Михайло нервував, стоячи біля вікна своєї квартири й очікуючи, поки Маргарита нарешті закінчить фарбуватися.
Сьогодні Олександрі – його дочці від першого шлюбу – виповнювалося чотирнадцять років. Це був особливий день, і він знав, що Рита вже підготувала подарунок для дівчинки.
Але що саме – для нього залишалося загадкою. Рита зайшла в кімнату з усмішкою на обличчі.
У руках вона тримала невелику коробку, загорнуту в блискучий пакувальний папір.
– Ну що, любий, – сказала жінка, – пора їхати на свято. Думаю, Саша буде рада нашому подарунку!
Михайло кивнув, намагаючись приховати своє справжнє занепокоєння. Хоча він і знав, що стосунки між Ритою та Сашею були хорошими, завжди залишався ризик, що подарунок може не сподобатися підлітку.
Як тільки подружжя сіло в машину, чоловік уважно подивився на дружину й серйозним тоном запитав:
– Ти точно хочеш їхати?
– Звісно. Я дуже хочу привітати Сашу! – радісно кивнула Маргарита.
– Але ж ми можемо не їхати, а попросити доньку приїхати до нас у будь-який зручний час, – запропонував Михайло.
– Таке відчуття, що це ти сам нікуди не хочеш їхати, – хитро примружилася жінка.
– Не хочу, щоб моя колишня дружина влаштувала якусь сцену, – знизав плечима Михайло.
– Та вона ж, здається, вже влаштувала своє особисте життя, якщо вірити словам Саші, – усміхнулася Маргарита й узяла чоловіка за руку. – Не переживай, якщо що – я дам відсіч!
Михайло розуміюче кивнув і завів машину. За сорок хвилин подружжя пригальмувало біля під’їзду, де жила його колишня дружина разом із донькою.
– Так, треба десь припаркуватися, – протягнув Михайло, озираючись навколо. – Сьогодні тут купа машин.
– Тоді я поки піду? Нагадай, яка квартира, – Рита рішуче відчинила дверцята машини.
– Ти одна підеш? – здивувався чоловік. – Може, все ж таки мене зачекаєш?
– Ні-ні, я сама піднімуся, щоб не гаяти часу, – усміхнулася вона у відповідь.
– Тридцять друга, – відповів Михайло й, дочекавшись, поки Рита вийде, став шукати місце для паркування.
Поправивши спідницю, жінка рішуче зайшла в під’їзд. Ліфтом піднялася на шостий поверх.
Двері квартири іменинниці виявилися відчиненими. Рита постукала й увійшла всередину.
На звук відчинилися двері, й у коридор вибігла нарядна Олександра. Побачивши Риту, вона кинулася до неї з обіймами.
– Ти прийшла! Ура! А де тато? – здивовано вигукнула дівчинка.
– Він шукає місце для паркування, – пояснила Маргарита й простягнула іменинниці коробку. – Саша, люба, я подумала, що тобі сподобається цей подарунок.
З її обличчя не сходила усмішка, за якою вона намагалася невміло приховати хвилювання.
Саша обережно взяла коробку й почала розгортати її. Побачивши флакон парфумів, обличчя дівчинки засяяло.
– О, дякую, Рито! – вигукнула іменинниця. – Ці парфуми такі класні! Ти запам’ятала, що я їх хотіла?
Справді, пів року тому рідна сестра подарувала жінці флакон дорогих парфумів.
Буквально через кілька днів у гості зайшла донька Михайла й одразу ж уподобала їх.
З того моменту, приходячи щоразу в дім подружжя, Саша бігла до флакона, щоб знову вдихнути аромат.
— От би й мені такі парфуми! Вони просто неймовірні! — із захопленням говорила дівчинка.
Саме тоді Маргарита й поставила собі галочку, що це буде чудовий подарунок для доньки чоловіка.
Попри те, що парфуми коштували понад 10 тисяч гривень, жінка все ж вирішила розщедритися, аби зробити Саші приємне.
Задоволена тим, що подарунок припав до душі, Маргарита з полегшенням зітхнула.
У цей момент із вітальні вийшла колишня дружина Михайла. Вперше вона бачила її наживо.
Висока брюнетка з фігурою, як у моделі, оглянула Маргариту з голови до ніг із помітною зневагою.
— Добрий день, — привіталася жінка, намагаючись налаштувати господиню дому на дружню розмову.
Проте за тим, що Вікторія не відповіла, Маргарита зрозуміла: колишня дружина Михайла їй не рада.
— Проходь, — сухо кинула Вікторія й кивнула Маргариті, запрошуючи за стіл.
Через кілька хвилин Саша, тримаючи у руках флакон парфумів, підійшла до матері й тихо запитала:
— Мамо, а чому Рита подарувала мені тільки парфуми? Я ж хотіла і парфуми, і гроші…
Почувши ці слова, Маргарита розгубилася й почервоніла. Усі гості відразу звернули на неї увагу.
Вікторія насупилася, взяла телефон, набрала номер Михайла й почала говорити голосно й емоційно:
— Ти уявляєш, що твоя нова дружина зробила?! Вона подарувала Саші тільки парфуми! А вона ж хотіла і те, й інше! Як можна було так вчинити?!
Михайло, який уже майже дійшов до квартири, відчув, як у нього закипає кров.
Він скинув дзвінок і різко відчинив двері. Увійшовши до квартири, чоловік побачив Риту, яка сиділа за столом з блідим обличчям.
— Може, ти мені зараз поясниш? — Вікторія воєнізовано схрестила руки на грудях.
— Ми не настільки багаті, щоб дарувати і те, і те! — грубо відповів Михайло. — Закінчуй нести дурниці!
— Я?! Це твоя дружина образила нашу доньку! — звинуватила Вікторія, немов у всіх гріхах.
Михайло спробував заспокоїти колишню, але та продовжувала кричати й поводитися неадекватно.
— Нам час іти, — сказав він, звертаючись до Рити, яка тут же підвелася зі столу. — Я не думав, що все обернеться ось так, — додав він, коли вони вийшли з квартири.
— Я хотіла зробити Саші приємне, — прошепотіла зі сльозами на очах жінка. — Здавалося, що парфуми – хороший вибір… А тепер я почуваюся винною.
Михайло обійняв дружину за плечі й спробував заспокоїти.
— Ти ні в чому не винна, не зважай. Я ще тоді знав, що Віка може щось утнути, — відповів він. — Але не думав, що й Саша так себе поведе…
— Знаєш, — сказала Маргарита. — Я вирішила більше нічого не дарувати Саші. Відтепер ти сам обиратимеш для неї подарунки.
Михайло кивнув, щиро розуміючи почуття та образу дружини. Інцидент із днем народження залишив неприємний осад.
Після цього у Маргарити зникло будь-яке бажання спілкуватися з донькою чоловіка.
Жінка припинила з нею контактувати й попросила Михайла привозити Сашу додому тільки в ті моменти, коли вона буде відсутня.
Каменських оточила подругу турботою після її розлучення, а та забрала у неї чоловіка. На кого Потап проміняв дружину