Маленьке чихуахуа здали до притулку для тварин

У США не можна просто так привезти й здати тварину до притулку — при заповненні документів потрібно вказати вагому причину такого вчинку. І в більшості випадків, якщо йдеться про собаку, там значиться «надмірно кусається». Адже якщо чесно написати «шкода грошей на утримання» або «набрид», то зоозахисники навряд чи стануть на ваш бік.

І ось ми дізналися, що одного разу до притулку в Лос-Анджелесі привезли метиса чихуахуа, який був «дуже злобненький».

Ага, це він — той самий зубастий монстр на прізвисько Квотер. Співробітники притулку поставилися до цього скептично, але правила є правила. Насправді схильність кусатися не є провиною собаки, справжнє значення має її виховання та рівень агресії. І те, й інше досвідчений кінолог може скоригувати, але спершу Квотеру довелося посидіти на карантині. Знову ж таки, це обов’язкова процедура для собак, яких здали через агресивну поведінку.

Карантин — це кілька тижнів самотності в замкненій клітці, без контакту з людьми та іншими собаками. І жодної відповідальності для притулку, якщо щось трапиться, адже для агресивних тварин діють інші правила. Лише через три тижні Квотера відправили до ветеринара на огляд — настав час оформлювати документи для передачі новим потенційним господарям. І як почувався маленький песик увесь цей час?

Квотер — це взагалі не кличка, не ім’я собаки. Просто прізвисько, адже на чверть цей чихуахуа був іншої породи. У документах же записали ім’я «Тедді» і доручили досвідченому співробітнику забрати його додому для спостереження. Саме тоді й з’ясувалося, що якщо щось і було в Тедді, то лише страх. Ну і ще сильне бажання знайти нормальну сім’ю.

Про те, щоб кусатися, гавкати, кидатися на людей, псувати меблі чи справляти потреби в хаті, не могло бути й мови. Тедді був тихіший за воду, нижчий за траву і лише несміливо вдивлявся в обличчя людей навколо. Стало зрозуміло, що від песика просто позбулися під зручним, надуманим приводом. А якщо так, то можна сміливо шукати йому нових господарів — цей чихуахуа нікого не образить.

Так і сталося — дуже швидко Тедді знайшов нову сім’ю й поїхав до їхнього дому в іншому штаті. А для співробітників притулку це стало ще одним уроком: не існує жодних моральних перепон для тих, хто спочатку не думає головою, заводячи тварину, а потім прагне позбутися її будь-яким способом.