Життя
Діти чоловіка збиралися виселити на вулицю, але здивувалися після слів нотаріуса
— Мам, може, досить постійно лізти в мою сім’ю й ображати мою дружину? Ти взагалі розумієш, що робиш?
— Не хочеш їхати до моїх батьків на дачу — значить, і на море цього року ми не поїдемо! Моя мама не дозволить тобі відпочивати, поки ти як слід…
— Я й не обіцяла тобі, що дам гроші на ремонт твоєї машини! Це твій друг її розбив, тож самі тепер і розбирайтесь
Бабусю, забери мене, благаю!
— Ви не чуєте? Це МІЙ дім! Купила я його ДО вашого ненаглядного сина. І жодна людина, чуєте, ЖОДНА, не зможе на нього претендувати!
ПОРА ВАМ НА СМІТНИК! — гаркнув мені шмаркач-начальник. За хвилину він був готовий крізь землю провалитися після моєї відповіді!
— Якщо ви не повернете мені мої банківські картки, Віра Михайлівна, я більше не буду вас мирно про це просити — я просто заявлю на вас за крадіжку
— Ні, Надіє Петрівно. Я тепер вам не «донечка». Я тепер — колишня невістка. І, уявіть собі, з грошима і щаслива
— Хочеш моїм коштом усю свою рідню з болота витягнути?! То я її ще глибше туди закопаю! Зрозумів мене?
