— Я все знаю! Це ти навмисне зробила, так? — кричав колишній, вже не контролюючи себе. — Як ти можеш, Катю? Це ж нечесно! Невже ти сама цього не розумієш? Ось уже від кого, від кого, але від тебе я такого зрадництва не очікував.
— Про що ти? Про тебе я вже й думати забула. Чи не занадто багато честі? І потім, про яке зрадництво ти говориш? Мені здається, це ти у нас майстер на такі речі. І взагалі, годі! Забирайся додому, Кириле, до своєї молодої дружини. До мене зараз має прийти мій майбутній чоловік, — сказала Катя, внутрішньо сміючись над колишнім.
— Привіт, подружко! Що святкуємо? — у залі затишної кав’ярні біля столика, де двадцять хвилин тому розташувалася Катерина, з’явилася її подруга Женя.
Грала приємна музика, а тиха й спокійна атмосфера ресторанчика налаштовувала на романтичний лад.
— Привіт, Женька! Є привід. Сідай, замов собі щось, я вже визначилася. Але шампанське для нас двох замовила сама, на свій смак.
— Добре! Ох, заінтригувала ти мене! — усміхнулася Женя, влаштовуючись у м’якому зручному кріслі.
Гортаючи меню, вона з цікавістю поглядала на подругу, радіючи позитивним змінам у її вигляді.
Женя давно товаришувала з Катею й знала про всі події її життя, про переживання та мрії, про біди й радощі. Останнім часом Катя закрилася від усіх, не бажаючи спілкуватися навіть із найближчими людьми. Але те, що зараз подруга запросила її до ресторану, було хорошим знаком. Отже, все чудово, і Катя приходить до тями після тривалої депресії.
Рік тому від Катерини пішов чоловік. І всі, хто знав цю по-справжньому красиву й дружну родину, були не просто здивовані. Усі були приголомшені цією новиною.
Віктор пішов до іншої після п’ятнадцяти років вдалого шлюбу. Усі їхній союз таким і вважали, поки він не тріснув, як мильна бульбашка. Чотирнадцятирічна донька Юля в пориві юнацького максималізму заявила, що тепер у неї зовсім немає батька, і перестала з ним спілкуватися. А Катя просто застигла, намагаючись пережити зраду найближчої людини.
Спочатку вона дуже чекала, що Кирило повернеться назад. Навіть уявляла собі, як він відкриє двері їхньої квартири й тихим голосом скаже їй «пробач». А ще розповість про те, як його жорстоко обманули й просто змусили піти від неї. Може, навіть підставили або шантажем змусили залишити кохану жінку. Каті здавалося, що так могли вчинити лише вороги, жорстокі люди, для яких немає нічого святого. Про те, що це звичайна жінка, на чари якої її чоловік банально піддався, вона намагалася не думати.
А потім він з’явився, але не для того, щоб сказати «пробач» і залишитися з нею. Кирило вирішив з’ясувати, що вони робитимуть із їхньою спільною квартирою.
— Ти розумієш, мені потрібні гроші, і, скоріш за все, цю квартиру нам доведеться продати. Я, звісно, ще думаю, якось спробую вирішити питання з грошима. Розумію, що тут живе моя донька, і для неї зараз буде стресом змінювати житло, а можливо, й школу.
— Ось саме, — тихим безжиттєвим голосом промовила Катя. — На мене тобі наплювати, то хоч про доньку подумай. Невже й від неї зрештою відмовишся?
— Та припини ти! Що за трагедія? Усі в цьому світі добре знають, що неможливо все життя любити одну людину. Усі, крім тебе! І це нормально! Так, ми з тобою були щасливі, Катю. І подякуй долі за це. Але любов пішла. Так буває, ми не перші. Не треба поводитися так, ніби сталася світова катастрофа. Живи далі!
Кирило був жорстоким і цинічним. Таким його Катя ніколи не знала. І зараз, вперше за час їхнього розриву, подумала про те, що це добре. Добре, що він пішов, тому що продовжувати жити з такою людиною вона б не змогла.
Невідомо, що стало причиною, але Кирило поки залишив їх із донькою в колишній квартирі, відмовившись від її продажу.
Тепер Катерина більше не чекала його повернення і вперше за весь час після розлучення подумала про себе.
