— Ігорю, що це означає? — Таня завмерла у дверях власної квартири, дивлячись на валізи в передпокої та Вероніку Олександрівну, яка розпаковувала свої речі у ванній.
— Ти вже повернулася? — Ігор вийшов із кухні з горнятком кави. — Тут мама приїхала погостювати! Ненадовго, тижні на два-три!
— На два-три тижні? — Таня повільно повісила сумку на гачок. — І ти не вважав за потрібне попередити мене?
— Я намагався додзвонитися, але ти не брала слухавку! — знизав плечима Ігор.
— У мене була робоча зустріч із клієнтом, ти міг написати повідомлення! — Таня зітхнула, подумки прощаючись із планами на спокійну відпустку. — Добрий день, Вероніко Олександрівно…
Свекруха вийшла з ванної.
— Танечко, люба! Як я рада тебе бачити!
Вона чмокнула невістку в щоку, залишивши слід від помади яскравого кольору, і тут же продовжила:
— А я вирішила вам допомогти привести до ладу квартиру після ремонту! Я вже почала витирати пил у вітальні! Там, до речі, штори давно пора попрати, вони вже аж сірі від пилу!
Таня з труднощами стерла помаду з щоки й кинула короткий погляд на чоловіка. Той удав, що уважно розглядає вміст холодильника.
— Я якраз збиралася зайнятися прибиранням цього тижня! — спокійно відповіла вона. — У мене почалася відпустка…
— Відпустка? — Вероніка Олександрівна сплеснула руками. — Чудово! Значить, ти вільна й зможеш приділити мені час! Ми з тобою стільки всього переробимо, я стільки тебе навчу!
Таня повільно видихнула.
— Взагалі-то, у мене були інші плани на відпустку!
— Які ж? — поцікавилася свекруха, безцеремонно починаючи нишпорити в шафі в коридорі.
— Відпочити! — коротко відповіла Таня. — Почитати, сходити на масаж, зустрітися з подругами!
— От ще! — фиркнула Вероніка Олександрівна. — Який масаж? У тебе чоловік удома, у квартирі безлад, а вона по масажах зібралася! Спочатку треба вдома лад навести, все доробити! Переконатися, що чоловікові зручно, що він нагодований, а потім уже…
Ігор нарешті відірвався від холодильника.
— Мамо, не починай! Таня теж має право на відпочинок!
— Та я ж не сперечаюся! — Вероніка Олександрівна удала, що відступає. — Я просто хотіла допомогти вам! Ви ж молоді! У вас такий безлад всюди…
Таня заплющила очі, відчуваючи, як всередині закипає злість. Учора вона провела в офісі дванадцять годин, доробляючи проєкт перед відпусткою, а сьогодні ще пів дня витратила на зустріч із клієнтом. А тепер замість довгоочікуваного відпочинку їй доведеться два, а то й три тижні терпіти прискіпування свекрухи.
Увечері, коли вони залишилися з Ігорем наодинці в спальні, Таня спробувала пояснити.
— Ігорю, я розумію, що твоя мама хотіла тебе побачити, але чому саме зараз? У мене перша нормальна відпустка за рік!
— Ну а що я міг зробити? — він розвів руками. — Вона вже купила квитки, коли подзвонила! І потім, у неї ремонт у квартирі, їй справді потрібно було кудись поїхати! Та й у нас він тільки нещодавно закінчився, не все ідеально поки що, а вона тобі допоможе з порядком!
— І вона не могла зупинитися у твоєї сестри? У Лери трикімнатна квартира й лише одна дитина!
— Лера з чоловіком поїхали на море! — відрізав Ігор. — Слухай, це всього два тижні! Потерпи!
Вже на третій день візиту Вероніки Олександрівни Таня була готова лізти на стіну. Свекруха переставила весь посуд на кухні, перепрала всі штори (хоча Таня прала їх місяць тому) і постійно коментувала кожну дію невістки:
— Танечко, овочі треба дрібніше різати! Ігорчик не любить великі шматки! Що то свиням, чи що, нарізаєш?
Або:
— Танечко, ну що ти робиш із цією сорочкою? Ти ж комір псуєш!
— Танечко, навіщо ти купуєш цю каву? Вона ж така дорога, а звичайна розчинна набагато практичніша!
Таня намагалася не реагувати, але з кожним днем це ставало дедалі складніше. Особливо коли Вероніка Олександрівна почала переробляти за нею домашні справи й розповідати Ігорю, що його дружина нічого не вміє робити.
