— Єво, ну не роби таке обличчя, — спробував заспокоїти її чоловік. — Ти ж знаєш, у мами проблеми зі шлунком. Їй не можна їсти нічого жирного чи гострого. Ось вона й попросила, щоб на столі були саме ці страви, — виправдовував її Влад.
— А може, їй краще вдома залишитися, замість того щоб під час свят їздити в гості зі своїм «шлунком»? — ледве стримуючи злість, відповіла Єва. Їй уже набридло, що свекруха щоразу псує їм плани.
— Припини! Нічого не зміниш, вона вже взяла квиток на потяг, — відповів Влад, закінчуючи суперечку.
Третій рік поспіль свекруха обов’язково приїжджала саме на новорічні свята. І знову їхні плани зруйновані. Вони вже навіть обіцяли друзям Журавльовим зустріти Новий рік разом на дачі. Цього року вони точно були впевнені, що все вийде. Але вперта свекруха вперто все знову зіпсувала.
Друзі вже навіть вигадали жарт із цього приводу:
— Знову ваша Снігуронька їде до вас? То хоч костюм їй пошийте! А може, ще й Діда Мороза знайдете? Що ж вона одна за вас усіх «віддувається»?
Друзям це здавалося смішним, але Єві зовсім не було до сміху. Її злість росла з кожною секундою.
«Ну як віднадити її від цих постійних візитів? Може, вже пора сидіти вдома й не псувати людям свята?» — обурювалася Єва, думаючи, як викрутитися із ситуації.
«Шлунок у неї хворий? Так я й повірила! Вона, може, й Влада обдурить, але мене — ні. Здорова, як дуб! Це ж вона спеціально вислала список свого меню, щоб зіпсувати мені настрій. Ну, Альбіно Віталіївно, цього разу я вам покажу, як псувати людям свята!» — вирішила Єва, у голові якої вже народжувався план.
Своїх задумів вона не розповідала навіть чоловікові. Навіщо псувати інтригу? Так усе виглядатиме більш природно й несподівано. Навіть цікавіше.
Друзям Єва сказала, що вони точно приїдуть на дачу, але можуть трохи затриматися.
— Навіть якщо ми запізнимося, новорічну ніч усе одно проведемо разом. Чекайте нас, — запевнила вона приятелів телефоном.
Натомість Єва взагалі не збиралася готувати жодної страви зі списку свекрухи. Ніяких «вишуканих» тефтелів із індички, броколі в апельсиновому соусі чи риби на пару зі спеціями! «У себе вдома хай командує, а в гостях буде їсти те, що дадуть. Такі правила, і не я їх вигадала», — думала Єва.
Замість цього жінка зайнялася іншою, значно важливішою справою.
Їй на згадку прийшов кумедний момент із весілля, який трапився п’ять років тому. Тоді на свято приїхала її тітка — Олімпіада Власівна. Жінка була непересічною особистістю. Її темперамент та характер не залишали байдужим нікого. Велика, гучноголоса й уперта, вона завжди відстоювала свою думку й активно сперечалася з усіма, хто її не поділяв.
Тітка примудрилася навіть посваритися зі свекрухою Єви. Її улюблена цигарка стала інструментом, за допомогою якого Олімпіада розгромила всі доводи Альбіни Віталіївни про те, що «пристойні люди на весіллі так себе не поводять». Свекруха ще цілий рік після цього випадку не могла оговтатися й часто згадувала про «нахабну родичку» невістки. На щастя, тітка жила в іншому місті, й зустрічалися вони вкрай рідко. Але Єва добре пам’ятала ту подію. І цього разу вона вирішила використати цей спогад на свою користь.
Єва набрала номер тітки.
— Привіт, племіннице! — радісно загуділа Олімпіада у слухавку. — Як життя, як здоров’я? Нарешті згадала про стару тітку! Совісті зовсім нема у вас, молодих. Старших не шануєте, не дзвоните, в гості не приїжджаєте.
— Тітонько Ліпо, я якраз і хочу вас запросити до нас на Новий рік. Що ж ви будете сама сидіти у свято? Приїжджайте, поспілкуємося, відпочинемо. Ви ж навіть нашого Олежика ще не бачили, а йому вже чотири роки, — Єва почала реалізовувати свій задум.
— А що ж? Добре діло! Раз запрошуєш, то приїду. Чому б не приїхати? Ось сяду на автобус і прибуду до вас, як справжній Дід Мороз, — охоче погодилася Олімпіада.
«Ага, а Снігуронька в нас уже є!» — подумала Єва і, ледь стримуючи сміх, відповіла:
— Ну, тоді ми вас чекаємо. Як тільки будете на вокзалі, телефонуйте. Влад вас забере.
Єва ликовала. Перша частина плану вдалася, тепер залишалося лише дочекатися Нового року.
Альбіна Віталіївна приїхала, як завжди, зі скаргами. Її невиховані попутники в купе постійно розмовляли й сміялися, спати їй не давали. Влад застряг у заторі, тому її довелося чекати довше, ніж хотілося. А на вечерю виявилося, що нічого з її дієтичного списку на столі немає.
— Доведеться голодною лягати спати, — невдоволено буркнула свекруха й пішла до кімнати, лише поблажливо потріпавши онука по голівці.
Наступного ранку, тридцять першого грудня, Єва з нетерпінням очікувала приїзду своєї «улюбленої тітоньки». Ось тут і мала початися найцікавіша частина!
Альбіна Віталіївна прокинулася в поганому настрої. Проінспектувавши холодильник, вона виявила, що Єва проігнорувала весь список страв, які свекруха просила приготувати до святкового столу.
