— Мамо, викликай поліцію, — сказав Сашко, вказуючи на телефон

Він явно не очікував такої зустрічі — його обличчя витягнулося від подиву, очі широко розплющилися. Жінка дивилася на гостя з подивом, не розуміючи, що він тут робить.

Бенкет був у самому розпалі — гості жваво спілкувались і раз по раз підіймали келихи за здоров’я ювілярки, що сиділа на чолі столу. Галина Олексіївна, трохи червоніючи від такої кількості теплих слів на свою адресу, скромно усміхалась і дякувала за щирі привітання. Коли черга виголосити тост дійшла до старшого сина Галини Олексіївни — Сашка, вона почала витирати сльози розчулення ще на перших його словах.

— Наша люба матусю, ми з Катею хочемо привітати тебе з днем народження і побажати побільше нових вражень, — на останніх словах Сашка його молодша сестра Катя піднялася з місця і приєдналася до тосту брата.

— А щоб це здійснилось, ми даруємо тобі путівку до Туреччини — відпочинь як слід і повертайся до нас ще щасливішою.

Усі гості зааплодували, а Галина Олексіївна вже не стримувала сліз радості, що градом котилися з очей. Через два тижні після дня народження вона сіла в літак і вирушила у свою першу подорож за кордон. Вона була сповнена рішучості витиснути з відпочинку все можливе, щоб гроші її дітей були витрачені не дарма. Уже в перший день, коли Галина Олексіївна вечеряла біля басейну, до неї підсіла доброзичлива жінка з широкою усмішкою.

— Добрий вечір, я твоя сусідка, — сказала вона, махнувши рукою в бік готелю. — Гарно тут, правда?

— Так, тут неймовірно, — погодилася Галина Олексіївна, дивуючись відкритості незнайомки.

— Мене звати Таня. Я тут відпочиваю вже не вперше. А ти?

— Я — Галя, — представилася Галина Олексіївна. — Я вперше за кордоном, діти подарували путівку.

— Хороші в тебе діти, — з нотками заздрості сказала нова знайома.

Увесь вечір жінки провели в розмовах про життя і розійшлися по номерах уже майже як подруги. Галина Олексіївна була рада новому знайомству — відпочинок на самоті був би занадто сумним. Тетяна виявилась дуже активною жінкою, яка не любила сидіти без діла й завжди прагнула чогось нового і незвіданого.

— Може, тобі завести курортний роман? — запропонувала одного вечора Тетяна, коли вони гуляли набережною. — Подивися, скільки тут молодих красенів.

— Ой, кому ми потрібні, — зніяковіло відповіла Галина Олексіївна.

— Дарма ти так кажеш, ми ще ого-го! Я тут не раз крутила романи з молодшими.

— Не знаю, не думаю, що у свої шістдесят я когось зможу зацікавити.

— Не погоджуюсь із тобою, ще і як зможеш! — наполягала Тетяна.

З того часу вона почала повертатися до цієї теми при кожній нагоді, а Галині Олексіївні це зовсім не подобалось. Вона вважала недоречним думати про стосунки з молодшими чоловіками — її виховували інакше. Перший тиждень відпочинку минув непомітно, і жінці не вірилось, що вже половина канікул позаду. Вона насолоджувалась морем і сонцем, весело проводила вечори з новою знайомою й навіть не підозрювала, чим закінчиться її турецька відпустка.

Одного разу після обіду Галина Олексіївна сиділа в барі, попиваючи коктейль, як раптом її ідилію порушив тихий чоловічий голос…

— Добрий вечір, можна я присяду поруч?

— Так, звісно, — стрепенулась Галина Олексіївна, повертаючись до реальності зі своїх думок.

— Така гарна дівчина, а сидить одна — я не міг пройти повз, — усміхаючись, промовив незнайомець.

— Дякую за комплімент, — Галина Олексіївна зніяковіло посміхнулась і опустила очі — її вже давно ніхто не називав дівчиною, тим паче такі молоді чоловіки, як цей.

— Можна дізнатись, як вас звати?

— Галя.

— А я Влад, дуже приємно познайомитися.

Виявилося, що Владу всього сорок років, і на відпочинок він приїхав сам, щоб набратися сил після виснажливої справи, над якою довгий час працювала його юридична фірма.

— Власна фірма?! — здивувалась Галина Олексіївна, коли Влад розповів їй про свою роботу.

— Так, відкрив пару років тому, набридло працювати на інших, — недбало пояснив чоловік.

Галина Олексіївна кинула погляд на його наручний годинник — у таких речах вона не розбиралася, але зовні виглядав він дуже престижно.

Так, зовсім не плануючи цього, Галина Олексіївна скористалась порадою Тетяни й завела курортний роман із молодим чоловіком. З’ясувалося, що Влад мешкає в тому ж місті, що й Галина, і що їхній рейс додому запланований на один і той самий час. Так нова пара разом полетіла з Туреччини, щоб продовжити стосунки вже вдома.

