– Катрусю, куди це ти зібралася?
– Бабусю, піду в ліс! Назбираю трави, тебе лікуватиму, – відповіла онука.
– Що ти таке вигадуєш? Вип’ю таблетку й одужаю. А тобі в такому віці краще вдома сидіти. Чула по радіо? Казали, що зеки з тюрми втекли.
Розсміявшись, Катя чмокнула бабусю в ніс і сказала:
– Ой, думаєш, вони прям у нашому лісі сховалися? Ти, бабусю, наслухається всього, а потім різне уявляється. Не хвилюйся, все зі мною буде гаразд!
Спостерігаючи за внучкою, яка вирушила прямо в ліс, Уляна Микитівна відчула тривогу. Катю їй привезли кілька років тому. Батьків дівчинки не стало, і бабуся взяла до себе 11-річну онуку. Катя з дитинства була незвичайною дитиною: лікувала тварин, пташок, знаходячи цілющі трави. Приїхавши до бабусі в село, почала допомагати і людям.
Ліс починався майже одразу за селом. Ідучи стежкою, дівчинка почула:
– Катруся! Ти що, за грибами?
Зупинившись, вона побачила сусіда.
– За грибами ще рано, дядьку Михайле. Літо ж тільки почалося, – розсміялася Катя. – Трави для хворої бабусі посбирати потрібно.
– Це добре діло. Бабусю лікувати обов’язково треба, – відповів Михайло. – А ти мою корову не подивишся? Чогось не підпускає до себе. Чув, як минулого року ти жеребця у Семенових врятувала. Може, твої ліки і моїй худобі допоможуть? Не залишуся в боргу.
– Звісно, подивлюся, дядьку Михайле. Живемо в одному селі, що ж не допомогти? – погодилася Катя.
Зайшовши в ліс, дівчинка не помітила, як зайшла глибоко в хащі. У сумці вже було зібрано чимало різних трав. Ліс Катю не лякав. Вона вміла визначати, де північ, де південь, і завжди швидко вибиралася з лісу. Зав’язавши міцніше мішечок із травами, вона вирушила до села. Чомусь усім тілом Катя раптом відчула небезпеку. Згадавши розмову з бабусею про втікачів, дівчинка відмахнулася. Ні, у цьому лісі їх бути не може! Раптом вона впала й сильно вдарила коліно. Підвівши голову, Катя зустрілася поглядом із незнайомим чоловіком.
– Оце так, яку звірятку я знайшов! – вигукнув бородатий незнайомець. – Давай, вставай уже.
Здогадавшись, хто перед нею, Катя встала.
Чоловік показав ножем, куди йти далі. Незабаром вони вийшли на галявину, де було ще троє таких, як він. Один, наймолодший, років 20-ти, лежав на траві з кровотечею.
– Де ти її знайшов? – здивувався один із чоловіків.
– Де? У лісі!
– А навіщо ти її привів?
– Щоб нікому не розповіла про нас!
– Тобто у нас ще й заручниця буде? – пробурмотів інший.
– Заткнися, – наказав бородатий. Потім, штовхнувши Катю, сказав їй:
– А ти сиди тут і не рипайся. Інакше гірше буде. Можу горло перерізати, зрозуміла?
Дівчинка кивнула. Вона, не відводячи погляду, стежила за молодим втікачем. Поки троє чоловіків про щось сперечалися, Катя обережно підповзла до пораненого хлопця. Вочевидь, той втратив багато крові. Обережно вона закотила йому штанину. Потім, діставши з сумочки трави, почала їх розтирати в руках і прикладати до рани. Чоловіки дружно подивилися на неї, але нічого не сказали.
– А можна гарячої водички зробити? – попросила Катя.
– Як? Якщо розпалимо багаття, дим одразу побачать! – відповів один із втікачів.
– Не побачать. Вітер у протилежний бік від села дме, – сказала дівчинка. – Ваш товариш помре, якщо не вип’є цього настою.