— Як це розуміти?! Я ж спеціально заздалегідь вислала список необхідних страв і продуктів! А тепер де ми це все будемо шукати?! — обурено вигукнула вона.
— Альбіно Віталіївно, все це можна знайти в будь-якому супермаркеті, — відповіла Єва. — Але ми цього не готуватимемо. Я вже склала меню, яке мені більше до вподоби. Якщо вам щось не підходить, Влад може сходити з вами до магазину.
— Так, я наполягаю! — заявила свекруха. — Мені не можна їсти нічого з того, що ти приготувала. Ти це розумієш чи ні?
— Влад, сходіть із мамою до магазину, — з удаваною байдужістю сказала Єва. — Нехай купить усе, що їй потрібно.
«І сама хай готує, якщо їй так треба,» — подумала Єва, задоволено спостерігаючи за тим, як свекруха сердито вдягає пальто.
— Так, Влад, і не баріться там. Я ще маю для тебе важливе доручення, — додала вона.
Ближче до вечора у квартирі панувала справжня святкова атмосфера. Ялинка сяяла гірляндами, на кухні завершували останні приготування. Олежик із радістю роздивлявся свій новий костюм зайчика, а Єва перебувала в передчутті майбутніх подій.
Нарешті пролунав телефонний дзвінок. Олімпіада Власівна повідомила, що вже прибула на вокзал. Єва відкликала чоловіка вбік і пошепки дала йому інструкції щодо того, як зустріти тітку.
Через сорок хвилин двері квартири відчинилися. Єва затамувала подих: шоу розпочалося!
Єва вже була готова до головної частини свого плану, коли двері квартири відчинилися й на порозі з’явився Дід Мороз із величезним червоним мішком. Гучним голосом він привітав усіх присутніх із прийдешнім Новим роком, повідомляючи, що цього разу він завітав саме до цієї оселі, аби подарувати радість і подарунки. Дитячий голосок Олежика з захватом вигукнув:
— Дідусю Морозе, ти справжній?!
Дід Мороз, звісно ж, був не зовсім справжнім. А точніше, це була тітка Олімпіада Власівна, яка з особливим артистизмом увійшла в роль. Влад, що стояв позаду, ледь стримував сміх, а Єва, граючи роль уважної господині, обійняла «казкового гостя» й запросила до вітальні.
Єдине обличчя, на якому не було радості, належало Альбіні Віталіївні. Вона сиділа в кутку й із жахом дивилася на це дійство. Її очі ніби кричали: «Це жах! Це просто катастрофа!»
— Альбіно Віталіївно, як ви? — привіталася тітка в образі Діда Мороза. — Ой, яка ви бліда! Схоже, не вистачає святкового настрою. Але нічого, зараз виправимо!
Олімпіада, знявши бороду й капелюха, голосно засміялася, побачивши, як свекруха Єви спробувала встати й щось сказати, але зупинилася, лише розгублено махнувши рукою.
Святковий стіл був накритий, тости проголошені, а Альбіна Віталіївна сиділа з кислим обличчям, демонстративно відсуваючи тарілки від себе.
— Свахо, ну що ж ти так? Святкуй із нами! Давай за наше здоров’я трошки піднімемо! — весело запропонувала Олімпіада, наливаючи собі шампанське.
— Я не п’ю, — коротко відповіла Альбіна.
— Ну це ж свято! Ти подивися, як діти радіють, який у нас затишок. Невже хочеш усе це проігнорувати? Давай хоч заради внучка вип’ємо трошки! — не вгамовувалася тітка.
Альбіна Віталіївна тільки важко зітхнула. Але в глибині душі вже шкодувала, що не залишилася вдома.
Ближче до опівночі, коли Олежика поклали спати, Олімпіада несподівано запитала:
— А ви, молодь, нікуди не збираєтесь? З друзями Новий рік не святкуєте?
Єва, почувши це, вирішила скористатися моментом:
— Тітонько, ми, власне, збиралися до друзів. Але ж ви з Альбіною Віталіївною не проти залишитися тут? Ми ненадовго.
— Та їдьте собі! Що нам, старим, робити? Посидимо, поспілкуємося, погуляємо трохи й спати ляжемо. Правда ж, свахо? — звернулася Олімпіада до Альбіни.
Свекруха, зрозумівши, що їй доведеться залишитися з тіткою, спробувала заперечити:
— Влад, сину, як же так? Ти мене кидаєш?
— Мамо, ну що ви таке кажете? Ви ж усе одно скоро спати підете. А ми повернемося рано-вранці. Тим паче, ви ж із тіткою весело проведете час, — відповів Влад, підтримуючи Єву.
Подружжя швидко зібралося й поїхало до друзів на дачу. Новорічна ніч видалася незабутньою.
Ранок приніс несподіванку. Повернувшись додому, Єва й Влад побачили, як Альбіна Віталіївна збирає валізу.
— Мамо, що сталося? Ви вже їдете? — запитав Влад.
— Їду. Мене подруга давно запрошувала на зустріч із однокласниками. Усе-таки Новий рік хочеться провести з людьми, які тебе розуміють, — холодно відповіла свекруха.
— Шкода, звісно, але нічого не поробиш. — Влад викликав таксі й допоміг матері донести валізу.
На наступний Новий рік Альбіна Віталіївна навіть не натякнула на бажання приїхати до сина. Святкувала вдома, із подругами, а Єва й Влад нарешті зустріли свято так, як хотіли.
Оригінальний вазон із битої плитки: проста та стильна ідея для оформлення ділянки