Єсенія працювала бухгалтеркою в невеликій будівельній фірмі, розташованій на околиці Києва. Робота була звичайною, зарплата — середньою, життя — передбачуваним. Але всередині неї тліла іскра мрії: відкрити власну справу. Вечорами, як і багато інших, вона занурювалася у вивчення курсів із фінансового менеджменту, читала бізнес-книги, складала плани майбутнього підприємства.
Денис увійшов у її життя випадково. Їх познайомили спільні друзі на дачному застіллі. Він працював менеджером в автосалоні, добре заробляв і вмів красиво залицятися. Побачення, букети квітів, походи в кіно на вихідних. За рік вони зіграли весілля.
Спочатку все складалося чудово. Єсенія продовжувала працювати й навчатися, відкладаючи гроші на свій проєкт. Денис ставився до її амбіцій поблажливо: «Нехай грається в успішну бізнесвумен, аби тільки вечеря була готова вчасно».
Але незабаром в автосалоні почалися проблеми. Продажі впали, зарплати скоротилися. Денис став повертатися додому роздратованим, зриватися з будь-якого приводу. Єсенія удавала, що не помічає цього. Вона нещодавно отримала підвищення до фінансового директора і тепер заробляла значно більше за чоловіка. Для нього це стало справжнім ударом.
Кожен вечір перетворювався на мовчазну муку. Денис усамітнювався у вітальні зі своїм телефоном, демонстративно ігноруючи дружину. Якщо вона намагалася розповісти про свої успіхи на роботі, він кривився і виходив на балкон покурити. А коли вона вирішила оновити ноутбук, він грюкнув дверима й подався до друзів.
«Марнотратство!» – випалив він наступного ранку.
«Це мої гроші, Денисе. Я їх заробила», – вперше відповіла вона.
У відповідь він жбурнув чашку в раковину і поїхав на роботу.
Кульмінацією стало запрошення на корпоратив. «Дрес-код – офіційний. Явка обов’язкова, з подружжям» – так було зазначено в листі з відділу кадрів.
Єсенія намагалася відмовитися, передчуваючи неприємності. Але Тетяна Петрівна, її керівниця, наполягла:
— Тепер ти обличчя компанії, дівчинко. Треба бути на висоті.
Корпоратив проходив в затишному ресторані біля Лисої гори. Компанія орендувала весь другий поверх – тридцять осіб разом із подружжям.
Єсенія хвилювалася. Це був її перший офіційний вечір у ролі фінансового директора. Вона обрала просту чорну сукню і зручне взуття без підборів – ніколи не любила виділятися.
Денис дорогою бурчав: спочатку про затори, потім про паркування, далі – про незручність краватки. Єсенія мовчки терпіла його ниття – вже звикла до його настрою за останні місяці. Відтоді як справи в автосалоні пішли шкереберть, він став дратівливим і нервовим.
Вечір почався доволі приємно. Генеральний директор Михайло Степанович виголосив промову про досягнення компанії, вручив нагороди найкращим співробітникам.
Єсенія отримала особливу подяку за впровадження нової фінансової системи, завдяки якій компанія заощадила мільйони гривень.
— А тепер дозвольте підняти келих за нашого нового фінансового директора, – звернувся Михайло Степанович до присутніх.
— Три роки тому Єсенія прийшла до нас звичайним бухгалтером. Але її працьовитість, інтелект і цілеспрямованість довели, що вона заслуговує на більше. Вітаю з підвищенням! І з новою зарплатою, – додав він, підморгнувши.
Аплодисменти пролунали з усіх боків. Тетяна Петрівна, головна бухгалтерка, обійняла Єсенію й прошепотіла на вухо:
— Ти це заслужила, дівчинко.
Колеги щиро посміхалися — у колективі її завжди цінували й поважали.
Але тут хтось поставив питання, яке тільки підлило олії у вогонь:
— А яку зарплату тепер отримує фінансовий директор?
Михайло Степанович, трохи розчервонілий від вина, махнув рукою з келихом:
— Пристойну! Тепер наша Єсенія за місяць заробляє стільки, скільки деякі не бачать і за пів року!
Денис, який досі механічно жував салат, раптом випрямився. Його обличчя почервоніло — не від збентеження, а від злості.
— І що тут такого? — його голос пролунав так голосно, що привернув увагу всіх присутніх. — Всього лише папірці перекладає! А ось я в автосалоні…
— Коханий, може, не варто? — Єсенія ніжно торкнулася його руки.
— Варто! — він різко відмахнувся. — Чому всі так перед нею підлещуються?
Єсенія помітила, як на його щоці напружився м’яз — явна ознака наближення вибуху. Так само він виглядав, коли дізнався про своє пониження.
