— Наталю, мама з великою любов’ю подарувала тобі цей сервіз. Я прошу тебе сервірувати святковий стіл саме цими тарілками, як знак поваги до неї, — м’яко сказав Андрій, звертаючись до дружини

— Андрію, ти серйозно? — Наталя перехрестила руки на грудях.

— Наталю, я не жартую. Мама подарувала цей сервіз із душею. Це важливо для неї. Я б хотів, щоб ти використала його на святі, — повторив Андрій, зберігаючи спокій.

— Ти бачив ці тарілки? Вони жахливі! Пробач, але я не хочу виставляти себе на посміховисько перед гостями, — відповіла Наталя, дивлячись на чоловіка.

Наталя готувалася до свого 30-річчя. Вона та Андрій були разом майже рік. Ще коли Наталя влаштувалася на роботу, вона закохалася в молодого керівника відділу.

Андрій здавався втіленням її мрії: стильний, розумний, упевнений у собі, і що найважливіше — забезпечений. Квартира, машина, гарна робота — все це привертало до нього увагу колег. Але саме Наталя завдяки своїй яскравій зовнішності змогла завоювати його серце. Невдовзі вони одружилися.

Проте їхній шлюб не став ідеальним. Захоплення Наталі швидко змінилося розчаруванням, коли вона познайомилася зі свекрухою. Мама Андрія була простою сільською жінкою, і Наталя відразу відчула дискомфорт.

— Я більше не поїду в те село! Там жахливі умови й запах, — заявила Наталя після першого візиту.

— Але мама дуже старається для нас. Вона любить тебе, — спробував пояснити Андрій.

— Нехай вона й любить. Але приїжджати до нас без запрошення — це неповага! — сказала Наталя з докором.

Свекруха щиро раділа Наталі. Вона завжди мріяла про доньку й вважала, що невістка стане частиною її сім’ї. Але Наталя ставилася до неї зневажливо, хоча свекруха цього не помічала.

Одного дня Андрій умовив Наталю знову приїхати до села. Мама приготувала багато страв, але Наталя не торкнулася до їжі, сказавши, що їй це не смакує. Свекруха мовчала, хоча їй було прикро.

На прощання свекруха подарувала Наталі старий сервіз, який зберігала багато років. Вона хотіла зробити їй приємне.

— Мамо, не варто. Цей сервіз важливий для вас. Залиште його собі, — намагався заперечити Андрій.

— Це подарунок для Наталі. Нехай їй служить довгі роки, — наполягла свекруха.

Наталя прийняла подарунок, але відразу вирішила, що ніколи не буде ним користуватися.

Настав день її 30-річчя. Вранці Андрій привітав дружину дорогими сережками та розкішним букетом, а потім поїхав за мамою. Коли він повернувся, то побачив, що святковий стіл був накритий зовсім іншим сервізом, який Наталя купила спеціально для цієї події.

За вечерею Наталя повністю ігнорувала свекруху, приділяючи увагу лише своїм батькам. Андрій мовчки спостерігав, але в його серці наростало розчарування.

Наступного дня він заговорив:

— Наталю, ти показала справжнє ставлення до моєї сім’ї. Я хочу розлучитися.

— Через якийсь старий сервіз? — здивовано перепитала Наталя.

— Справа не в сервізі, а в твоїй зневазі до моєї мами й наших родинних цінностей. Для тебе важливіші зовнішній вигляд і думка інших, ніж щирість і повага, — сказав Андрій.

— Я не зобов’язана любити твою маму! — обурилася Наталя.

— Любити — ні. Але поважати — так. Учора ти навіть не звернулася до неї жодного разу, — відповів він.

Наталя спробувала умовити Андрія передумати, але його рішення було остаточним. Він зрозумів, що їхні цінності занадто різні, і продовжувати таке життя він більше не хотів.

Як ви вважаєте, Андрій правильно вчинив?