Я виріс у дитячому будинку, хоча моя мати була жива і здорова. Зрозуміло, що дитинство моє було далеко не казковим — скоріше, важким і болісним

Сергій провів роки свого дитинства у стінах дитбудинку, але ніколи не полишав надії знайти рідну матір. Коли йому виповнилося 18 років, він нарешті отримав шанс здійснити свою мрію.

Про батька він нічого не знав, а от до матері мав єдине питання: чому вона його покинула? Він не збирався її звинувачувати, але потребував почути правду.

Від вихователів Сергій дізнався, що потрапив до дитячого будинку у віці одного року. Його здоров’я було нормальним, але жодна родина так і не захотіла його всиновити. З часом він перестав сподіватися на прийомних батьків. Після тривалих пошуків йому все ж вдалося знайти адресу матері. Сергій підійшов до дверей її будинку, відчуваючи тривогу та хвилювання.

Почувши кроки за дверима, він затамував подих. Двері відчинилися, і перед ним постала жінка. У його голові кружляли сотні думок, але слова не знаходилися.

— Ви з комунальних служб? — запитала жінка.

Сергій мовчки кивнув.

— Нарешті, я вже зачекалася. Проходьте, — відповіла вона.

Хлопець увійшов у дім. Всередині все виглядало занедбаним: старі меблі, облуплені стіни, пошкоджені шпалери. Він запитав:

— Що саме потрібно полагодити?

— У ванній кімнаті тече труба, — пояснила жінка.

Сергій взявся до роботи. Під час ремонту він остаточно впевнився, що перед ним стоїть його рідна мати. Її вигляд, стан оселі та рахунки на столі підказували, що вона має інвалідність. Це пояснювало її рішення залишити сина. Коли ремонт був завершений, жінка подякувала йому та запропонувала випити чаю.

На кухні Сергій, дивлячись на бідні умови, поставив запитання:

— Невже у вас немає нікого, хто б допоміг вам? Де ж ваші діти?

— Колись у мене був син, але соціальні служби його забрали. Вони сказали, що я не зможу його виховати. У дитинстві ми з мамою потрапили в аварію. Я вижила дивом, але здоров’я вже не повернула. З того часу я живу одна, — сумно відповіла жінка.

Сергій зрозумів та пробачив свою матір. Він не відчував злості чи образи. Проте він не наважився одразу розповісти, хто він є насправді. Він вирішив дочекатися відповідного моменту для зізнання. Натомість Сергій вирішив допомогти матері відремонтувати будинок і покращити її умови життя.