— Ви справді вважаєте її особливою? — у його голосі прозвучала зневажлива насмішка. — Вона просто навчилася лестити начальству! А я щодня працюю до виснаження, продаю машини, сперечаюся з клієнтами…
— Денисе, прошу тебе… — спробувала вона ще раз.
— Що, Денис? — він різко повернувся до неї. — Гірка правда? Посиділа у своєму затишному офісі, поклацала кнопки на комп’ютері — і ось вона вже зірка!
Він схопив келих, мало не розливши вино.
— А це означає, що я тепер ніхто? Просто порожнє місце?
Єсенія відчула, як колеги буквально занурюються у свої місця від ніяковості. Але Денис, здається, повністю втратив контроль:
— Може, мені взагалі кинути роботу? — його голос тремтів від люті. — Все одно у мене є власна дійна корова!
Звук удару виделки об тарілку пролунав, наче постріл. Тетяна Петрівна зблідла, Михайло Степанович насупився, а молодий програміст Дімка, той самий, що завжди жартував у курилці, підвівся:
— Вам варто вибачитися, сер.
Денис почервонів ще більше:
— Перед ким? Перед нею? — він зневажливо вказав пальцем на Єсенію. — Без мене вона взагалі ні на що не годилася б! Це я її всьому навчив!
— Чому саме, Денисе? — голос Єсенії був тихим, але його почув кожен. — Як мовчати, коли серце розривається? Як посміхатися, коли всередині нудота? Як прикидатися щасливою, коли життя валиться на очах?
Вона підвелася, поправила сукню й сказала спокійно, але з гіркотою:
— Дякую тобі. Справді, дуже дякую. Ти навчив мене багато чого. Наприклад, що деякі чоловіки бачать у жінці не партнера, а зручну ганчірку для своїх брудних черевиків.
Не озираючись, вона попрямувала до виходу.
За спиною почувся шум — здається, Дімка таки не витримав і відповів Денису.
Але Єсенія навіть не здригнулася.
У таксі вона дивилася у вікно, спостерігаючи за нічним містом. Очі залишалися сухими, хоча думки крутилися навколо одного: як добре, що вона не встигла подарувати цій людині дитину. Як правильно зробила, наполягаючи на своєму бажанні працювати. І як важливо було почути ті самі слова – «дійна корова» – щоб нарешті прокинутися від ілюзій.
Наступного ранку вона мовчки склала його речі в пакети й вийшла з квартири, не озираючись назад.
Розлучення пройшло швидко й без зайвих емоцій. Єсенія повністю занурилася в роботу, забувши про минуле.
Через кілька місяців Денис з’явився несподівано – зайшов в офіс без попередження.
— Послухай, тут така справа… Мене скоротили. Може, знайдеш для мене місце? Все-таки…
— Колишній чоловік? – Єсенія навіть не підняла очей від ноутбука. – Вибач, але у нас виключно жіночий колектив. Це частина корпоративної політики.
Він завмер на порозі ще на мить.
— Знаєш, я тоді перегнув палицю. Ти справді молодець, усього досягла сама…
— Дякую, – вона іронічно посміхнулася. – Якщо що, двері зачини, йдучи. Резюме можеш надіслати у відділ кадрів – вони всім відповідають.
У цей момент задзвонив телефон. Це була її молодша сестра:
— Єсь, ти не повіриш! Мене прийняли! Тепер і я фінансовий директор!
— Чудова новина, малеча! – Єсенія широко усміхнулася. – Готуйся: роботи буде багато.
— Впораюся! У мене ж найкраща вчителька – ти!
— Навчу всього необхідного, – Єсенія кинула погляд на стару фотографію на столі, де вони із сестрою ще маленькими дітьми. – Тільки запам’ятай одне: ніколи не дозволяй нікому ставитися до тебе як до «доїльної машини».
Сестра розсміялася:
— Звісно! А може, нам об’єднати зусилля? Запустити щось своє? Бізнес, наприклад?
— Може бути, – Єсенія взяла сумку. – Приїжджай на вихідних, обговоримо деталі.
По дорозі додому вона спостерігала за метушнею – кожен кудись поспішав, несучи на собі тягар свого життя. Вона знала: серед цих людей були такі ж, як і вона колись – ті, хто наважився почати все заново, повірив у себе і навчився говорити «ні».
Дома вона перш за все скинула взуття, увімкнула чайник і відкрила ноутбук. Накреслила план спільної справи із сестрою – щось практичне і корисне, без зайвого пафосу. Можливо, курси бухгалтерського обліку для початківців? Або консультаційний центр для жінок, які хочуть започаткувати власну справу?
За вікном барабанив дощ. Єсенія закуталася в теплий плед і замислилася.
Завтра буде новий день, і він обов’язково стане кращим за попередній.
Дружина причаїлася у сусідки, щоб дізнатися, що відбувається у квартирі, поки вони з чоловіком на роботі