Прийняття паралізованої тварини

Прийняття паралізованої собаки чи кота — це не найкращий вибір для кожного власника тварин. Але це може стати справжнім, глибоким досвідом, тож не варто лякатися особливих потреб тварини. На жаль, власники часто залишають тварин з інвалідністю.

Луніта була чарівною маленькою собачкою з обмеженими можливостями — саме тому її й покинули на вулицях Сальти, Аргентина.

Луніта — собака середнього розміру, інвалідка — була залишена на вулиці рано-вранці у травні 2014 року. Поруч із нею лежала записка з її ім’ям, віком та коротким поясненням. Колишній власник не залишив ані їжі, ані води, зазначивши лише, що більше не може піклуватися про неї. Іншої інформації не було.

Коли її знайшли, Луніта лежала обличчям донизу на тротуарі, а задні лапи були все ще прикріплені до зламаного візка для тварин. На щастя, один із працівників грумінг-салону помітив її та зателефонував у рятувальну організацію LUBA Salta. Незабаром двоє волонтерів приїхали та забрали собаку.

Її доставили до притулку, а згодом влаштували у тимчасову родину. Її історія була опублікована в інтернеті в надії знайти для неї постійний дім. Довгий час нічого не змінювалося — поки одна родина зі Сполучених Штатів не зацікавилася!

Була організована благодійна кампанія для оплати транспортування Луніти до США. На жаль, у новій родині виникли проблеми: люди не знали, як правильно доглядати за собакою з інвалідністю.

До того ж заражена кліщами постіль стала причиною серйозної стафілококової інфекції. Після цієї нової трагедії Луніту забрала інша прийомна родина, хоча прогноз залишався невтішним, і дихання ускладнювалось.

Через інфекцію, коросту й опіки від сечі Луніта втратила всю шерсть нижче талії, включно з хвостом. До того ж вона була дуже худою — важила лише 16 кг. Сильна інфекція сечовивідних шляхів спричиняла їй такий біль, що вона вищала щоразу, коли її підмивали.

Знадобилися великі зусилля й серйозне медичне лікування, аби вилікувати всі недуги. Але зрештою Луніта одужала. З новою родиною та повернутим здоров’ям вона вперше побачила сніг, багато подорожувала, знайшла нових друзів і навіть святкувала дні народження.

15 червня 2018 року став одним із найкращих днів у її житті. Їй виповнилося 11 років, і вона чудово провела день із людьми та собаками, які прийшли її привітати. Їй навіть дістався шматочок спеціального «собачого» торта.

Однак незабаром після святкування Луніта різко захворіла й потрапила до реанімації, де знову боролася за життя. Прогноз залишався тяжким, дихання погіршувалося. Щоразу, як її знімали з кисню, язик синів — і родина вирішила, що настав час попрощатися.

Луніта відійшла у вічність, оточена тими, хто її любив. Її господиня написала: «Я ніколи не забуду її й те, скільки вона для мене значила. Вона змінила моє життя назавжди. Я так її любила».

Історія Луніти завершилася через вік і пережите, але одне залишилось незмінним — її останній етап життя був по-справжньому щасливим. Луніта — приклад неймовірної стійкості. Нехай її життя стане натхненням для тих, хто втратив надію. Нехай спочиває з миром, Луніта! 🐾