Галина Олексіївна не вірила своєму щастю. Після розриву з батьком Сашка й Каті вона вже не сподівалась зустріти своє кохання й думала, що залишиться самотньою до кінця життя. Зустріч із Владом перевернула її світ з ніг на голову — вона ніби літала на крилах любові й з кожним днем розквітала. Влад був уважним і турботливим, а ще — щедрим: із перших днів він часто надсилав Галині Олексіївні розкішні букети квітів.

— Мамо, ти нічого нам не хочеш розповісти? — запитала Катя, більше не в змозі стримувати цікавість.

— У мене з’явився чоловік, — зніяковіло відповіла Галина Олексіївна.

— Ну, ми й так уже здогадалися. Може, розкажеш про нього трохи більше? — приєднався до розпитувань Сашко.

— Та й розповідати особливо нема чого. Просто чоловік, хороша людина, — ухильно відповіла Галина.

— Мамо, нам же цікаво — хто стане нашим новим татом, — засміялась Катя.

— Не кажи дурниць, — осадила її Галина Олексіївна. — Ніяким батьком він вам не стане, він вам у брати годиться. — Жінка майже відразу пожалкувала про сказане, щойно побачила обличчя своїх дітей.

— Мамо, але ж це може бути небезпечно, — нарешті озвався Сашко.

— Нічого небезпечного — він надійна людина, на нього можна покластися.

— А якщо він із тобою заради грошей? Ти про це не думала? — з тривогою поцікавилася Катя.

— Через гроші?! — голосно розсміялась Галина Олексіївна. — Та він заробляє в десять разів більше, ніж ми всі разом узяті. Йому наші копійки ні до чого.

— Ти впевнена? — Катя все ще сумнівалась.

— Впевнена, — твердо сказала Галина Олексіївна. — До речі, внизу мене вже чекає машина з водієм — ми з Владиком ідемо до ресторану.

І, не бажаючи продовжувати суперечку, Галина Олексіївна взяла сумочку, нафарбувала губи й вийшла з квартири.

Повідомлення про високі заробітки та наявність особистого водія в нового маминого залицяльника трохи заспокоїло Сашу й Катю, і вони вирішили, що все може бути не так страшно, як вони собі уявляли. Крім того, нові стосунки дуже позитивно вплинули на Галину Олексіївну — вона серйозно узялася за своє здоров’я та почала приділяти багато уваги спорту й правильному харчуванню. Досить швидко Саша й Катя побачили, як їхня мама змінилася і більше не виглядала на свій вік.

— Тепер я ходитиму в басейн, — повідомила Галина Олексіївна дітям, коли вони всі зібралися за сімейною вечерею.

— Ого, я вже й не вірила — ти ж роками збиралася! — приємно здивувалась Катя.

— Так, робити щось заради себе — мені мотивації не вистачало, — відповіла Галина Олексіївна.

— Це, звісно, дивно, але я рада, що хоча б твій Влад став причиною таких позитивних змін, — сказала Катя.

— Так, він дуже добре впливає на моє життя, — погодилася жінка.

— Ну, якщо ти щаслива — ми теж, — підсумував Саша.

Відтоді діти Галини Олексіївни остаточно заспокоїлися й перестали хвилюватися за маму. Їм кортіло познайомитися з її коханим, але Галина Олексіївна поки що не була готова до такого серйозного кроку й не робила жодних дій у цьому напрямку.

Раз на тиждень Влад обов’язково запрошував Галину до улюбленого ресторану. Він був не надто розкішним, але чоловік захоплювався місцевою кухнею й казав, що не зрадить це місце.

— Знаєш, ти мотивуєш мене розвиватися в усіх сферах життя, — якось за вечерею сказав Влад, ніжно дивлячись на Галину.

— Ти теж мене, — усміхнулась жінка.

— Я вирішив, що для нашого щасливого майбутнього мені треба ще більше й завзятіше працювати.

— Куди вже більше, ти й так не бачиш білого світу, — заперечила Галина Олексіївна.

— Згодом мої зусилля окупляться, — заперечив Влад. — Я планую розширювати бізнес, наша фірма вже не справляється з потоком клієнтів — треба збільшувати масштаби.

— Це серйозний крок, — з повагою сказала Галина.

— Так, тільки от грошей на це зараз немає, — з прикрістю відповів Влад.

— Може, можна в когось позичити? — запропонувала Галина Олексіївна.

— Можна, — погодився чоловік. — Тільки, окрім тебе, мені нема до кого звернутися.

— Ти ж знаєш, заради тебе я готова на все, але в мене немає таких грошей. Навряд чи тобі потрібна пара тисяч, — розгублено сказала Галина Олексіївна.

— Якщо в тебе є коштовності, ти могла б їх закласти, а я вже за пару тижнів усе викуплю й ще нові подарую, — запропонував Влад.

— Ну, гаразд, — майже без вагань погодилась Галина Олексіївна.