— Перше, що вона зробила, — це сходила до хорошого сімейного психолога, якого їй уже давно рекомендувала одна з колег. Саме після спілкування зі спеціалістом Катя вирішила, що час змінити імідж. Вона пофарбувала свої світлі волосся в каштановий колір, зробила модне каре і тепер у дзеркалі бачила іншу, але дуже красиву жінку.
А потім… Потім вона зустріла Михайла. Виходила з супермаркету й випадково зачепила пакунок із продуктами, порвавши його об огорожу. Усе, що було в пакеті, впало в сніг. Жінка поспішила зібрати свої покупки. І тут помітила, що їй допомагає якийсь чоловік.
Він не лише допоміг Каті зібрати розкидані продукти й напої, але й доніс усе до її машини. Вони розговорилися й познайомилися. А за кілька днів Михайло подзвонив Катерині й запропонував їй поїхати разом на лижі.
— У нас за містом є чудова лижна база, ви знали, Катю? Давайте поїдемо туди в суботу. Зараз така гарна погода.
— Чудово! Сто років не каталася на лижах. Ви знаєте, Михайле, я приймаю вашу пропозицію, — охоче погодилася жінка, яка вперше за останній рік відчула смак до життя.
Потім були ще зустрічі — у парку, у кіно. І ось учора чоловік запросив Катю в невеликий ресторанчик, щоб відсвяткувати з нею свій день народження.
Якби ще місяць тому Каті хтось сказав, що вона буде спілкуватися з іншим, незнайомим до цього чоловіком, вона б нізащо не повірила. Але тепер щось змінилося, і Катерина зовсім іншими очима подивилася на своє життя. І на себе. Наче збоку. І зрозуміла одну просту річ — нічого не закінчилося, життя триває. І яким воно буде зараз, залежить тільки від неї.
Кирило зателефонував уже наступного дня після ресторану.
— Ти що твориш, безсовісна? Який приклад ти подаєш дочці? — закричав він без жодних передмов.
— Щось сталося? Чому ти так кричиш? — спокійно запитала Катя, хоча чудово знала причину такого гнівного дзвінка колишнього.
— Що сталося? Ти мене питаєш — що сталося? — не соромлячись емоцій, буквально кричав у трубку Кирило. — Сама з незрозумілими мужиками по ресторанах ходить. Може, навіть уже додому його привела, де живе моя донька-підліток. А я маю мовчки це терпіти?
— Навіщо ти так нервуєшся, дорогий? — спокійно запитала Катя, внутрішньо посміхаючись сама до себе. — Мені взагалі дивно, що ти продовжуєш так пильно стежити за моїм особистим життям після того, як завів собі нову сім’ю. Може, не варто витрачати на це час? Займися краще своїм життям і своїми проблемами. А я не маленька дівчинка. І без тебе розберуся, кого мені запрошувати в гості, а кого — ні.
— Та не стежу я за тобою! Дуже треба! Просто тобі твоїх курячих мізків не вистачає, щоб ховатися. Тобі ж треба виставити свою грішну зв’язку напоказ! Щоб усі бачили, до чого ти докотилася. Ось мені й повідомляють, що бачили тебе то тут, то там із новим чоловіком, — зі злістю сказав Кирило колишній дружині.
— Вибач, дорогий, але мої зв’язки — тепер не твоя турбота. І чому, дозволь спитати, моє спілкування з приємним чоловіком ти вважаєш грішним зв’язком, а свою втечу до молодої й дурної особи — ні? — намагалася зберігати спокій Катя.
Вона могла б зараз покласти слухавку й взагалі більше не розмовляти з людиною, яка її зрадила. Але щось у цій ситуації було таке, від чого в Каті піднявся настрій. Напевно, вона зрозуміла, що змогла помститися колишньому чоловікові, змусивши його страждати так, як страждала вона, дізнавшись про його зради й зраду.
— У мене все серйозно, ясно тобі? Я нову сім’ю створив, а ти тягаєшся з мужиками, забувши про свої материнські обов’язки. Ти ж не дівчинка, якій усе можна, ти мати! — намагався образити Катю Кирило.
— Але якщо на те пішло, то й ти батько. Але тебе це чомусь не зупинило, коли ти не посоромився завести роман на стороні й зрештою покинув свою доньку. А в мене також усе серйозно, Кириле, тому ховатися я ні від кого не збираюся, — сказала Катерина, наче відрізала. — І все-таки прийми мою пораду — займися своїм життям, а від мене відчепися.
