– Сину, ми з батьком довго думали, який подарунок тобі зробити. Ось тобі справжній чоловічий подарунок! Досить уже сидіти під каблуком у дружини. Ти чоловік, і в тебе має бути власний простір. І запам’ятай: світ не зійшовся на одній жінці! Це тільки твоє, – свекруха простягнула чоловікові велику коробку і з посмішкою чекала на його реакцію.
Ми з чоловіком понад 10 років живемо в моїй квартирі, і я довго терпіла докори свекрухи. Але цей подарунок став останньою краплею. Після цього я твердо вирішила: більше свекруха в наш дім не прийде. Розповідаю, що було в коробці ⬇️⬇️
Три роки я працювала за кордоном і заробила на власну квартиру.
Через кілька років після мого повернення в рідне місто доля звела мене з майбутнім чоловіком. Ми одружилися, і почалося наше сімейне життя. Однак із того моменту я опинилася втягнутою в постійне протистояння з його матір’ю.
У родині чоловіка суворі традиції. Його батько ніколи не торкався до домашніх справ – ні сміття не винесе, ні вечерю не приготує. Уся тяжкість побуту лежала на плечах свекрухи.
Вона догоджала чоловікові та синам, вважаючи це своїм обов’язком. Її життя було повністю присвячене родині.
У нашій родині все було інакше. Чоловік переїхав до мене, і ми одразу домовилися, що домашні обов’язки будемо ділити порівну. Для нас не існує понять «жіноча» або «чоловіча» робота.
Одного разу, коли чоловік пилососив кімнату, до нашого дому несподівано зайшла свекруха. Ви б бачили її обличчя! Це був шквал емоцій. Вона одразу почала кричати, звинувачуючи мене в тому, що я перетворюю її сина на «дівчину».
Я намагалася пояснити, що нас влаштовує така модель сім’ї, але це її не переконало.
Такі конфлікти тривали роками. Кожного разу, коли свекруха приходила до нас, вона знаходила привід для докорів. Вона вважала, що чоловікові потрібно більше проводити часу з друзями, ходити на риболовлю, як це робить його батько.
Але ми з чоловіком були щасливі – нас влаштовувало, що ми відпочиваємо та подорожуємо разом.
На вихідних ми святкували день народження чоловіка. Гості зібралися за святковим столом. Моя мама та сестра допомагали з приготуванням, а свекруха, як завжди, прийшла з молодшим сином і без жодного вкладу у спільне свято.
Коли прийшла її черга вітати іменинника, вона встала, гордо простягнула чоловікові велику коробку й голосно заявила:
– Сину, ми з батьком довго думали, який подарунок тобі зробити. Ось тобі справжній чоловічий подарунок! Досить уже сидіти під каблуком у дружини. Ти чоловік, і в тебе має бути власний простір. І запам’ятай: світ не зійшовся на одній жінці!
Усі гості завмерли. Чоловік відкрив коробку й дістав спінінг із повним набором аксесуарів. Свекруха була явно задоволена собою, а я відчула, що це кінець.
Після цього я твердо вирішила: більше свекруха в наш дім не прийде. Якщо чоловік хоче спілкуватися з матір’ю, нехай це буде де завгодно, але не в нас.
Як ви вважаєте, моє рішення правильне?
— Я Даша, донька вашого покійного чоловіка! — несподівано промовила молода дівчина, звертаючись до жінки біля надгробка