Дізнавшись, що автор пісні «Арлекіно» живе на вулиці, Пугачова купила йому квартиру

«Арлекіно» — хіт, який приніс Аллі Пугачовій безпрецедентну славу. Але мало хто знає, що автор російського тексту до цієї пісні мав трагічну долю.

Спочатку композиція належала болгарському естрадному співакові та композитору Емілу Димитрову, але до 1975 року вона вже майже була забута на батьківщині.

Саме тоді на престижному міжнародному конкурсі «Золотий Орфей» Союз представляла маловідома співачка — колишня солістка оркестру Олега Лундстрема Алла Пугачова.

Спочатку вона планувала виконати пісню «Ти мені не снишся», однак виникла потреба у болгарській композиції — а такої в репертуарі не було.

Під час однієї з репетицій до Пугачової підійшов незнайомий чоловік і передав аркуш із написом: «Погляньте, може, знадобиться…». Хто він був — так і залишилось загадкою.

На аркуші був російський текст пісні «Арлекіно», щоправда, слова не зовсім відповідали музиці. Але друг співачки, поет-початківець та аспірант Борис Баркас, вирішив допомогти. Він адаптував текст, змінив кілька фраз, і зокрема, замінив «Арлекіна» на «Арлекіно». Так пісня отримала нове життя.

Саме ця композиція принесла Пугачовій першу широку популярність. Концерти, гастролі, інтерв’ю — зоряна хвиля понесла її вперед, і зв’язок із Баркасом було втрачено.

Алла Борисівна думала, що він виїхав за кордон — так їй казали знайомі. Насправді ж композитор залишився, не міг знайти стабільної роботи, пристрастився до алкоголю й жив у злиднях, поневіряючись по чужих квартирах. Збирав пляшки. У 2007 році він помер, але перед тим перебував у притулку для безхатьків.

Історію випадково дізнались журналісти одного з телеканалів. Баркаса запросили на ефір, де була присутня й Алла Пугачова.

Після передачі вона вирішила вшанувати автора пісні, яка принесла їй визнання, і придбала для нього квартиру.

На жаль, за кілька місяців після цього Борис Баркас помер. Квартира залишилась його дружині та доньці.

Таким чином, історія Пугачової й Баркаса — це не лише історія хіта, який приніс славу, а й нагадування про те, як трагічно може скластися доля людини, чий талант залишився у тіні.