Молодий чоловік вів автомобіль, не розбираючи дороги. Їхав, як то кажуть, у нікуди. Єдиним бажанням Кирила було втекти з дому, а точніше — від товариства колишньої дружини. Після розлучення пара залишилася жити у спільно нажитій квартирі, не знайшовши прийнятних варіантів для її обміну. Втім, квартиру виставили на продаж, а до того часу доводилося терпіти одне одного.
Колишня дружина взялася за продаж квартири самостійно. У Кирила на це просто не було часу. За словами Лариси, їй не вдалося знайти охочих придбати їхнє житло.
Кирило особливо не цікавився процесом продажу. Кожен вечір він проводив однаково: переглядав новини, а потім лягав спати. Ще пощастило, що у квартирі були окремі спальні.
Кирило давно перестав цікавитися особистим життям дружини. Під час їхнього спільного життя він і так раніше надто багато думав за двох.
До розлучення Лариса не працювала, живучи на заробіток чоловіка. Однак тепер це не мало значення. Квартира вважалася їхньою спільною власністю, адже була придбана у шлюбі.
Зараз же Кирило перестав забезпечувати колишню дружину. Чоловік сам піклувався про себе, навіть виділив окрему полицю в холодильнику для своїх продуктів.
Лариса ж таким правилам не слідувала. Вона продовжувала займати майже весь простір, включно з кухнею та ванною. Та й у кімнаті, де жив Кирило, часто залишала свої речі. Усі горизонтальні поверхні у ванній були зайняті її баночками, а одяг вона вішала там же. Чоловіку нічого іншого не залишалося, як постійно натикатися на розкидані колишньою дружиною дрібнички, яким там явно не було місця.
Якщо говорити чесно, хтось один у квартирі був зайвим. Проте своє невдоволення через вічний безлад Кирило не висловлював.
Крім того, Лариса взяла за звичку приводити в гості подруг. Згодом з’явилися й чоловіки. Звісно, це відбувалося без згоди Кирила, якому вона просто повідомляла, що ці молоді люди — супутники її подруг. Під час таких веселих посиденьок чоловіку доводилося, швидко повечерявши звареними пельменями, йти до себе. Відпочити після роботи наодинці не виходило: заважали гучні розмови. У вільні від роботи дні Кирило волів не з’являтися у квартирі весь день. Втім, реалізувати це вдавалося не завжди.
Подружжя вирішило розлучитися саме через спосіб життя Лариси, яка любила витрачати гроші, але працювати не бажала. Коли чоловік став отримувати менше, не маючи можливості забезпечувати всі примхи дружини, було прийнято рішення подати на розлучення.
А запити у Лариси були значні: дорогі подорожі, брендовий одяг, постійні вечері в ресторанах. На одну зарплату двом не вижити. А тут ще й на роботі у Кирила почалася чорна смуга. Сімейний бюджет втратив колишні доходи. На прохання чоловіка бути трохи економнішою Лариса лише усміхалася.
Дітей подружжя не завело, а продовжувати так жити більше не було сил. Ось так їхні шлюбні стосунки й занепали.
З настанням чергових вихідних Кирило зрозумів, що надто втомився і вже не хоче десь пропадати цілий день. Однак колишня дружина без церемоній вказала йому на двері.
До неї вже їхала одна з подруг, а трохи пізніше повинні були підтягнутися й інші. Тож колишній чоловік тут був абсолютно зайвим.
Ось і їхав тепер трасою в невідомому напрямку роздратований, але безпорадний у цій ситуації Кирило. Втома від постійного стресу на роботі та напруженої атмосфери вдома була настільки сильною, що й думати ні про що не хотілося. Пригальмувавши й додавши гучність музики, чоловік намагався заспокоїтися.
У цей момент його погляд упав на молоду жінку, що стояла біля дороги. Поруч був автомобіль, який, вочевидь, зламався. Вигляд дівчини був настільки розгубленим, що Кирило одразу вирішив запропонувати їй свою допомогу. Все ж таки час був пізній, а вона зовсім одна — хто знає, що могло статися.
Зупинившись, він підійшов до незнайомки, яка вдячно кліпала довгими віями. Та через кілька секунд, трохи зніяковівши, почала розповідати, що поспішала в гості, але машина перестала їхати.
— Сама я в цьому нічого не розумію, – пояснила засмучена дівчина. – Телефонувала багатьом знайомим. Виявляється, коли справа доходить до складної ситуації, допомогти нікому.
