— Та ти що! Він її прямо вигнав? З речами, на вулицю? Ну й ну! А вона що? Нічого? Навіть до суду не подала, щоб своє повернути? — не встигла Женя зайти до квартири, як почула емоційний телефонний діалог своєї зовиці, що оселилася у них кілька днів тому «в гості».
Женя, втомлена після важкого робочого дня, насилу донесла до квартири численні пакети з продуктами та напоями. Вона чудово знала, що в холодильнику знову порожньо, а сім’ю годувати треба. Але, окрім неї, цим ніхто не переймався.
Невдоволена господиня пройшла на кухню з сумками, наповненими продуктами, які купила дорогою з роботи в найближчому супермаркеті. З прикрістю помітила, який там знову безлад. На столі стояв немитий посуд, лежали засохлі залишки сніданку та обіду. А пакет зі сміттям, який треба було винести ще зранку, вже випромінював огидний запах.
Втім, так було не лише сьогодні, а цілий тиждень. Увесь той час, поки у них «гостювала» молодша сестра чоловіка Каріна, яка з якихось причин вирішила провести свою відпустку у брата з невісткою.
Женя виклала продукти й пішла до вітальні, де на неї чекала звична картина — зовиця розвалилася на дивані, закинувши ноги на спинку, і захоплено теревенила телефоном.
Побачивши невістку, вона навіть не зупинила розмову. Лише кивнула головою на знак вітання. Євгенія зморщила носа — у вітальні панував такий самий безлад. Перед очима розкидані речі Каріни, кісточки від слив, шкаралупа від горішків, що вкривали килим. Усе, що вона сьогодні їла, лишило сліди. І все це легко можна було прибрати за п’ятнадцять хвилин — але нахабна зовиця чомусь вирішила, що тут їй мають служити. Мовляв, якщо приїхала в гості, то брат і невістка зобов’язані догоджати. Таку поведінку молодої жінки Женя не могла збагнути.
Ні, вона не мовчала. Ще на другий день після приїзду зовиці висловила чоловікові своє невдоволення:
— Я так більше не можу! Мені й за тобою, і за дітьми все прибирати, готувати, прати, прасувати як скажена. А тепер ще й ця лінива ввалилась — сіла на голову й ніжки звісила!
— Женю, ну не реагуй ти так емоційно! Ну бардак у хаті — то не кінець світу. Сестра поїде — знову буде в тебе ідеальний порядок, — наївно заспокоїв її Влад.
— Ні, скажи їй, щоб прибирала за собою! Скажи негайно! Ти ж брат — якщо вона тебе не зрозуміє, тоді я їй скажу, але вже в іншій формі! — наполягала Женя.
— Скажу, — пообіцяв чоловік.
Та чи то брат нічого не сказав, чи вона його проігнорувала — ситуація не змінилася. Зовиця поводилася, ніби на курорті: їла, спала й годинами висіла на телефоні, не помічаючи, що навколо неї — свинарник, створений її ж руками.
— Хоч би вже пилосос взяла, чи що. Валяється тут, — невдоволено почала Євгенія. — І посуд за собою мити треба. І сміття можна було винести — що ти як у хліві? Самій не бридко?
Женя таки не витримала й урвала захоплену розмову зовиці з подругою.
— А? — здивовано глянула та на господиню. — Що ти сказала? Машо, зачекай хвилинку.
Каріна втупилась у невістку з явним нерозумінням.
— Ти чимось незадоволена? — уточнила вона у Євгенії.
— Ще б пак! А чого мені радіти? Живеш у нас уже тиждень на всьому готовому. Невже так важко підняти свою п’яту точку й прибратися? Хоч би за собою! Чи це нижче твоєї гідності? Чому я маю цей весь срач прибирати? Що ти влаштувала в нашій квартирі? Я після роботи хочу відпочити, а не тягнути весь цей безлад за ледачими дівчатами.
— Ото так новина! То ти, виходить, так з усіма гостями розмовляєш? — Каріна відверто грубила Жені.
— Ні, не з усіма, а тільки з такими нахабними, як ти! І, на хвилиночку, я тебе не кликала в гості! Мені є про кого дбати — у мене чоловік і двоє дітей. А ти мені тут зовсім не вперлася, щоб ще й прислугою бути!