— Дякую, сонечко, я ніколи цього не забуду, — з любов’ю сказав Влад і нахилився через стіл, щоб поцілувати Галину.

Через кілька днів після розмови з Владом Галина Олексіївна повернулася додому і застала Сашу в пригніченому стані.

— Синку, з тобою все гаразд? — стурбовано запитала мати.

— Так, просто на роботі проблеми — наближаються скорочення, боюся, що й мене торкнуться.

— Не хвилюйся, ти ж чудовий спеціаліст, довго без роботи не залишишся, — намагалася заспокоїти сина Галина Олексіївна.

— Сподіваюсь, ти маєш рацію, — з гіркотою сказав Саша.

У цей момент у нього задзвонив телефон, і він вийшов із кімнати, піднімаючи слухавку.

— Алло, щось на роботі? — запитав Саша, бо телефонував його колега.

— Привіт, у мене до тебе є одна пропозиція, від якої, сподіваюся, ти не зможеш відмовитися, — пролунав у слухавці схвильований голос.

— Ти мене заінтригував, викладай, — Саша приготувався слухати.

— Ні, телефоном не хочу. Давай я приїду до тебе додому й усе розповім.

— Добре, — погодився Саша. — Ну хоч натякни, з чим це пов’язано?

— З великими заробітками, — лише й сказав колега, після чого поклав слухавку.

— Все гаразд? — запитала Галина Олексіївна, коли син повернувся в кімнату.

— Так, телефонував колега з роботи, хоче запропонувати мені великі заробітки.

— Звучить непогано, я ж казала — ти не пропадеш, — зраділа Галина Олексіївна.

— Побачимо, що саме він запропонує. — Саша не був налаштований так оптимістично. — Він зараз заїде, щоб усе обговорити.

— Добре, в мене теж справи, я скоро піду, — сказала Галина Олексіївна, яка саме збиралася закласти свої прикраси.

— Швидко ти доїхав, — сказав Саша, впускаючи колегу у квартиру.

— Пробок не було, — чоловік увійшов і зачинив за собою двері. — Ти не сам? — занепокоєно поцікавився він, почувши шум із ванної.

— Так, мама в душі, але вона нам не завадить, ходімо на кухню, — покликав Саша, і вони рушили коридором.

Закінчивши приводити себе до ладу, Галина Олексіївна вийшла з душу й пішла до спальні, щоб зібрати прикраси. «Треба б показати їм, де солодке до чаю», — подумала вона, почувши голоси з кухні. Зібравши всі коштовності в оксамитовий мішечок, Галина Олексіївна пішла на кухню, але так і не змогла туди зайти — завмерла на порозі.

— Влад?! — здивовано вигукнула вона, побачивши гостя сина.

— Галя?! — Влад різко підвівся, він явно не очікував такої зустрічі.

До Саші швидко дійшла суть подій, і він теж піднявся, сердито дивлячись на гостя.

— То це ти той самий Влад?!

— Я… — Влад зам’явся, не знаючи, що сказати.

— Я не розумію, ви працюєте разом? Але ж як… — Галина Олексіївна розгублено переводила погляд із сина на коханого, намагаючись усвідомити, що відбувається.

— А я зараз усе тобі поясню, — сказав Саша, почавши ходити кухнею. — Влад щойно запропонував мені дуже «вигідний» спосіб заробити. Він придумав, що буде зваблювати літніх жінок і виманювати в них гроші, змушуючи віддавати всі заощадження або коштовності. Перед твоїм приходом він хвалився, що його теперішня «жертва» ось-ось закладе прикраси, а гроші віддасть йому. Я так розумію, ця жінка — ти, — Саша подивився матері просто в очі.

Галина Олексіївна стояла, стискаючи в руках мішечок із прикрасами, з порожнім поглядом, спрямованим на Влада.

— Як ти міг?.. — ледь чутно промовила вона.

Влад нічого не відповів, мовчки дивився в підлогу.

— Легко. Йому весь цей час було байдуже до тебе. Йому були потрібні лише гроші, — продовжив Саша. — І знаєш, чого я не розумію? Звідки він узяв, що я захочу брати участь у цій гидоті?

Але і на це Влад не відповів.

— Мамо, викликай поліцію, — сказав Саша, вказавши на телефон.

Почувши ці слова, Влад кинувся до дверей, відштовхнув Галину Олексіївну, вискочив із кухні, а тоді й із квартири. Бігти за ним Саша не став — він був потрібніший матері.

Минув рік після цієї історії. Галина Олексіївна остаточно оговталася й поїхала в Одесу, щоб набратися сил і погрітися на узбережжі Чорного моря. Там, абсолютно не розраховуючи на щось подібне, вона зустріла своє кохання. Це був гідний чоловік її віку, з яким вони одразу знайшли спільну мову й уже не захотіли розлучатися.

Галина Олексіївна з радістю залишила Київ і переїхала до коханого в його невеликий, але затишний будинок біля моря, де вони жили довго й щасливо.