Я зайшов у квітковий магазин, щоб купити букети для дружини та доньки. Вже вибрав один, як раптом помітив дідуся біля входу.
Старомодний плащ, штани зі стрілками, черевики, під плащем — проста сорочка.
Він не виглядав безхатченком. Він був просто бідний. Але при цьому напрочуд охайний і гордий.
До старенького підійшла продавчиня — молода дівчина. Вона навіть не глянула на нього, одразу заговорила:
— Чого став тут, діду? Заважаєш клієнтам.
Дідусь не став сперечатися, тільки тихо сказав:
— Вибачте, дівчино… Скільки коштує одна гілочка мімози?
Дівчина роздратовано відповіла:
— Ти що, з глузду з’їхав? Бачу ж, що в тебе немає грошей. Навіщо питаєш?
Дідусь витяг з кишені три зім’яті десятки та обережно спитав:
— Може, за тридцять щось знайдеться?
Продавчиня глянула на гроші, скривилася, витягла з кошика майже безжиттєве стебло мімози — зламаний, тьмяний.
— Ось, тримай. І йди звідси.
Дідусь акуратно взяв гілочку, а потім задумливо намагався її вирівняти. У цей момент я помітив, як сльоза скотилася по його щоці, а на обличчі з’явився такий відчай, що мені стало гірко.
Мені стало дуже прикро за бідного дідуся, і я вирішив провчити нахабну, невиховану продавчиню.
Продовження нижче 👇👇
Я підійшов до продавчині, відчуваючи, як мене переповнює гнів:
— Ти хоч розумієш, що ти робиш?
Вона тільки обернулась і подивилась на мене, її обличчя побіліло. Вона замовкла.
— Скільки коштує весь кошик? — спитав я її.
— Що?.. Ну, десь двісті євро, мабуть, — пробурмотіла вона.
Я витяг гроші, простягнув їй їх, забрав кошик з букетами й передав дідусеві.
— Ось, візьміть. Ви це заслужили. Привітайте вашу дружину.
Дідусь стояв, не вірячи своїм очам. Він тихо усміхнувся. Сльози текли, але він продовжував стискати в руках ту саму зламану гілочку.
— Ходімо разом, — запропонував я.
Ми зайшли в сусідній магазин. Я купив торт і пляшку доброго вина.
Дідусь стояв, усе ще тримаючи в руках той букет.
— Дідусю, — сказав я, — Не хвилюйтеся. У мене є гроші. А у вас — кохана дружина. Порадуйте її.
Він кивнув, не в змозі стримати сльози.
— Ми разом уже сорок п’ять років… Вона хвора… Але як я міг прийти без квітів на її день народження? Дякую тобі, сину…
Сини Андрія Шевченка: чим займаються та як виглядають спадкоємці легенди українського футболу