«Ідеальний» чоловік

— Маша?! — Ернест не міг повірити своїм очам. — Що ти тут… Що ти тут робиш? — його червоне від напруги обличчя раптово стало білим, наче крейда, наче кров прилила кудись в інше місце.

— Яка несподівана зустріч, любий!.. — сказала Маша, роздивляючись позу, в якій лежав її чоловік.

Деякий час тому

— Дякую, що приїхала, Людо.

— Ну а як інакше? Ми ж подруги… — Людмила постійно дивилася на телефон, боячись пропустити важливий дзвінок. Нещодавно вона стала молодою бабусею, і її донька часто просила допомогти з онучкою. — Я доньці сказала, що в мене сьогодні «дівичник», але ж сама знаєш, усе може бути… У внучки зуби ріжуться, температура… — Люда почала розповідати про бабусині будні, і Марія згадала, як виховувала свою доньку.

Маша поки що бабусею не була і навіть раділа, що її донька не поспішала з дітьми. На думку Маші, статус «бабусі» додав би їй щонайменше років двадцять.

— Отже, твій чоловік знову зник? Усі вихідні пропадає, так? — запитала Люда.

— Ага. Раніше ми з ним у театри ходили, гуляли, відвідували музеї… Вихідні були для сім’ї. А тепер я його бачу лише перед сном. Спочатку три рази на тиждень пропадав, а тепер узагалі щодня туди ходить! — Марія була у відчаї.

— А це точно «фітнес»-клуб? — задумалася Люда. — Може, клуб, але не для спорту, а чимось іншим там чоловіків розважають? У якому стані він приходить додому?

— Утомлений.

— Прямо змучений?

— Ну ні.

— А шкарпетки, майки пітні приносить?

— У тому-то й справа, що так. Якби не приносив, я б уже давно почала хвилюватися. Хоча важко чоловікові шкарпетки й майки «пропотіти»? Не знаю…

— Що тебе хвилює?

— Що він надто задоволений став приходити. Прямо такий увесь із себе павич. Раніше йшов на годину, а тепер по п’ять годин сидить у цьому клубі! І їсть без апетиту… Як наче ситий.

— А знаєш, кажуть, що гормон радості від спорту схожий із певним відчуттям задоволення, яке може навіть близькість замінити. Тож він і подружній обов’язок може перестати виконувати, — серйозно сказала Люда.

— «Потішила». У нас із ним і так уже лише на свята! — остаточно засумувала Маша.

— А ти пробувала з ним поговорити? Може, ультиматум поставити?

— Каже, що для мене старається.

— У сенсі?

— Хоче до відпустки стати ідеальним.

— А. І тобі це треба? Це «ідеальне», але безсиле тіло, — розсміялася Люда. Але Маші було зовсім не смішно. Стосунки з чоловіком котилися під укіс. Вона жіночим чуттям відчувала, що зачастив її чоловік у фітнес-клуб зовсім не за кубиками на пресі.

— Знаєш що, дорога? А чи не піти тобі теж у фітнес-клуб? — раптом запитала Люда.

— Мені? Ну… У мене наче все нормально, — Маша глянула на відображення в дзеркальних дверцятах шафи. — Хочеш сказати, що я погладшала?! Кажи, я не ображуся! Мені треба знати чесну, неупереджену думку подруги.

— Маріє, — Люда закотила очі. — Хіба я кажу, що ти підеш туди худнути? Ти підеш туди шпигувати.

— А як я дізнаюся, куди йти? Клубів багато… Я вже обдзвонила кілька неподалік, але там не розкривають даних своїх клієнтів. Загалом, мені стало соромно, і я покинула це діло.

— А ми з тобою за твоїм «соколом» прослідкуємо. Коли у нього тренування?

— Щодня.

— Значить, завтра теж піде?

— Так. Він уже просив випрати його спортивні шорти, треті за рахунком…

— «Щодня міняє плаття, я її не впізнаю», — Люда згадала частівку, хмикнула, але одразу знову стала серйозною і розповіла подрузі план: — Загалом, так…

Наступного дня жінки все підлаштували так, ніби зібралися на прогулянку. Якраз, коли Ернест зібрався на спорт.

Маша, звісно, намагалася дізнатися назву клубу, але він не сказав. Перевів тему. У документах дружина також не знайшла чеків про оплату, тільки картка пропуску без назви клубу.

На щастя, Ернест вирішив пройтися пішки, і жінкам вдалося прослідкувати за ним. Вони трималися на відстані, але побачити будівлю, у якій зник Ернест, вдалося.

— Ну ось, усе просто й легко.

— Справді… Тут фітнес-клуб… — здивувалася Маша.

— Полегшало тобі?

— Ну… Не знаю. Чому ж він тоді не сказав мені назву? А як хвилювався, коли я поставила це запитання…

— Ходімо, — Люда рішуче схопила подругу за лікоть і повела всередину.