— Уявляєш, сину, вона навіть підлогу нормально помити не може! Я пройшлася шваброю після неї — вода була чорна!
— Це тому, що ви натираєте підлогу якоюсь отруйною сумішшю, від якої у мене алергія! Від неї й чорніє вода! — не витримала Таня. — Я спеціально використовую гіпоалергенні засоби!
— Ой, теж мені вигадала! — відмахнулася свекруха. — У наш час ніяких алергій не було, бо ми не няньчилися!
— У ваш час люди просто страждали мовчки! — пробурмотіла Таня, виходячи з кухні.
Того вечора вона вперше серйозно задумалася про те, щоб тимчасово переїхати до батьків.
До кінця першого тижня візиту Вероніки Олександрівни Таня перестала навіть намагатися займатися домашніми справами. Кожна її спроба щось приготувати чи прибрати закінчувалася критикою та демонстративним переробленням усього свекрухою.
Одного ранку, коли Таня готувала омлет, Вероніка Олександрівна буквально відтіснила її від плити.
— Дай-но я сама, а то ти знову все зіпсуєш! — вона вихопила лопатку з рук Тані. — Ігор любить, коли омлет ніжний, трохи вологий всередині! Ти за п’ять років шлюбу так і не навчилася готувати його улюблені страви?
Таня мовчки відійшла вбік, спостерігаючи, як свекруха господарює на її кухні. В голові пульсувала одна думка: «Моя відпустка перетворилася на кошмар».
— Не можу зрозуміти, чим ти цілими днями займаєшся! — продовжувала свекруха, перекладаючи омлет на тарілку. — Сидиш у телефоні годинами або читаєш! А вдома навіть елементарного порядку немає!
— Вероніко Олександрівно, я працювала по шістдесят годин на тиждень! — Таня намагалася говорити спокійно. — Зараз у мене відпустка, яку я планувала присвятити відпочинку, а не генеральному прибиранню!
— А коли ти планувала зайнятися домом? У наступному житті? — свекруха поставила перед Ігорем тарілку з омлетом. — Ось, сину, їж, поки гарячий!
Ігор, уткнувшись у планшет, розсіяно подякував матері й почав їсти, навіть не помітивши, що страву приготувала не дружина.
— Дякую, мамо, дуже смачно! — машинально промовив він.
— Бачиш! — свекруха багатозначно подивилася на Таню. — Він одразу відчуває різницю між справжньою домашньою їжею і тим, що ти намагаєшся готувати!
Таня ковтнула ком у горлі й вийшла з кухні. У спальні вона дістала валізу й почала складати речі. Досить. Вона більше не може це терпіти.
Чоловік пішов на роботу, навіть не попрощавшись із дружиною й не зайшовши до спальні, а Таня так і просиділа там, збираючи речі.
Коли Ігор повернувся з роботи, Таня вже приготувала невелику сумку з найнеобхіднішим.
— Що відбувається? — запитав він, побачивши сумку в передпокої.
— Я переїжджаю до батьків! — спокійно відповіла Таня. — На той час, поки тут живе твоя мати!
— Що? Серйозно? — Ігор виглядав щиро здивованим. — Через що такі драми?
— Це не драма! — Таня застебнула сумку. — Я не можу нормально відпочити у відпустці, бо твоя мати перетворила мій дім на територію постійної критики! Вона переставляє мої речі, переробляє за мною всі справи й постійно вказує, що я роблю не так!
— Могла б і послухати її хоч раз нормально! — Ігор знизав плечима. — Ти все сприймаєш надто гостро!
— А ти не помічаєш проблем, бо не хочеш помічати! — Таня подивилася чоловікові в очі. — Коли ти востаннє чув, щоб твоя мати сказала про мене щось хороше?
Ігор зам’явся.
— Ну… Вона казала, що у тебе гарне волосся!
— Вгадай, що було далі? — Таня гірко всміхнулася. — Вона додала, що з такою зачіскою я виглядаю, як мавпа, і тобі, мабуть, соромно представляти мене своїм колегам!
Вероніка Олександрівна вибрала саме цей момент, щоб з’явитися в передпокої.
— О, у нас збори? — вона окинула поглядом сумку. — Кудись зібралася, Танечко?
— До батьків! — коротко відповіла Таня. — Погостюю в них, поки ви гостюєте тут!
Свекруха майже непомітно усміхнулася.
