Ліда прожила з чоловіком, Олегом, дванадцять років. А потім знайшла на його сорочці слід від чужої помади.
Вона була не дурною жінкою і все зрозуміла. Але на всяк випадок перевірила його телефон і знайшла кілька повідомлень від деякої Варвари.
Спочатку це було ділове листування, а потім пішли ніжності, фотографії й навіть… спільне відрядження на південь.
Ліда розуміла, що чоловік довгий час її обманював. Було боляче й прикро. Вона вирішила піти, але їхня донька, Міла, була надто прив’язана до тата, вважала його ідеалом і не могла жити без нього. Та й Олег, видно, залишався в родині лише через дитину. Ліда вирішила потерпіти. Але з кожним днем Олег усе більше віддалявся, вже й не приховував, що по вечорах їздить до іншої жінки, а якось Варвара сама з’явилася в них удома.
Ліда спочатку оторопіла від такої нахабності, але потім усе ж таки пустила Варвару на кухню і навіть налила їй чаю.
— Чим зобов’язана?
— Відпусти Олега. Він тебе не кохає.
— З чого ти взяла? — удавано засміялася Ліда.
— Ось, дивись! Він кохає мене! Це я маю бути на твоєму місці! — Варвара показала Ліді кілька фотографій, достатніх, щоб зрозуміти, чим займається Олег, залишившись з нею наодинці. Але Ліда не стала ридати чи кидатись на коханку чоловіка. Вона спокійно вислухала її й кивнула.
— Хочеш бути на моєму місці? Добре! — Ліда зняла фартух, кинула його на стіл і почала збирати речі під здивованим поглядом Варвари.
Ліда швидко накидала свої сукні й цінності у велику валізу, взяла ключі від машини й пішла.
— І куди ти? — кинула їй услід Варвара. Вона раділа, що суперниця так легко здалася, але незадоволення й злість нікуди не поділись. Їй був потрібен скандал — за цим вона й прийшла до Ліди.
— Не твоя справа. Тепер ти за мене. В морозильнику м’ясо, в шухляді ручна м’ясорубка. Як прокрутиш фарш — зроби котлети на пару. В Олега гастрит, смажене йому не можна. А автоматична м’ясорубка зламалась, тож вперед! І не забудь помити посуд, Олег страшний чистюля — за брудний стіл не сяде, — кинула вона й грюкнула дверима.
Ліді було неймовірно боляче й прикро, але вона стримала сльози.
«Нехай побуде в моїй шкурі, раз так хотілось! Надовго її вистачить?»
Ліда поїхала до мами за місто, розповіла їй усе й пустила сльозу.
— Добре, що Міла в дитячому таборі. Ти їй нічого поки не кажи. Може, Олег схаменеться. Все-таки у вас сім’я.
— Не знаю… чи зможу я його пробачити.
— Побачимо.
Ліда залишилася жити в мами. Робота в неї була віддалена, тож проблем не виникло.
Вона трохи відпочила від побуту, помолодшала на свіжому повітрі й на екологічно чистих продуктах, засмагла… Трубку вона не брала, хоча Олег телефонував. Ліда знала, що треба витримати паузу. А якщо він вирішив подавати на розлучення — нехай займається цим без неї. Вона була не готова з ним зустрічатися, хоча нишком слідкувала за його життям через соціальні мережі. Варвара не соромилася публікувати їхні спільні фото. Ліда дізналася, що вона перевезла до них додому свого чотирирічного сина і сама перебралася.
— Отакої… — розвела руками мати, побачивши фото в соцмережах. — Може, все-таки втрутитись? Вилаяти її як слід, та й вигнати?
— Ні, мамо, я принижуватись не буду, — відмовилась Ліда.
Так минув місяць. Прийшов час забирати Мілу з табору. Ліда не знала, як повідомити доньці новину про розставання з Олегом, тому дуже переживала. І як же вона здивувалась, коли на парковці біля воріт табору помітила Олега.
Він стояв і дивився на неї. Винувато, як пес, що нашкодив.
— Лід…
— Нам нема про що говорити, Олеже. Їдь, — відмахнулась вона.
— Мамо! Тату! — до них підбігла щаслива донька, тягнучи за собою валізу. — Як добре, що ви обидва приїхали! Як же я за вами скучила!
Міла була така радісна, що Ліда не змогла зізнатись. Виявилось, що Олег спеціально їхав до неї електричкою. Але Мілі про це не сказав.
Олег підійшов до Ліди, і те, що він сказав, назавжди змінило її життя.
— Будь ласка, заради нашої доньки… — прошепотів чоловік Ліди.
— Що заради неї? Брехати? — Ліда кинула на нього сердитий погляд.
— Побудемо родиною, а потім скажемо, що розійшлись.
— Хочеш? Ну гаразд! — вона штовхнула його в груди. — Тоді й поводься так, ніби кохаєш мене! І щоб я не чула, що ти дзвониш своїй Варварі! Вимикай телефон, інакше я розповім доньці, хто оселився в її кімнаті, поки вона була в таборі!
Олег опустив голову, але заради Міли погодився.
— Їдемо до бабусі? — весело спитала донька.
— Ага. Ми з тобою поживемо в неї до кінця літа.
— А татко?
— Буде приїжджати на вихідні, коли робота дозволить, — швидко сказала Ліда. — У тата нова… посада. Дуже важлива, заради якої він і родину готовий…
— Лідо! — перебив Олег. — Ну що ти таке кажеш? Я приїжджатиму і ввечері, і на вихідні! Я тебе дуже люблю, донечко.
— А маму?