Маша здивувалася, але опиратися не стала.

— Добрий день! — їх зустріла привітна дівчина на рецепції.

— Доброго дня. У вас тут людей роблять щасливими? — запитала Люда, підозріло оглядаючись навколо.

— Здоровими, красивими та, як наслідок, щасливими. Ви хочете стати членами нашого клубу?

— А чим ви можете нас зацікавити?

— Ходімо, я проведу для вас екскурсію. Будь ласка, одягніть бахіли. Там у нас басейн, тут турецька лазня…

Дівчина водила жінок поверхами, Люда задавала запитання, озираючись. А Маша намагалася розгледіти серед спортсменів свого чоловіка. Тільки щось ніяк не виходило.

— Ну і де твій суджений?

— Не знаю…

— Це все? Більше нічого цікавого нема? — запитала Люда.

— Ой, звісно, є ще зал для персональних занять. Щоправда, зараз він зайнятий…

— А ми одним оком глянемо, не заважатимемо.

— Людо, ти йди, а я тут… почекаю, — Маша дуже хвилювалася, і не дарма. Люда повернулася з новинами.

— Знайшла я твого общипаного півня.

— І? Ні… Ти мені нічого не кажи, — знітилася Маша.

— Ні вже, слухай! Займається він… «вотчингом».

— Це що таке? Заняття?

— Вид спорту, коли молода й красива ноги задирає, а старий і похітливий дивиться, роблячи вигляд, що качає м’язи. Який м’яз він качає, здогадаєшся сама?

Маша остаточно знітилася.

— У нас акція зараз, — дівчина на рецепції не чула розмови подруг, вона щойно повернулася до монітора. — При купівлі абонемента — заняття з персональним тренером у подарунок.

— А у вас є молоді й красиві… Хлопці? — Люда подивилася на дівчину.

— Є, — почервоніла дівчина.

— Тоді беремо абонемент. Скільки він коштує?

— Людо…

— Давай, Машо. Замість купівлі нових шмоток займися здоров’ям. І підвищуй самооцінку. Хлопці досвідчені у вас? З дамами вміють ладнати?

— Дуже досвідчені, не хвилюйтеся, — кивнула дівчина. — Вам на місяць чи на рік? При купівлі на рік…

— На місяць. Поки. А там, як піде.

— Ой, а ось якраз один із наших тренерів. Міша, вільний зараз? — дівчина помахала рукою.

— Вільний… — оксамитовим голосом сказав красень зі сталевими біцепсами. А яка в нього була усмішка! Голлівуд відпочиває.

— Тоді завтра й почнете, — замість Маші відповіла Люда й, переконавшись, що подруга оплатила місячний абонемент, вивела її на вулицю.

— Значить, у мого Ернеста коханка? — тихо запитала Маша.

— Завтра сама подивишся. Не варто довіряти чужим словам, — філософськи сказала Люда. — Тільки чоловікові не кажи, що купила абонемент у його клуб, нехай буде сюрприз.

Увечері Маша з усіх сил намагалася поводитися стримано і, щоб не перетинатися з чоловіком, раніше пішла спати. Проте від її погляду не вислизнуло незадоволене обличчя Ернеста.

— Суп жирний! Може, треба змінити раціон? Звари мені завтра суп із броколі, він корисний, і фігура від нього не псується! — буркнув він. Маша б здивувалася, адже чоловік терпіти не міг броколі… Але вона була занадто зайнята думками про те, як дожити до ранку без скандалу, тому проковтнула зауваження.

Було очевидно, що чоловікові було мало одного зауваження. Він вирішив поговорити по душах і прийшов до спальні, щоб від правильного супу перейти до правильної одежі.

— Я бачив по телевізору рекламу купальника із закритими руками й ногами, — почав він.

— Та й що?

— Тобі такий потрібен.

— Навіщо?

— Ну… Ти ж хочеш їхати зі мною у відпустку… Він якраз для вікових дам.

— Справді? А плащ-намет не вдягти? Щоб уже точно нічого не було видно!

— Ну ти вже не перегинай… Просто я бачив купальник, який ти купила, мені здається, що в ньому в тебе пухкі, в’ялі стегна, ніби з целюлітом.

— Давно тобі так здається? Та ти місяць тому таких слів-то не знав! Броколі, целюліт…

— Я тебе не хотів образити, просто подумай над купальником, він ще й від обгорання на сонці…

— Зрозуміло. Я все зрозуміла.

Якщо чоловік почав порівнювати її ноги з чужими, значить, було з чим порівняти. Маша доклала неймовірних зусиль, щоб не влаштувати сварку прямо зараз. Вона вирішила, що помста — страва, яку подають холодною.

Наступного дня вона пішла до магазину й купила собі стягуючу білизну, а ще дуже відвертий, але красивий спортивний костюм, який зробив те, що потрібно: привернув увагу до переваг, приховавши недоліки. Після цього вона вирушила до фітнес-клубу й знайшла свого тренера.