— Отакої! От нахабна! Я до брата приїхала, рідного, між іншим. А ти, дорога, маєш терпіти, зрозуміло? А якщо щось не влаштовує — можеш на цей час до своєї матусі переїхати. Владику все подобається. Братик радий мені й не влаштовує драми з нічого. А тебе щось не влаштовує — то прибери. Мовчки й без зайвих слів.
У цей момент Женя дуже пошкодувала, що не записала розмову зовиці на диктофон. Бо як тільки вона спробує переказати чоловіку, що і як сказала його сестра — той просто не повірить.
— Ти, люба, нариваєшся. Якщо не перестанеш мені хамити — вилетиш звідси як пробка, зрозуміла? — Женя намагалася говорити спокійно, але в неї це погано виходило. Емоції били через край.
Вона чудово розуміла: якщо зараз не стримається й вчепиться зухвальці у волосся, то потім доведеться виправдовуватися перед чоловіком. А їй зовсім не хотілося псувати з ним стосунки через цю гадину. Женя здогадувалась: та спеціально її провокує — розважається з нудьги.
— Заспокійливе не пробувала пити? Добре допомагає, знаєш, таким як ти — істеричкам. А я тут житиму стільки, скільки захочу, зрозуміла? — продовжувала цинічна Каріна.
Женя не стала роздувати конфлікт і пішла на кухню. Вона ледь дочекалася чоловіка — треба було терміново поговорити. Вечерю Женя приготувала, але зовицю демонстративно до столу не покликала.
— А що у вас трапилося? Посварилися, чи що? — стривожено запитав Влад. — І чого Каріна не йде вечеряти?
— От у неї й спитай, — різко відповіла дружина. — Не можу вже! Задрала мене твоя нагла сестричка.
Увечері в спальні Женя намагалася поговорити з чоловіком про нахабну поведінку зовиці, але той знову все перевів на жарт.
— Слухай, ну відчепись ти від сестри. Справді! Потерпи трохи. Я дізнавався — вона скоро поїде. Ну, може, ще тиждень поживе і все. Чого ти до неї причепилася? Розумієш, у Каріни зараз душевна травма — посварилась зі своїм хлопцем. Вони мали разом на море летіти, а він її обманув. Отака історія. Звісно, сестричці нелегко, вона переживає — звідси й така поведінка.
— Переживає? До такого стану, що навіть за собою не може прибрати? Склянку й дві тарілки після себе помити? І грубити мені — це теж через травму? Ти взагалі знаєш, що вона мені сьогодні сказала? — вибухнула Женя.
— І що ж? Що такого Каріна могла тобі сказати? — не підтримав дружину Влад.
— Щоб я до своєї матері забиралася, якщо мені тут щось не подобається! — Женя не витримала й вирішила все ж розповісти про сварку.
— Та не може такого бути! Нісенітниця! Мабуть, ти її не так зрозуміла. Або Каріна пожартувала. Не переймайся. Лягай спати.
Чоловік спокійно заснув, а Женя була на межі нервового зриву.
Подальші події лише загострили ситуацію. Але саме вони дали жінці змогу вигнати зухвалу й нахабну родичку з власної квартири.
Наступного дня, повернувшись з роботи, Женя не застала Каріну вдома.
А згодом з’ясувалося, що та, одягнувши дорогу блузку господині й узявши зі шкатулки її прикраси, пішла з подругою у нічний клуб, звідки повернулась далеко за північ.
— О, а ви що? Ніч же… Ік. Чого не спите, га? — спитала вона п’яним голосом, побачивши на кухні брата й невістку.
— Мені зараз у поліцію дзвонити? Чи зачекаємо, поки ти протверезієш? — строго запитала Женя.
— А чого зразу поліцію? Що сталось? Братик, Владику, а вона чого така, га? — Каріна ледве вимовляла слова.
— Я тобі зараз скажу, що сталось! — не витримав Влад, і після багатогодинного нервового напруження закричав: — Навіщо ти взяла золоті прикраси дружини? У тебе взагалі є мізки? Я думав, що ти вже доросла, щоб розуміти, що можна, а що ні! Тобі ж не п’ятнадцять! Дурепа ти велика!
Цілий вечір його накручувала дружина, а тепер ще й сестра заявилась у такому вигляді. А Владу вже кортіло просто поспати, а не розбиратися в конфлікті.
— Ну, взяла, і що? Ой, яка біда! Що з ними буде? Зараз зніму. — Каріна й далі говорила нахабно. — На, забирай свої прикраси! Дуже мені треба!