– Ну що ж. Давайте зробимо, як вона каже, інакше ще й гріх на душу візьмемо, – погодився той, що не бородатий.
– Так, Степане, давай врятуємо людину, – сказав інший.
Катя зрозуміла, що Степан – головний із них. Здається, це він організував їхню втечу. Поки Степан сховався в кущах, шукаючи воду для чаю, чоловіки тихо перемовлялися між собою:
– Що тепер? За дівчинку тепер теж сидіти доведеться.
– І я про те ж, але від Степана нам не втекти.
Тут Катя втрутилася:
– Давайте приспимо його?
Раптом із кущів з’явився Степан. Він підозріло подивився на чоловіків. Катя відвернулася, роблячи вигляд, що продовжує лікувати пораненого хлопця.
Вода невдовзі закипіла. Дівчинка заварила всім чай і простягла чоловікам:
– Ось, попийте. Сил додасться.
– А ти що, знахарка? – засміявся один.
– Майже. Правда, моя бабуся в травах розбиралася краще за мене. Я у неї вчуся! – відповіла Катя.
– Але не старайся занадто. Все одно цей хлопець не отямиться, а ми на собі його тягнути не будемо, – сказав Степан.
Раптом поранений хлопець закашлявся.
– Де я? – запитав він.
– О, отямився! – вигукнув один із втікачів.
– Ти хто? – звернувся він до дівчинки.
– Я – Катя, – знизавши плечима, відповіла вона.
– Так, ніколи нам тут сидіти. Пішли вже, – схопивши ножа, наказав Степан. У ту ж мить він похитнувся. – Ти щось підсипала мені в чай, гадюко? – вигукнув він, падаючи на землю.
– Ого! – вигукнув один із втікачів, дивлячись, як старший хропе. – Скільки він так спатиме?
– Доба, не менше, – спокійно сказала Катя. – А потім ще кілька днів оговтуватиметься.
– Що ж, здаємося? Нас же все одно знайдуть, – запропонував один із чоловіків.
– Здаємося, – погодився інший. – А ти, Катю, про нас повідомиш? Скільки тобі до села?
– Близько години. Там знайду дільничного. За цього не переживайте, не прокинеться. Ось, візьміть траву, заваріть, щоб у вашого товариша раптом гарячка не почалася.
Катя швидко вирушила додому.
Минуло 8 років. Катя здобула фах фельдшерки й тепер допомагала людям і тваринам не лише травами. Бабусі давно не стало, дівчина жила в хаті сама.
Сьогодні вихідний. Майже з кожного двору тягнувся солодкий димок від бань. Катя вийшла з дому з відрами. Біля криниці її окликнув молодий чоловічий голос:
– Дівчино, можна вам допомогти? Така тендітна! Не варто тягати важкі відра!
Катя обернулася. Перед нею стояв незнайомий чоловік років 30-ти.
– Ну добре, а вам не важко буде?
Розсміявшись, він відповів:
– Ні, я хоч і міський хлопець, але для мене це дрібниця.
Тут вони зустрілися поглядами.
– Вадиме, це ви? – здивовано запитала Катя. Його очі вона запам’ятала на все життя.
– А я думав, ви мене не впізнаєте. Я довго вас шукав!
За пів години вони вже сиділи за столом.
– Знаєте, мене ж тоді за бійку посадили. Коли побачив вас у лісі, вирішив більше ніколи не потрапляти за ґрати, – розповідав молодий чоловік.
– А я з того часу більше так далеко в ліс не заходила! – поділилася дівчина. Потім запропонувала: – Може, в баньці попаритеся?
Вадим усміхнувся. За місяць вони разом поїхали до міста. Чоловік довго шукав її, щоб віддячити. А вона просто чекала, коли Вадим приїде й забере її до себе.
Мати вийшла за УДО, відсидівши замість сина, а син продав будинок і навіть на поріг її не пустив