— Як це — я не лечу з тобою? — Антон розгублено стояв посеред кімнати, тримаючи в руці бутерброд із ковбасою. — Ти жартуєш, так?
— Ні, дорогий. Навіть не думала. Що тобі не зрозуміло? У цю подорож я їду одна. І путівку оплатила тільки для себе, — спокійно відповіла Марта, яка вже була готова виходити на роботу.
Сьогодні, завдяки чудовому настрою, на ній був легкий костюм ніжно-блакитного кольору та улюблені сережки з сапфірами, подаровані батьками на тридцятиріччя. Завтра у Марти починався відпустка, і цей факт сам по собі був чудовим.
Вчора, під кінець робочого дня, Марта отримала дзвінок від Ольги, яка організовувала її двотижневий тур на Шрі-Ланку.
— Вітаю вас! Скоро здійсниться ваша мрія, — радісно повідомила Ольга.
Так, Марта давно мріяла відправитися кудись подалі, в екзотичну країну, на берег океану, щоб гарно відпочити та розслабитися. Забути хоча б ненадовго про всі проблеми та турботи. Проблем у її житті вистачало, а ще Марта працювала, не покладаючи рук.
Її чоловік не працював уже пів року. Взагалі, з тих трьох років, що вони прожили разом, Антон працював від сили один. А потім почалося: одна проблема заважала знайти спільну мову з керівництвом, інша — не дозволяла затриматися в новій компанії, куди його влаштувала сама Марта. І кожного разу він знаходив причини та довго пояснював, чому більше не може залишатися на цій роботі.
Марта чудово розуміла, що справа зовсім в іншому. Її зарплата, яка була в рази вищою за середню по регіону, розслабила чоловіка, і він вирішив, що працювати йому не потрібно.
Марта закінчила нафтогазовий факультет гірничого університету. І одразу після отримання диплома влаштувалася в компанію, яка обіцяла кар’єрний ріст та гідну оплату праці. Звісно, батько Марти цьому посприяв, залучивши всі свої зв’язки. Але дуже швидко донька довела і йому, і всім колегам, що є чудовим спеціалістом — амбітним і готовим віддавати роботі всі свої сили та час. Незабаром її підвищили.
Саме тоді, коли їй виповнилося двадцять сім, Марта познайомилася з гарним і веселим хлопцем. Антон увійшов у її життя так впевнено, що залишатися там надовго, очевидно, не планував.
— Я тебе кохаю, і ми одружимося. Можеш навіть не сперечатися. Я все вирішив, — говорив Антон із чарівною посмішкою.
На той момент він уже жив у квартирі Марти та розумів, що такий шанс випадає раз у житті. Гарна, заможна, зі своїм житлом — йому неймовірно пощастило! І цим слід було терміново скористатися, зробивши коханій пропозицію.
Марта, звісно, була закохана і розтанула. Взаємини з чоловіками були для неї чимось новим. Раніше вона тільки навчалася — не ходила на вечірки, уникала компаній, не фліртувала з хлопцями. Була скромною та сором’язливою. А потім почала працювати й сприймала всіх лише як колег. Добре, що з Антоном познайомилася випадково на вулиці. Він виявився наполегливим і сміливим. Так і трапилося кохання.
Це було дивно, але за три роки їхнього шлюбу Антон жодного разу не заводив розмову про дітей. Та й Марта вже інтуїтивно відчувала, що від цього чоловіка народжувати не варто.
Майже весь час вона віддавала роботі й поки не була готова йти в декрет, особливо з таким безробітним чоловіком. До того ж, поведінка Антона, ніби він тимчасово тут оселився, викликала тривогу. Марта все частіше думала, що цей фарс потрібно припиняти й розлучатися. З цього шлюбу вже точно нічого не буде. Та й почуття давно охололи, а рожеві окуляри злетіли самі собою.
— Ти ж казала, що ми разом полетимо? — не припиняв дивуватися Антон, загородивши двері та не випускаючи дружину на роботу.
— Так, я таке говорила. Я чудово пам’ятаю цю розмову, Антоне. Але ти випустив одну важливу деталь, мій дорогий. Я сказала, що якщо ти заробиш на цю поїздку, то ми полетимо разом.