— Боже мій! Невже я настільки жахлива, що ти тікаєш із власного дому? Ігорю, ти бачиш, як твоя дружина ставиться до твоєї матері?
— Мамо, не починай! — втомлено промовив Ігор. — Таня просто хоче трохи побути у своїх батьків!
— Та невже? — свекруха стиснула губи. — Молода дружина тікає з дому, щойно з’являються найменші труднощі! У мій час…
— У ваш час жінки терпіли все мовчки, я пам’ятаю! Ви казали мені це неодноразово! — перебила Таня. — Але ми живемо в інший час, і я не зобов’язана терпіти неповагу у власному домі!
— Неповага? — Вероніка Олександрівна схопилася за серце. — Я всього лише намагаюся навчити тебе, як зробити дім затишнішим для мого сина! Як правильно про нього дбати!
— Вероніко Олександрівно… — Таня взяла сумку. — Я не потребую ваших уроків! Ігор — дорослий чоловік, і ми самі розберемося, як нам жити! Ясно?
— Ну звісно! — свекруха повернулася до сина. — Чуєш, Ігорю? Твоя дружина вважає, що я лізу не у свої справи! А я ж лише хотіла допомогти! Показати, як має виглядати справжня турбота про чоловіка!
Таня подивилася на Ігоря, чекаючи, що він хоча б щось скаже на її захист. Але він мовчав, переводячи погляд із матері на дружину.
— Я так і думала! — тихо промовила Таня. — Подзвони мені, коли будеш готовий обговорити цю ситуацію по-дорослому! А не в присутності матусі!
Вже в таксі, їдучи до батьків, Таня отримала повідомлення від Ігоря: «Ти занадто гостро реагуєш. Будь простішою, Тань. Мама справді хоче як краще. Повертайся додому, і все обговоримо».
Таня написала коротку відповідь: «Я повернуся додому лише тоді, коли твоя мати поїде».
Перші дні у батьків стали для Тані полегшенням. Ніхто не коментував, як вона тримає виделку, як складає рушники чи наскільки правильно варить каву. Мама, звичайно, розпитувала про причини її приїзду, але, почувши про Вероніку Олександрівну, лише розуміюче кивнула.
— Вона завжди була власницею! Пам’ятаєш ваше весілля? Вона тричі міняла розсадку гостей, бо вважала, що її родичі мають сидіти ближче до молодят!
Таня усміхнулася, згадуючи цей епізод.
— Тоді Ігор хоча б намагався її стримувати! А зараз він просто… Відмовчується!
— Чоловіки часто уникають конфліктів між найближчими жінками! — зітхнула мама. — Але це не означає, що тобі потрібно терпіти неповагу!
На третій день Ігор надіслав фото бездоганно чистої кухні з підписом: «Дивись, мама все вичистила до блиску! Каже, що за плитою роками не прибиралося».
Таня відчула, як усередині підіймається хвиля обурення. Вона особисто відсувала все можливе на кухні під час ремонту, а потім щовихідних витрачала години на прибирання, попри шалений робочий графік. Але замість того, щоб відповісти гнівною тирадою, вона просто написала: «Дуже рада за вас обох».
За тиждень повідомлення від Ігоря почали змінюватися. Замість захоплених відгуків про мамині страви з’явилися нейтральні питання: «Як ти?», «Коли плануєш повернутися?», «Ми можемо зустрітися і поговорити?».
Таня відповідала стримано. Вона не збиралася повертатися, поки в їхній квартирі господарювала Вероніка Олександрівна. Свою позицію вона пояснила Ігорю чітко в одному з телефонних розмов.
— Я втомилася бути вічно винною та безрукою в очах твоєї матері! Втомилася від того, що ти ніколи не стаєш на мій бік! Якщо ти хочеш зберегти наш шлюб, тобі доведеться вирішити цю проблему!
— Яку проблему? — здивувався Ігор. — Мама просто допомагає з домом! Вона робить усе те, що зазвичай робиш ти!
— Ось саме! — гірко всміхнулася Таня. — І це тебе повністю влаштовує, правда? Тобі не має значення, хто пере і готує вечерю — дружина чи мама! Головне, щоб тобі було комфортно!
— Ти несправедлива! — образився Ігор. — Я сумую за тобою! Мама не може замінити мені дружину!
— У якому сенсі? — холодно поцікавилася Таня. — В яких саме аспектах вона тебе не влаштовує?
Ігор зам’явся.