Вона зітхнула з таким відчаєм, що Кирило побачив у ній беззахисну дитину, яку хочеться обійняти й заспокоїти. Надворі помітно похолодало, і Кирило запропонував незнайомці зігрітися в його машині, чекаючи там на аварійну службу.
Дивно, але на душі чоловіка полегшало. Він навіть на якийсь час забув про те, що вдома його чекає чергова вечірка колишньої дружини. Кирило намагався відволікти випадкову попутницю від поломки машини безглуздою балаканиною. Дівчина скромно мовчала, час від часу кидаючи вдячні погляди на чоловіка, який фактично врятував її. В очах Софії читалася неприхована радість. «Невже у світі залишилися порядні чоловіки, готові цілий вечір простояти на узбіччі дороги, допомагаючи незнайомій людині».
Нарешті, приїхала аварійна служба. Автомобіль дівчини довелося віддати в ремонт. Кирило запитав Софію, куди їй потрібно їхати. Вона назвала вулицю, на якій він сам проживав. Звісно, чоловік запропонував підвезти її до місця призначення.
Йому поспішати було нікуди, і вони вирушили за потрібною адресою.
Яким же було здивування Кирила, коли не лише вулиця, а й номер будинку виявилися його власними. У такі збіги чоловік не вірив. Нічого не питаючи у Софії, він будував власні здогади, хоча в глибині душі вже знав відповідь на невисловлене запитання.
Зрештою, Кирило зупинився й прямо запитав, чи не до квартири Лариси прямує дівчина. Тепер настала черга Софії дивуватися, звідки випадковий знайомий знає, що вона їде саме до Лариси.
Кирило вирішив схитрувати й не став розповідати, ким він доводиться Ларисі, і чому вони живуть в одній квартирі.
Зав’язавши розмову, Кирило вже планував розпитати Софію про те, як вона познайомилася з його колишньою дружиною. Адже не просто так доля підкинула йому шанс зустріти подругу колишньої, яка навіть не здогадується, хто насправді допоміг їй на дорозі.
— Ви добре знаєте Ларису? – спитав як би мімоходом Кирило.
— Я б так не сказала, – відповіла дівчина. – Ми ходимо на фітнес у той самий час. Вона там усіх кличе в гості.
— Що означає «усіх»? – здивувався чоловік.
— Та ось так: познайомилася, побалакала і запросила до себе додому. Вона так і з дівчатами, і з хлопцями спілкується.
Це вже переходило всі межі. Кирило не міг стриматися й почав розпитувати нову знайому, чим вона може пояснити таку дивну поведінку Лариси. Чоловік усе більше дивувався, як колишня дружина може так легковажно кликати у їхню спільну квартиру кожного зустрічного.
— Нічим. Лариса якось сказала, що її, мовляв, колишній чоловік тероризує, буквально виживає зі спільної квартири, і їй страшно залишатися наодинці з ним, – пояснила Софія.
— Справді цікаво. А знаєте що, складіть мені компанію. Підімо разом у кафе, – раптом запропонував Кирило.
Дівчина радісно кивнула. Їхати в гості їй якось перехотілося. Час уже був пізній, та й справжніми подругами вони з Ларисою не були.
Кирило помітив, що сподобався дівчині, та й сам не хотів так швидко закінчувати їхню бесіду. Софія була йому симпатична. Кирило зрозумів, що запросив її до кафе не лише заради інформації про колишню дружину. Йому просто було приємно перебувати поруч із дівчиною.
Того вечора молоді люди довго розмовляли про все на світі. Втім, під час розмови Кирило ненароком дізнавався подробиці життя своєї колишньої дружини. До кінця вечора чоловікові стали абсолютно зрозумілі всі плани Лариси.
Вони полягали в тому, щоб змусити Кирила зненавидіти їхнє спільне проживання і поїхати куди завгодно. Саме для цього розкидалися речі, влаштовувалися гучні вечірки, які робили кожен день у квартирі нестерпним випробуванням для колишнього чоловіка. Лариса чекала, коли у Кирила здадуть нерви, і він покине спільне житло. Тоді вона залишиться єдиною господинею у квартирі, купленій колишнім чоловіком.
Вчергове вразившись хитрощами колишньої дружини, Кирило лише усміхнувся. Його більше не турбувала нахабність Лариси.
Кирило вирішив, що житиме у своїй квартирі разом із Софією, яка все більше й більше зачаровувала його. Що ж до колишньої дружини, то вона може їхати куди завгодно.
Дали друге життя цій старій газовій плиті: ось що у нас вийшло