— Ох і ділова ж ти! Я просто в захваті! Де ж я міг заробити стільки грошей? Ти ж знаєш, що в мене зараз проблеми! — обурився Антон. — Ти знову починаєш свої ігри? Чи хочеш сказати, що в тебе грошей мало і не вистачає, щоб оплатити ще й мені путівку?
— Я нічого не влаштовую. Ти запитав — я відповіла. Грошей у мене достатньо, але так, як було раніше, вже не буде. А тепер відійди, мені треба на роботу. Ще тільки через тебе запізнитися! — Марта відсунула вбік Антона, який намагався її затримати, й вийшла з квартири.
Чоловік був у нестямі. Він уже давно зрозумів, що його чарівність більше не діє на дружину. Якщо раніше, щоб її вмовити, достатньо було ніжно обійняти, поцілувати та пообіцяти пристрасну ніч, то зараз це більше не мало для неї жодного значення.
А він-то вже намріяв! Усій рідні й друзям встиг розповісти, що летить із дружиною на Індійський океан. От тільки вчора зустрічався з Максом і за келихом вина вихвалявся своїм життям, важно розвалившись у кріслі його офісу.
— Слухай, ну я, звісно, вже стомився по цих океанах мотатися. От буквально нещодавно повернулися з Домінікани, і знову летимо… Ну а що поробиш? Доводиться. У дружини стільки грошей, що треба їх якось витрачати, — сміливо хизувався Антон перед другом.
— Так, Антоне, пощастило тобі, що й казати! Хто б міг подумати — просто на вулиці своє щастя зустрів. Можеш собі дозволити не працювати й жити в розкоші. А тут я пашу по двадцять чотири години на добу, і все одно дохід не такий, як хотілося б, — відповів йому Максим, власник автосалону.
— Та не прибідняйся. І ти непогано живеш, бачив я твою нову тачку. Як добрий будинок коштує! — із заздрістю сказав Антон, який мав слабкість до автомобілів.
Чоловік планував найближчими днями завести з Мартою розмову про те, що їхню стару машину варто продати, а йому купити новеньку — дорожчу й сучаснішу. Хотів після повернення з поїздки відвезти дружину в автосалон до Макса й вибрати собі там красуню.
Але зараз стало ясно, що він пролетів не тільки з відпочинком, а й зі своєю мрією про новий автомобіль.
Поки Антон розмірковував, що ж йому тепер робити, задзвонив телефон. Це була сестра.
— Антоне, привіт! Марта вже на роботі? — запитала Варя.
— На роботі, на роботі! А де ж їй ще бути? — невесело буркнув він.
— А що ти так кричиш? Не з тієї ноги встав? Тобі ж нема чого нервуватися. Живеш, як у маслі катаєшся, — продовжила Варвара.
— Що тобі треба? — різко обірвав її брат. Він був розлючений і абсолютно не мав настрою з кимось розмовляти.
— Та я ж за іншим… Марта, мабуть, забула, що сьогодні треба кредит платити. Гроші мені на картку не перекинула, — здивувалася Варвара, яка вже звикла до постійної допомоги від заможної невістки.
— А з якого дива вона тобі щось повинна переказувати? Ти їй хоч раз борг повернула? Ні! Отож-бо! Лише з простягнутою рукою дзвониш. То кредит оплатити, то Артемові куртку купити, то собі косметику. Хай твій Вадик підніме п’яту точку й піде заробить тобі гроші! Щоб на все вистачало.
— Та ти, бачу, теж не особливо напрацювався. Радник знайшовся! Причепився до багатенької дружини й горя не знаєш. Твоя Марта точно не збідніла б, якби кинула нам десять тисяч, як завжди! — образилася Варвара. — Ладно, що з тобою говорити. Я сама їй увечері зателефоную. У робочий час все одно марно — вона не візьме трубку. Ви коли у відпустку летите?
— Яка тобі різниця — коли! Відчепися від мене! — Антон із роздратуванням кинув телефон на білосніжний м’який диван.
Так, ситуація справді була паршива. Судячи з того, що добра й завжди щедра до його рідні Марта цього разу не переказала грошей сестрі, висновок напрошувався сам собою…
Саме зараз нахабному й цинічному чоловікові стало по-справжньому страшно
Всі ці три роки, що вони жили разом, Антону здавалося, що він усе контролює, і Марта закохана в нього по вуха. Що так триватиме вічно, і він до старості зможе користуватися всіма благами дружини.