У цей момент вона спробувала відключитися, але почула, як озлобленим голосом Кирило закричав:
— Тоді я подаю на розподіл майна. Готуйся до того, що я продам нашу квартиру! Не вистачало ще, щоб ти там чужого чоловіка поселила!
— Добре, я тебе почула, — спокійно відповіла колишньому Катя.
Стосунки з новим чоловіком у Каті розвивалися досить швидко. Можливо, навіть швидше, ніж їй би того хотілося. Михайло, який після розлучення з дружиною вже два роки жив один, постійно намагався познайомитися з донькою Каті Юлею.
— Ну а що? Пора нам уже познайомитися. А то ми іноді телефоном спілкуємося, коли ти не встигаєш відповісти, а в обличчя одне одного ще не бачили, — з усмішкою наполягав Михайло.
— Не поспішай події. Юльці теж треба звикнути до того, що тепер у її мами є друг.
Проте незабаром Михайло прийшов до них у гості, притягнувши для Каті і Юлі цілу сумку різноманітних подарунків.
Вони все ж познайомилися особисто, і хоч донька не зовсім поділяла думку матері про те, що та має право на особисте життя, з Михайлом поводилася цілком пристойно.
А незабаром сталося дещо, що остаточно дозволило Каті відчути себе помстившою.
Кирило з’явився одного дня у своїй колишній квартирі, коли донька Юля була вдома сама. Він спробував заговорити з донькою, але та продовжувала його ігнорувати.
— Я вирішив продати цю квартиру, так і передай матері. Нехай готується. Досить уже терпіти вашу хамську поведінку. Ти розмовляти не хочеш, хоча я тебе повністю забезпечую, а вона крутить інтрижки незрозуміло з ким, — у досаді чоловік почав нападати на доньку.
І тут Юля, у силу свого юнацького максималізму, вирішила помститися батькові, якого до цього часу не могла пробачити за його втечу з родини.
— А чому інтрижки? У мами все серйозно, вона заміж виходить, — наче між іншим, не дивлячись на батька, сказала Юля.
— Заміж? — луною повторив Кирило слово, яке наче ножем полоснуло його по серцю.
Усе, що завгодно, він міг очікувати від колишньої — сліз, докорів, ненависті на свою адресу, навіть ось цієї любовної інтрижки, яку Катя, напевно, завела лише для того, щоб дошкулити колишньому чоловікові. Але те, що вона може вийти заміж за іншого чоловіка, офіційно й назавжди, — ось це ніяк не вкладалося в його голові.
— Так, заміж! А що такого? Тобі можна, а їй не можна? — із викликом запитала Юля. — По-моєму, все чесно. І знаєш, мамин обранець, дядя Міша, мені дуже навіть сподобався. Такий гідний, спокійний і красивий, прямо під стать мамі. Можливо, я навіть його татом буду називати, — продовжувала тролити батька дівчина.
— Що? Чужого чоловіка — татом? Та як ти смієш? Я що, мало для тебе зробив? І зараз продовжую! — кричав розлючений Кирило. — Невдячна!
Чоловік відчув, як у душі все перевернулося від слів доньки. Адже він вважав, що вона його пробачила, і з часом можна буде відновити ті душевні стосунки, які були між ними до його відходу з родини.
Юля демонстративно наділа навушники, даючи зрозуміти батькові, що вона більше його не слухає.
Того дня додому Кирило повернувся сам не свій. Його дратувало все в новій обраниці — і невміння готувати, і вічний безлад удома, і її постійна балаканина телефоном із подругами. Але найбільш обурливим того вечора стало те, що молода дружина знову вимагала у нього гроші на якусь дурницю.
— Я що, друкую їх? — вибухнув Кирило, і його голос зірвався на найвищій ноті.
— А чого ти кричиш? — зробила капризне обличчя дружина. — Мені потрібні гроші на балаяж, татуаж і гіалуронку в губи. Тобі що, байдуже, як я виглядаю, зайчику?
— Я тобі не зайчик, ясно? Їсти сьогодні будемо? — знову надто голосно запитав Кирило.
— Будемо… Тільки я ще нічого не замовила. Що ти хочеш?
— Не замовила, — передражнив він її. — Сама піди на кухню і щось приготуй. Ти ж баба, от і будь справжньою бабою! — не вгамовувався роздратований чоловік.
— Я не баба, — серйозно образилася вона.
— Це я вже зрозумів, навіть дитину мені народити не хочеш. Або не можеш.
