— Якщо ви не повернете мені мої банківські картки, Віра Михайлівна, я більше не буду вас мирно про це просити — я просто заявлю на вас за крадіжку
— Ні, Надіє Петрівно. Я тепер вам не «донечка». Я тепер — колишня невістка. І, уявіть собі, з грошима і щаслива
— Хочеш моїм коштом усю свою рідню з болота витягнути?! То я її ще глибше туди закопаю! Зрозумів мене?
Чужий чоловік
– Перепрошувати? Перед цією? Та я швидше язика проковтну! – з саркастичною посмішкою мовила свекруха
— Мамі не подобається твоя рідня! — почав чоловік. Добре. Тоді хай більше не бачить і мене! — відрізала Яна
— Один підпис залишився — і вона вилетить з квартири! — хихотів чоловік у слухавку коханці
«Жодного звуку, голодранко», — прошипіла свекруха, готуючись зустрічати гостей, та застигла, коли найпочесніший відвідувач раптом обійняв мене й промовив: «Доню».
— Мене не цікавить, де тепер житиме твоя мати! Вона сама продала свою квартиру — тож нехай і не скаржиться! І тут вона не залишиться!
— Якщо твоя мати й далі водитиме безкоштовно своїх подруг до моєї пекарні, я вживу заходів, — попередила я чоловіка