Час від часу він замислювався про те, що варто було б завести дитину — вона ще більше прив’язала б Марту до нього. Але, по-перше, Антон був ледачий та інертний, а дитина змусила б забути про спокійне, безтурботне життя, яке він вів. А по-друге, Марта змушена була б тимчасово залишити роботу, а це означало б, що з фінансами могли б виникнути труднощі. І, можливо, йому довелося б їх вирішувати самому. Але Антон абсолютно не був готовий до такого сценарію. Тому його цілком влаштовувала нинішня ситуація.
Сьогодні він пошкодував, що жодного разу навіть не натякнув дружині про дитину.
Ближче до обіду зателефонувала мати.
— Привіт, сину. Що у вас там відбувається? Варя сказала, що твоя Марта відмовила їй у грошах. Щось сталося? Ти, часом, не образив її чимось? — строго запитала Тетяна Петрівна.
— Та нічим я її не ображав! Звідки ти це взяла? А те, що вона грошей Варьці не дала, правильно! Скільки можна з нас тягнути? Нехай самі заробляють, — невдоволено випалив Антон, якому зовсім не хотілося це обговорювати ще й із матір’ю.
— Та вони ж працюють, обидва. І Варя, і Вадим. Але їм все одно не вистачає. Коли в родині двоє дітей, тут жодних грошей не буде забагато, із такими-то цінами. Марта твоя гарну зарплату отримує, от і допомагала нам усім. А ти досі так і не влаштувався нікуди. Сидиш у дружини на шиї, ось вона й образилася. І ми тепер всі постраждаємо. Ну треба ж думати, кого ти ображаєш! — м’яко натякнула мати на гроші невістки.
— Мамо, а тебе з якого дива хвилюють мої стосунки з дружиною? Чи більше немає про що пліткувати? — розлютився Антон. — Я сам вирішу, коли йти працювати. І чи варто мені це взагалі. І з тобою я це точно обговорювати не збираюся!
— Що ж ти кричиш на матір? Точно посварився з Мартою, не інакше. Та ти пилинки мав би здувати з такої дружини! А він іще характер показує. Ну що з тобою робити? Я-то вже запланувала на весну ремонт на дачі. Уже домовилася з Мартою, що вона нам допоможе. Хотіли з батьком поступово купувати будматеріали. Якраз сьогодні думала спитати у неї, яку суму вона зможе нам виділити на перших порах, — бідкалася Тетяна Петрівна.
— Жодну. У Марти для вас грошей більше немає, — грубо перебив її Антон.
— Почекай, дай-но мені трубку, — почулося у слухавці. — Я теж маю що сказати.
— Ну а тобі ще що потрібно? — здивувався Антон, почувши голос батька.
— А те, що ти навіщо з Мартою посварився? На що я тепер гуму для своєї машини куплю? Тільки хотів попросити в невістки допомоги. Вона б мені не відмовила, я знаю. А ти, бач, вже постарався. Показав свій характер. Ну тобі ж чи з дружиною сперечатися? Адже живеш на всьому готовому! Натомість мав би догоджати дружині, а ти ще примхливий!
— Та йдіть ви всі! — закричав Антон, роздратовано кинувши телефон на білосніжний диван.
Він замислився. А він взагалі не любив думати, особливо на серйозні теми. Надавав перевагу тому, щоб проводити свій дорогоцінний час у більш приємний спосіб: поспати, випити доброго вина, замовити з ресторану смачну їжу, послухати гарну музику або подивитися цікавий фільм. Або просто ганяти містом на машині, кажучи дружині, що їде шукати роботу, а сам зустрічався з друзями в барі.
Але зараз довелося задуматися. Картина вимальовувалася вкрай неприємна.
Було вже очевидно, що Марта втомилася від його нахабних родичів, які постійно щось випрошують. Вона терпіла довго. І Антон у принципі не заперечував, аби дружина скинула їх зі своєї шиї. Головне, щоб йому самому й надалі жилося комфортно…
А ось те, що дружина не взяла його із собою в таку далеку й тривалу подорож, уже натякало на серйозний поворот у сімейному житті.
