав, як і обіцяв. Привітавшись з батьками дружини, він вибачився, що не зміг вирватися раніше і попросив не ображатися на нього. Чоловік поводився так, немов не було іншої жінки, і він справді був зайнятий якоюсь важливою справою на роботі. Він усміхався, притискаючи до себе дружину, а Мілана почувалася розгубленою.
— Куди ми їдемо? — запитала жінка, помітивши, що чоловік звернув не на ту дорогу, якою їм треба їхати додому.
— Це сюрприз. Хочу де з ким тебе познайомити.
Мілана спалахнула від обурення. Як вистачало нахабства везти її на зустріч із тією дівицею? Ще й у такий день!.. І добре, що день майже закінчився.
— Я не збираюся з нею знайомитися, — процідила Мілана, ледь справляючись із приступом люті, що її охопив.
— З нею? Я не знаю, про кого ти подумала, але впевнений, що тобі сподобається те, що я підготував. Просто потерпи трохи, і ти сама все зрозумієш.
— Я все чула! — видала Мілана й на мить прикусила язика.
— Чула що? Про що ти?
— Про твою розмову з матір’ю. Знаю, що ти не зміг поїхати на свято разом зі мною, бо зустрічав на вокзалі своє перше кохання. Мені слід було відразу сказати, щоб уникнути цього прикидання.
— Перше кохання? Я дійсно їздив на вокзал сьогодні, але не для того, щоб зустріти її. Я відразу сказав мамі, щоб шукала когось іншого або їхала сама. Навіщо мені це? Звісно, ми зобов’язані її сім’ї, але дістатися з вокзалу до готелю кожен може самостійно.
Мілана мовчазно жувала губами. Вона не знала, чи можна вірити словам чоловіка. Кого ще він міг зустрічати?
— Ця людина приїхала на кілька днів. Мені вдалося перехопити її на вокзалі й домовитися про зустріч із тобою. Це сюрприз, тому просто дочекайся. Я присягаюся тобі, що навіть не збирався зустрічати Юлю. Сьогодні весь день займався підготовкою подарунка, і мені трохи образливо, що ти мені не довіряєш.
Мілана важко зітхнула й відвела погляд убік. Вона стільки навигадувала собі, що досі не могла повірити в слова чоловіка. Однак коли вони дісталися до пристані, то всі питання відпали самі по собі. На літній веранді ресторанчика, де вони колись познайомилися, все було прикрашено квітами й накритий святковий стіл, а на сцені сидів композитор, творчість якого так сильно любила Мілана. Він грав на роялі, і музика, що народжувалася від плавних рухів його пальців, пестила слух. Сльози навернулися на очі, коли композитор приєднався до них за столом, щоб познайомитися з Міланою. Він дав дівчині автограф і подарував диск зі своїм новим альбомом. Надовго затриматися він не зміг, але ця зустріч залишила незабутні враження.
— Знав, що ти хотіла отримати його автограф і зустрітися особисто, а коли мені сказали, що він приїжджає в наше місто, зірвався шукати зустрічі й просити його про цей подарунок. Пощастило, що він виявився хорошою людиною і погодився, інакше всі мої старання виявилися б марними.
Мілана не змогла стриматися, і по її щоках сковзнули сльози. Вона попросила в чоловіка пробачення за те, що накручувала себе і погано думала про нього. Встигла навіть уявити, що вони розійдуться.
— Дурненька! Яка б неземна красуня не з’явилася поруч зі мною, навіть якщо весь світ буде за нею божеволіти, я й не подивлюся в її бік. Я люблю саме тебе. За те, яка ти, не тільки за красу чи доброту. Ти моя дружина. Хіба можу я думати про інших жінок? Більше не смій навіть накручувати себе й замовчувати щось. Якщо тривожить щось, відразу скажи мені. Такі питання потрібно вирішувати одразу, а не збирати образу в собі. А якби в мене дійсно були справи? Ти б уже завтра подала на розлучення, не розібравшись?
Мілана витерла сльози й усміхнулася. Вона дала обіцянку, що більше не буде робити поспішних висновків і обов’язково все обговорить із чоловіком.
Коли наступного дня свекруха зателефонувала Антону і попросила приїхати до неї, він уже знав, що та знову бажає влаштувати його зустріч із Юлею, і попросив матір більше не втручатися в його особисте життя. Антон прямо сказав Ніні Євгенівні, що перестане спілкуватися з нею, якщо вона не припинить намагатися розлучити його з дружиною, оскільки це його усвідомлений вибір, і він нікому не дозволить ображати Мілану або намагатися змістити її на другий план.
— Чоловік утік із коханкою й спорожнив рахунок — Але я підготувала сюрприз