— Міша, добрий день… Мені потрібно з вами дещо обговорити.

— Без проблем.

— Можете навчити мене гарно підіймати ноги?

— Так, звісно!

Вони обговорили вечірнє тренування, домовилися, як він має себе поводити, щоб отримати хороші чайові, і вона пішла. А потім…

— Маша?! — Ернест мало не впустив «штангу» собі на груди. На щастя, його «асистентка», Оленочка, встигла підхопити гриф, і чоловік уникнув травми.

— Яка несподівана зустріч, любий! — Марія удала, що дуже здивована, побачивши чоловіка у фітнес-клубі. Водночас вона помітила, що на його пальці немає обручки…

— Що ти тут робиш?! — запитав Ернест, оцінюючи Машу.

— Те саме, що й ти, любий.

Ернест різко підвівся, від чого в очах потемніло. Він хоч і намагався «молодитися», але явно перестарався.

— Ти ж сюди займатися спортом ходиш, чи не так? Чи я чогось не знаю? — Марія перевела погляд на Оленочку й, не чекаючи відповіді, продовжила. — Ось і я вирішила зайнятися тим самим. Ой, а ось і мій іде! Ну продовжуйте, продовжуйте… Михайле! Міша! Я готова. Я ваша. Повністю й без залишку! — Марія відкинула волосся назад, оголивши відкриті плечі спортивного топа, і Ернест стиснув щелепи так, що скрип було чутно навіть на другому поверсі клубу.

Дружина Ернеста розвернулася і, похитуючи стегнами, попрямувала назустріч молодому, підтягнутому й дуже рельєфному чоловікові.

— Це ваша знайома? — здивовано розплющивши великі очі, запитала в Ернеста Оленочка.

— Так, — процідив той, дивлячись, як здоровенний тренер, не соромлячись, кладе руку його дружині туди, куди не слід, якщо ти чужий чоловік.

— Давайте, Маша, лягайте… Будемо працювати, — засміявся Міша.

Михайло відпрацював на всі 200%. Ернест був настільки розлючений, що здавалося, ніби з його вух іде пара. Він навіть про Оленочку забув, хоча всі ці місяці активно намагався її «підкорити».

— Ернест, отже, ви сьогодні не відвезете мене додому, як домовлялися? Я вже звикла до наших зустрічей після занять… І пиріг спекла, дієтичний, — запитала Олена, коли заняття добігало кінця. Як на зло, Марія стояла поруч і все це почула. Ернест мало не поперхнувся, зрозумівши, що дружина тепер точно про все здогадалася.

— Звісно, відвезе. Невже на ваших струнких, рівних, не-целюлітних ніжках пішки ходити? — відповіла Маша. Ернест почервонів, як буряк. — Не хвилюйся, любий: можеш сьогодні додому не приходити. Я попросила Михайла провести кілька особистих уроків, так би мовити, «дуже особистих».

Михайло усміхнувся своєю голлівудською усмішкою й махнув ключами від машини.

— Моя зміна закінчена, поїхали, Маша.

— Усього доброго, Олено. Не годуйте Ернеста, бо він швидко захропе, — додала Марія.

Маша сіла в машину до Михайла.

— Вибачте за цей цирк, прошу вас… — раптом її охопили сльози.

— Я все розумію, давно за ними спостерігаю. Ваш чоловік поводився як вільний чоловік, я навіть не думав, що він одружений. А Олена у нас новенька, активно шукає собі чоловіка, з багатьма клієнтами зустрічається після занять, запрошує до себе. Тож не хвилюйтеся, Ернест не єдиний, і, можливо, вона вам його скоро поверне, підібравши собі більш вдалий варіант.

— Дякую за «втішення», але мені це вже не потрібно.

— Знаєте, а поїхали до кафе? Я вас дієтичним коктейлем пригощу, — запропонував Михайло.

Маша спочатку хотіла відмовитися, але потім подумала, що втрачати їй уже нічого.

Додому того вечора вона не повернулася. Після кафе поїхала до подруги й вимкнула телефон.

Жодного роману з Михайлом вона не планувала, але приятелями вони залишилися. Тому, коли він запропонував їй перейти в інший клуб, вона, не роздумуючи, погодилася і довела свою фігуру практично до ідеалу.

З Ернестом Маша розлучилася. Не змогла пробачити ні образи, ні зустрічей із молодою тренеркою.

На щастя, квартира була придбана в шлюбі, тож чоловікові довелося віддати Марії половину її вартості. На ці гроші вона придбала затишну однокімнатну квартиру, де й почала нову сторінку свого щасливого, красивого та здорового життя зі стрункою фігурою. Так, так! На неї оглядалися чоловіки, молодші за Ернеста, але вона віддавала перевагу нічим не зобов’язуючим зустрічам задля здоров’я. Їй і так було добре.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

«Ідеальний» чоловік