Або Марта когось знайшла на стороні, і Антон про це поки не знає. Або їй просто набридло терпіти на своїй шиї чоловіка-неробу.
Антон був не дурний і прекрасно розумів, як називається його спосіб життя. Але тільки сподівався, що ця ниточка ще довго не обірветься.
— Так, потрібно постаратися… Треба дуже постаратися сьогодні. Нагадати дружині, як добре нам було ще зовсім недавно. Вона ж кохала мене, по-справжньому кохала. Значить, розтане, і все буде, як раніше, — переконував себе Антон. — Оплатить і мені подорож, нікуди не дінеться! А вже там я не вдарю в бруд обличчям, старатимуся за двох.
Коли ввечері Марта повернулася додому, Антон виглядав засмученим і задумливим.
— Що робив цілий день? — запитала дружина.
— Та що… Засмутився, не можу. Хотів у одну фірму з’їздити щодо роботи, але відклав. Тиск, мабуть, піднявся, так погано… Ти ж знаєш… Дарма ти так зі мною, кохана, — потягнувся він до Марти.
— Я хотіла тебе попередити, Антоне. Збери свої речі. Відзавтра ти тут більше не живеш. Я ввечері відлітаю, а залишати тебе самого у своїй квартирі не можу — сам розумієш, тут багато дорогих речей. І так, швидше за все, нам доведеться розлучитися. Ти досі ведеш спосіб життя, який я не приймаю. Такий чоловік і батько для моїх майбутніх дітей мені не потрібен, — спокійно промовила Марта.
— Що? Марточко! Як ти можеш? Я ж кохаю тебе! Як же так… Адже нічого не віщувало! Може, у тебе хтось з’явився? — удав із себе ревнивого чоловіка Антон.
— Годі, з тебе актор ніякий. Як, утім, і люблячий чоловік теж. Ти все чудово розумієш, тільки прикидаєшся дурником.
— Марта, подумай, нам же так добре було разом.
— А я подумала, знаєш. Дуже ретельно все обдумала. Так, було добре, але тільки тобі. Непогано ти так влаштувався. А от мені не настільки добре було, як ти собі уявляєш. Тому після повернення з відпустки я подам на розлучення.
— Ні! Ти не зробиш цього! Ти що? Я ж пропаду без тебе, Марта! — Антон навіть спробував видавити із себе сльозу.
— Не пропадеш. Знайдеш іншу дурненьку й сядеш їй на шию. Дурненьких багато, а ти привабливий. Говорити ось як гарно вмієш. І талановитий. До речі, Антоне. Май на увазі: усе, що я заробляла під час нашого шлюбу, я відкладала на рахунок батька. Звичайно, багато витратила й на вас усіх. На потреби та забаганки твоєї родини. Але тим не менш, якщо раптом вирішиш щось поділити — знай, претендувати тобі нема на що. Навіть наша машина оформлена на мого батька, якщо ти забув.
— А ти жорстока… — вже іншим, холодним голосом промовив Антон.
— Ні, просто мені нарешті відкрилися очі. І я зрозуміла, що не настільки тебе кохаю, щоб усе життя тягнути вас усіх на своїх плечах.
Антону нічого не залишалося, як зібрати свої речі та піти до батьків.
Марта ж полетіла у подорож, звідки через онлайн-додаток подала заяву на розлучення. Все, тепер на неї чекало нове життя — без дармоїда, який постійно розповідав про свою любов. А також без його численної рідні, яка бачила в ній лише гаманець із грошима.
А що стосується особистого життя — у неї все ще буде добре. Їй всього тридцять, вона молода, красива та забезпечена, а ще амбітна. До того ж, її батько напевно вже пригледів кількох гідних претендентів на її руку та серце.
Антон у пошуках. Він ходить по дорогих клубах і ресторанах, відвідує модні тусовки, де збирається золота молодь. З грошима зовсім сутужно. Довелося навіть підробляти в таксі на батьковій машині.
Він мріє зустріти таку ж, як Марта. Але тільки всі в місті вже добре знають цього любителя жити чужим коштом.
«Ну… У мене немає грошей», — сказав чоловік, дивлячись на тарілку з їжею