Вона спробувала зняти кільця й сережки, але пальці її не слухались.
— І одяг мій тобі ніхто не дозволяв брати. А це означає одне — й прикраси, і одяг ти в мене вкрала. Тому я напишу заяву в поліцію про крадіжку, — наполягала Женя.
— Ой, не можу! Налякала… Та вбий мене вже за ті брязкальця, — знущалась зловмисниця. — Таке непоправне горе!
— Тобі взагалі відомо, скільки коштує ця блузка? А тепер, завдяки тобі, я її більше не зможу носити. Ой, та що з тобою, п’яною, говорити!
— І не говори! Дуже мені треба…
— Все, вистачить! Або ти завтра ж забираєшся звідси, або я йду з заявою в поліцію! — Женя нарешті дала волю емоціям. — І знімай негайно мої прикраси!
— Владику, заспокой свою жінку! Чого вона ображає твою сестричку, а ти мовчиш? Тобі що, байдуже, так? — продовжувала свій нетверезий спектакль Каріна.
— Слухай, вже досить, справді! Скільки можна тут цирк влаштовувати? Іди спати, гидко на тебе дивитися! — чоловік був готовий і ремінця дістати, аби втихомирити молодшу сестру за її витівки.
Наступного дня Каріна мовчала. Жодних вибачень чи добрих слів на адресу брата і невістки від неї чомусь не прозвучало.
— Збирайся, досить, — сказала Женя зовиці. — Погостювала — пора й міру знати! Та й з твоїми кримінальними нахилами треба обережніше бути. У нас двоє малих дітей, і поруч зі злодійкуватою тіткою їм зовсім небезпечно.
— Яка я тобі злодійка? Слідкуй за язиком! — крикнула Каріна, яка після вчорашніх веселощів почувалася вкрай кепсько.
— Ага! Усе як книжка пише. Кажу ж — злочинниця. І сленг у тебе вже відповідний. Ні, треба негайно ізолювати дітей від такої тітки, — продовжувала Женя, яка твердо вирішила сьогодні ж вигнати зухвалу родичку з квартири.
— Сама ж ти хто? На себе спочатку глянь, обзивається вона ще! Товста, негарна баба! Що з тобою стало за десять років шлюбу? Замухришка чортова! Тебе Влад скоро кине, зрозуміла?! — не вгавала Каріна.
І саме цим вона собі й нажила біди. Жінки зчепилися в бійці. Женя таки не стрималась. Вона з задоволенням відтаскала зовицю за волосся. Але й Каріна не поступалась — намагалась роздряпати суперниці обличчя своїми довжелезними нігтями. Кричали, лаялись, обзивались найобразливішими словами.
Як на замовлення, з ванної вийшов Влад і розняв бійку.
— З глузду з’їхали?! Негайно припиніть! Обидві! Розійшлися по кутках! — кричав він, тримаючи їх на відстані витягнутих рук.
— Це все вона! Твоя дружина винна! Женька почала! Вона мене ненавидить! — ридала Каріна, потираючи подряпини.
— Так, по-моєму, тобі справді час їхати, Каріна. Все, нагостювалась. Збирай речі — я тебе відвезу на вокзал, — суворо сказав сестрі Влад.
Каріна нарешті поїхала, і у квартирі запанувала тиша. Але за кілька днів чоловік зрозумів, що зникла його заначка, яку він ретельно ховав від дружини. Спершу подумав, що це вона знайшла тайник у коробці з дротами й зарядками в ящику стола. Але, коли задав Жені навідне питання, по її реакції зрозумів — це точно справа рук його безвідповідальної сестриці.
Все, прощавай, новий смартфоне, на який він так довго збирав гроші. І нічого вже не доведеш. Не впійманий — не злодій. От влип!
— А я зразу казала, що твоя сестра — злочинниця! Їй тюрма плаче! — не зупинялась Женя. — Щоб її ноги більше в нашій квартирі не було! Ти мене зрозумів, Влад?
— Так, зрозумів, зрозумів… Що з нею стало, не збагну. Зовсім з рук зійшла. А ж у школі такою хорошою була — відмінниця, тварин рятувала…
Більше Каріна до них не приїздить. Іноді в телефонних розмовах із братом вона намагається обережно натякнути на зустріч, та одразу отримує категоричну відмову.
— Який ще переїзд? Ти маєш доглядати за сестрою! — вдарила по столу мати