— Ну… Ти ж розумієш…
— Чудово розумію! — відрізала Таня. — Тобі бракує інтиму зі мною! А в усьому іншому мама справляється на відмінно, так?
Розмова закінчилася нічим. Ігор продовжував наполягати, що Таня перебільшує проблему, а Таня все більше переконувалася, що їхній шлюб ґрунтується на зручності, а не на рівноправності та повазі.
На кінець другого тижня своєї відсутності Таня записалася на консультацію до юриста з сімейних справ. Вона більше не бачила майбутнього в цих стосунках. Фахівець пояснив їй процедуру розлучення, права на спільно нажите майно та інші юридичні нюанси.
Того ж вечора Таня отримала несподіваний дзвінок від свекрухи.
— Танечко, люба, коли ж ти повернешся додому? Ігор ходить сам не свій! Я ніколи не бачила його таким нещасним!
— Вероніко Олександрівно… — Таня намагалася говорити спокійно. — Я повернуся, коли ви поїдете до себе додому! Це моя єдина умова!
— Яка невдячність! — обурилася свекруха. — Я навела порядок у вашому домі, готую смачну їжу, перу, прасую, а ти ще й ставиш умови?
— Це мій дім! — твердо відповіла Таня. — І вирішувати, хто й скільки в ньому живе, будемо я та Ігор, а не ви!
— Ти зовсім не думаєш про чоловіка! — не заспокоювалася Вероніка Олександрівна. — Чоловікові потрібна турбота, тепло домашнього вогнища! А ти що робиш? Втекла, покинула його!
— Цікаво! — холодно зауважила Таня. — Чому ви телефонуєте мені, а не Ігор? Він настільки зайнятий вашими частуваннями, що не може поговорити з власною дружиною?
— Я просто хотіла допомогти вам помиритися! — свекруха знизила тон. — Ігор такий упертий, увесь у батька! Я сказала йому, що потрібно трохи налякати тебе розлученням, і ти одразу прибіжиш назад, але він все зволікає…
Таня завмерла, вражена відвертістю свекрухи.
— Що ви сказали? Налякати розлученням?
— Ну так! — недбало відповіла Вероніка Олександрівна. — Жінки бояться залишитися самі, без чоловіка! Це природно! Але ти не переживай, він не серйозно буде погрожувати, просто щоб ти зрозуміла, що так із чоловіком не можна поводитися…
— Дякую за відвертість, Вероніко Олександрівно! — Таня відчувала, як усередині все кипить. — Передайте Ігорю, що я готова зустрітися з ним завтра! Нехай призначить час і місце!
— Ось і розумничка! — зраділа свекруха. — Я знала, що ти передумаєш!
Поклавши слухавку, Таня відкрила додаток у телефоні й залишила там заявку на розлучення. Вона вже прийняла рішення. Залишалося тільки повідомити про нього Ігорю особисто.
Кав’ярня, обрана для зустрічі, була нейтральною територією. Таня навмисно прийшла на двадцять хвилин раніше, щоб зайняти столик у кутку, подалі від допитливих очей. Вона замовила собі каву й повільно перемішувала її, збираючись із думками.
Ігор з’явився рівно в призначений час. Він виглядав трохи пом’ятим, ніби не виспався. Помітивши Таню, натягнуто всміхнувся й попрямував до її столика.
— Привіт… — Ігор нахилився, щоб поцілувати дружину в щоку, але вона ледь помітно відсторонилася. — Я сумував!
— Сідай! — Таня кивнула на стілець навпроти. — Як у тебе справи?
— Якщо чесно, паршиво! — Ігор опустився на стілець. — Без тебе вдома якось… Порожньо! Мама, звісно, старається, але це не те!
— Чого конкретно тобі не вистачає? — запитала Таня, відпиваючи каву.
— Тебе! — Ігор спробував узяти її за руку, але Таня поклала долоні на коліна. — Твого сміху, твоїх історій з роботи… Навіть твоїх дурних кольорових шкарпеток, які мене завжди так дратували!
— Але при цьому тебе повністю влаштовувала ситуація, коли твоя мати фактично вижила мене з дому! — зауважила Таня. — І ти два тижні не робив нічого, щоб це виправити!
— Я думав, ви самі розберетеся! — Ігор розвів руками. — Жінки завжди якось домовляються між собою!
— Невже? — Таня підняла брову. — А тобі не здавалося дивним, що твоя мати планомірно принижує твою дружину, а ти просто спостерігаєш за цим з боку?