— І маму, звісно!
— Тобто в нас усе добре? — Міла, мабуть, помітила, що між Лідою й Олегом є напруга.
— Усе чудово! Ми ж давно говорили, що на літо переїдемо до бабусі — їй допомога потрібна, а нам відпочинок.
— Ну добре, — погодилась Міла й продовжила ділитися враженнями з табору. Все було так, ніби ніхто й не розлучався. Але Ліда знала, що це оманливе відчуття, що в місті на її чоловіка чекає чужа жінка.
Теща зустріла Олега з качалкою. Але Ліда швидко пояснила матері ситуацію, і вона не встигла влаштувати зятю прочухана. Загалом усі поводились так, ніби нічого не змінилося, і вони — щаслива родина. Заради доньки. І ночувати Олег залишився. І ліг спати до дружини.
Ліда була зла на чоловіка. Вона згадала, що останнім часом він не проявляв до неї інтересу. І після його зради спати з ним було досить дивно. З іншого боку, вона відчула якийсь раптовий азарт. Адже чоловік, здається, її покинув. І в той момент його чекали вдома, а він — з нею.
Поки вона це обмірковувала, Олег часу не гаяв. Він раптово спалахнув до своєї дружини якимось неймовірним коханням. Ліда спочатку відштовхнула чоловіка, а потім вирішила: а чому б і ні? Вони ж не розлучені. Тож вона цілком має на це право. Загалом, ніч пройшла так, ніби була для них першою. Так добре Ліді давно не було. А головне — після цього вона не почувалась використаною. Навпаки, з самого ранку кинула чоловікові одяг і сказала:
— Їдь. Погостював — і досить.
— Лідо? А як же?
— Скажу доньці, що тебе викликали на чергування.
Чоловік промовчав.
— Поспішай, автобус через годину. А далі — тільки ввечері. Терпіти тебе цілий день я не збираюся.
Олег здивувався, але сперечатися не став. Швидко натягнув джинси й поїхав.
Міла засмутилася, але коли дізналася, що бабуся збирається купити їй велосипед, з радістю вирушила до найближчого магазину і вже після обіду каталася селом.
А за кілька днів, під вечір, скрипнув паркан — і в дім зайшов Олег. І не з порожніми руками. Він приніс величезний букет для Ліди, а для доньки приволік подарунки.
— Це тобі, люба, — сказав він і поцілував дружину. Ліда навіть не встигла його відштовхнути. Поцілунок вийшов дуже природним. Міла повірила й відвернулась, щоб не бентежити батьків. А бабуся лише головою похитала.
— Сідай вечеряти, зятю, раз приїхав.
Олега нагодували, а потім Міла повела батьків до річки. Це було їхнє улюблене місце. Вони смажили сосиски, будували шалаш, грали в хованки. Але раптом Ліда спіткнулась об корч і вивихнула ногу.
— Як же я піду? — поскаржилася вона, і Олег взяв її на руки й поніс додому. Міла бігла поруч і сміялась. Вони здавалися щасливими. Ось такий дивний феномен. Здавалося б, батько й чоловік — вже чужа людина, а був поруч із ними — і був цьому радий!
Уночі все повторилось. У Ліди, ніби вдруге, стався медовий місяць із чоловіком. Який там побут, якщо така спека вночі?
— Та ти ж закохалась… — зауважила мати, дивлячись на те, як у Ліди світяться очі.
— Та ну, я просто розважаюсь, — відмахнулася вона.
— Дивні у вас стосунки.
— Дивні — це коли я йому борщі варила, а він квіти іншій дарував.
— І то правда, — розгубилася мама. Вона не знала, радіти чи жаліти дочку. Але, судячи з того, як часто став навідуватись зять і якими закоханими очима дивився на Мілу та Ліду, вирішила не лізти з порадами.
А Ліда розцвіла! На неї й чоловіки почали задивлятись. Щасливу жінку здалеку видно.
І Олег це помітив. Мало не щовечора став приїжджати, а одного разу й узагалі поклав перед Лідою квитки на південь!
— Це що?
— Поїхали, а?
— А Варвара як же?
Він не відповів.
— Ще приревнує тебе до законної дружини! — Ліді стало смішно.
— Поїхали… пам’ятаєш, як ти мріяла? Там вид на море, все включено! Мілу візьмемо.
— На море?! Хочу! — дочка побачила квитки, і, звісно, Ліді довелося погодитись.
Відпустка пройшла казково. Ліда почувалась вільною, бажаною і красивою. Вона більше не боялася, що чоловік піде. Фліртувала з чоловіками, відпочивала на повну. А Олег здував із неї пилинки й жодного разу не подзвонив своїй співмешканці. Втім, Ліді було байдуже. А от Варвара якимось чином дістала її номер і зателефонувала.
— Ти… та я все знаю! — кричала в слухавку Варвара, засипаючи Ліду образами.
— А що тобі не подобається? — байдуже спитала Ліда.
— Що?! Та я… — знову почала Варвара, але Ліда її перебила.
— Ти ж сама хотіла побути на моєму місці. От і радій — твої мрії здійснились, — сказала вона, відключила дзвінок і заблокувала номер Варвари.
— Хто телефонував, люба? — спитав Олег і поставив перед нею стаканчик зі свіжовичавленим соком.
— Помилились номером. Думали, що дзвонять в агентство з виконання бажань, — засміялась Ліда.
— Ти ж моя Золота Рибка… а моє бажання виконаєш, поки Міла в дитячому клубі? — усміхнувся Олег і потягнув дружину в номер.
15 ідей дизайну спальні на будь-який смак