– І чому ти мовчала? Навіщо приховувала від мене таку правду? – кричав Орест. Він досі не міг повірити, що його кохана Маша могла піти на таке.
Оресту було вже 45 років, коли він зустрів Машу – молоду дівчину, яка щойно закінчила університет і прийшла на стажування. Вона одразу запала йому в душу. Її мила усмішка, сяючі очі, іноді такі, що пронизують прямо в серце, не залишили його байдужим. Оресту подобалися такі дівчата: юні, енергійні, красиві. Він не став гаяти часу і поступово завоював її увагу. Підвозив Машу до гуртожитку, купував каву під час обіду, допомагав зі службовими звітами.
Маша розуміла, що Орест – чудова партія. У нього були гроші, власна квартира, машина. Ну яка дівчина не мріє про такого чоловіка? Тому вже через місяць їхнього службового роману вона переїхала з гуртожитку до Ореста. Разом вони подорожували, відпочивали за кордоном, весело і безтурботно проводили час. Орест часто жартував, що Маша подарувала йому другу молодість.
Пройшов рік, потім другий, але пропозиція руки і серця так і не пролунала. А навіщо чекати? У них було все: квартира, машина, гроші, хороша робота. До того ж Орест повністю забезпечував Машу.
– Витрачай свою зарплату на те, що хочеш, – казав він. – Косметика, шопінг, зустрічі з подругами, манікюр.
Одного разу, наводячи порядок у кабінеті, Орест випадково натрапив на папку з документами.
– Договір купівлі-продажу квартири. Тернопіль, вулиця Лесі Українки, 80 квадратних метрів… Що за нісенітниця?
Але сюрпризи на цьому не закінчилися. Він детально вивчив документи, перевірив всю інформацію. На останній сторінці він побачив підпис Маші – вона була покупцем.
– Що це означає? Ти можеш пояснити, навіщо тобі ця квартира?
– Послухай, любий. Я живу у тебе, як Попелюшка: готую, прибираю, купую продукти, підтримую порядок. Але хто я тобі? Дівчина? Співмешканка? Безкоштовна домогосподарка і куховарка? Я не хочу одного дня опинитися на вулиці, якщо ти раптом передумаєш. Мені потрібна подушка безпеки.
– Значить, ти мені не довіряєш? – обурився Орест. – Ти сумніваєшся в наших стосунках?
Того вечора вони довго сварилися. Марія хотіла одного – весілля, щоб їхні стосунки були офіційно оформлені. Але Орест, який уже пережив невдалий шлюб, не хотів знову ризикувати. Його влаштовував формат вільних стосунків.
Таке ставлення Ореста насторожувало Машу. А раптом він її розлюбить? Зараз все добре, але ніхто не застрахований від змін. Вона з дитинства мріяла про білу сукню і велику сім’ю, а Орест лише знаходив нові відмовки.
Її терпіння вичерпалося. Марія вирішила купити квартиру як запасний варіант на випадок розставання. Нехай її серце буде розбите, але зате вона залишиться з дахом над головою.
Кого ви підтримуєте в цій ситуації? Чому? Чия точка зору ближча вам?
Чому я завжди раджу друзям уникати частих візитів до родичів: це може нашкодити!