У цей день вони посварилися з дружиною не на жарт. І з того часу кожен день приносив лише нові скандали. Кирило ніяк не міг викинути з голови думки про те, що його Катя виходить заміж.
А тут ще масла у вогонь підлив старий друг, який запросив їх на свій ювілей.
Ювіляр ні на крок не відходив від своєї чарівної дружини, з якою вони прожили разом двадцять років. Їхня пара була настільки гармонійна, що Кирило мимоволі милувався ними весь вечір. А потім друг підійшов до нього і сказав прикрі слова.
— Даремно ти, Кириле, таку чудову жінку, Катю, проміняв на цю балакуху, — сказав він, показуючи в цей час на його молоду дружину, яка безсоромно фліртувала з чоловіками, запрошеними на банкет. — Я свою Машеньку ні на кого не проміняю. Ми з нею стільки всього разом пройшли й пережили, що іншої поруч мені не треба.
Кирило й сам розумів, що припустився помилки. У новій молодій обраниці його тепер дратувало все. Він то й діло згадував про колишнє життя з Катею, про те, як народилася й росла Юлька, якою смішною вона була. Як добре їм було втрьох.
А одного разу, зустрівшись у барі з одним зі старих друзів і добряче там напившись, сам не зрозумів, як приїхав на таксі за старою адресою.
Кирило увійшов до квартири, де жила колишня дружина й донька, наче в старі добрі часи. Тільки тут його більше не чекали.
— Катю, ти не маєш рації! — почав він. — Я знаю, що ти виходиш заміж, але ти не маєш рації!
— Заміж? — здивувалася про себе жінка, але вигляду не подала. — Так, можливо…
— Ось! Бачиш, ти сама ще не впевнена. Ти сумніваєшся. А це означає, що тобі не потрібно цього робити, — переконував її Кирило, добряче прийнявши на груди.
— Дозволь мені самій вирішувати, — спокійно відповіла Катерина.
— Ні! Не дозволю! Не смій виходити заміж! Я вирішив повернутися до тебе. Ти рада? Все, кидаю свою Каринку й до тебе. До вас із донькою. І будемо жити як раніше, — продовжував Кирило свою полум’яну промову.
— До мене, назад? — здивувалася Катя й розсміялася від душі. — Ось так справи! Назад! Та кому ти тут тепер потрібен? Іди до своєї мормушки, там тобі саме місце. От ходок який! Пішов, прийшов, а тут усе по-старому. Так, чи що? Ні! Не потрібен ти нам більше — ні мені, ні доньці.
— Катерино, добре подумай. Уяви, як це чудово! Будемо жити як раніше, втрьох. Невже ти цього не хочеш? І донька наша Юленька буде рада, — наполягав Кирило, згадавши її загрозу називати чужого чоловіка батьком.
— Не буде вона рада. І мені ти вже не потрібен. Все, йди додому, до своєї молодички. І ще хочу сказати про цю квартиру — ми її продамо, гроші поділимо, щоб тобі більше не було чим мене дорікнути, — спокійно додала Катя.
— Ні, не продавай! Ні в якому разі! — бурхливо відреагував на цю новину колишній, розуміючи, що потім йому зовсім нікуди буде повернутися. А цю надію він усе ще плекатиме в душі.
— Уявляєш, Женько, яке задоволення я отримала того вечора! — розповідала Катя подрузі, сидячи за столиком у ресторані, про рішення колишнього повернутися назад.
— Та вже… Ось тобі й Кирило. Виявляється, не все коту масниця. І з молодими дружинами не все так чудово, як думається деяким любителям солоденького.
— Все-таки є справедливість у цьому світі. Є, — усміхаючись, відповіла Катя.
— А що, скажи мені, подруго, ти й справді зібралася заміж за цього Михайла? Невже він такий хороший? — запитала Женя.
— Та ні, звісно. Навіщо мені це? Він, безперечно, хороший. Ми зустрічаємося, спілкуємося, нам затишно вдвох, і цього достатньо. Не хочу я страждати, боюся знову обпектися. Та і Юлька вже доросла. Тепер і про неї треба думати.
Кирило так і живе з молодою дружиною, назад його не чекають.
А Катя з донькою живуть удвох у своїй старій квартирі, яку поки вирішили не продавати. Михайло приходить до них у гості, але дуже мріє колись переїхати назавжди.
Багаті батьки вдали з себе бідних, щоб познайомитися з нареченим доньки і змусити його покинути «безприданницю»