— Вона не принижує! — заперечив Ігор. — Вона просто… Дбає про нас по-своєму! І я не бачу в цьому проблеми!
— Вона порадила тобі налякати мене розлученням! — прямо сказала Таня. — Це теж турбота?
Ігор здригнувся.
— Звідки ти…
— Вона сама мені розповіла! — Таня гірко всміхнулася. — Вчора подзвонила і виклала весь ваш хитромудрий план! Думала, що я вже на гачку й готова повернутися!
— Послухай! — Ігор нахилився вперед. — Я справді не збирався тобі погрожувати! Мама щось таке говорила, але я ніколи б…
— Але ти вислухав її пораду! — перебила Таня. — І, судячи з усього, серйозно її обдумував! Що це говорить про наш шлюб, Ігорю?
— Нічого особливого! — він знизав плечима. — Усі сім’ї через це проходять! Завжди є якісь тертя між дружинами й свекрухами…
— Ні, Ігорю! — Таня похитала головою. — Не всі! У здорових стосунках чоловік не дозволяє своїй матері принижувати дружину! І тим більше не обговорює з нею, як маніпулювати власною дружиною!
Ігор помовчав, а потім перейшов у наступ.
— Гаразд, я винен! Визнаю! Але невже це привід усе кидати? У нас за плечима п’ять років шлюбу! Мама скоро поїде, і все повернеться на свої місця!
— Ні, не повернеться… — Таня опустила очі в стіл. — Я хочу розлучитися…
Обличчя Ігоря витягнулося.
— Ти… Що? Це такий жарт?
— Ні! Я все добре обдумала! Наш шлюб давно тріщить по швах, а цей випадок просто оголив усі проблеми!
— Які ще проблеми? — обурився Ігор. — У нас усе було чудово до приїзду мами!
— Невже? — Таня подивилася йому прямо в очі. — Коли ти востаннє цікавився моїми почуттями? Моєю думкою? Коли ти питав мене про щось, окрім вечері та порядку у твоїй шафі?
Ігор відкрив рота, щоб заперечити, але швидко закрив його, не знайшовши аргументів.
— Послухай! — його голос став жорсткішим. — Якщо ти думаєш, що я буду бігати за тобою, ти помиляєшся! Хочеш розлучення — будь ласка! Я сам подам у такому разі! Але потім не повертайся, коли зрозумієш, що наробила!
Таня усміхнулася з полегшенням — Ігор показав своє справжнє обличчя.
— А я й не збираюся повертатися додому, поки звідти не забереться твоя мати, дорогий мій! І не треба мене більше лякати розлученням, добре?
— Не зрозумів…
— Я вже сама подала на розлучення через те, що ти постійно слухаєш кожне слово своєї матері, не зважаючи при цьому на мене!
— Що ти несеш? — Ігор спалахнув. — Я дорослий чоловік, я сам приймаю рішення!
— Справді? — Таня підняла брову. — Тоді чому ти дозволив матері взяти владу у нашому домі? Чому жодного разу не заступився за мене, коли вона критикувала все, що я роблю? Чому ти обговорював із нею, як маніпулювати мною?
— Я не… — почав Ігор, але Таня продовжила:
— А найсумніше тут те, що тебе влаштовувало, що мама замінила мене в побуті! Тобі було зручно! Єдине, чого тобі не вистачало — це постільних стосунків! І заради цього ти був готовий «налякати» мене розлученням, щоб я повернулася!
— Неправда! — Ігор стукнув кулаком по столу. — Я сумував за тобою! За нами!
— За якою версією «нас»? — запитала Таня. — За тією, де я покірно терплю твою матір і виконую всі її забаганки? Чи за тією, де ми рівноправні партнери, які поважають один одного?
Ігор мовчав, і це мовчання було красномовнішим за будь-які слова.
— Я заберу свої речі наступного тижня! — Таня підвелася з-за столу. — Можеш не турбуватися, я попереджу, коли прийду, щоб ви з мамою не потрапили мені на очі!
Вона попрямувала до виходу, відчуваючи незвичайну легкість. Вперше за довгий час Таня була впевнена, що прийняла правильне рішення.
Звісно, вона ще багато чого почула про себе від свекрухи та від чоловіка, поки чекала на розлучення і приходила по свої речі, але це тільки зміцнило її впевненість у тому, що вона вчинила правильно…
Авокадо з кісточки в домашніх умовах: усі секрети вирощування