До дядька Льоні прийшла племінниця — бідна сирота. Вона опустила очі й тихо попросила: — Дядьку Льоню, я заміж виходжу, а одягтися немає за що. Можеш допомогти?

До дядька Льоні прийшла племінниця — бідна сирота. Вона опустила очі й тихо попросила:

— Дядьку Льоню, я заміж виходжу, а одягнутися немає за що. Можеш допомогти?

Дядько не вагався. Купив усе необхідне, оплатив весілля й на самому святі сидів на почесному місці, замінюючи батька.

Життя йшло своєю чергою.

Згодом племінниця знову звернулася:

— Дядьку Льоню, нам не вистачає на перший внесок за квартиру. Дуже хочеться власне житло. Ми все повернемо, але зараз це терміново.

Леонід знову допоміг. Молода сім’я оформила іпотеку, виплатила її й зробила ремонт. На новосілля дядька запросили й посадили на найпочесніше місце.

Рік потому народився хлопчик, якого назвали Льонею на честь дядька. Леонід став хрещеним батьком малюка.

Сам Льоня жив самотньо. Колись він був одружений. Три роки щастя закінчилися, коли дружина захопилася іншим і пішла.

Вона неодноразово приїжджала за речами, холодно нагадуючи:

— Нічого не вічне, ти звикнеш жити без мене.

Йому було б легше, якби вона не приходила зовсім.

Залишившись один, Леонід зосередився на роботі. Жінки бачили в ньому гідного чоловіка, але він не шукав нової любові.

Одного разу племінниця знову звернулася:

— Дядьку Льоню, моєму чоловікові потрібна машина, щоб їздити на роботу. Ми беремо кредит, але краще взяти менше. Можеш допомогти?

Леонід знову допоміг. На святі з приводу покупки машини він мовчав, але подумки вже був готовий виплачувати кредит, якщо племінниця вирішить народити другу дитину.

За кілька місяців він помітив, що вона чекає на дитину. Вирішивши допомогти, Леонід приніс гроші, поклав їх на стіл і сказав:

— Це щоб закрити кредит за машину.

Племінниця розплакалася, а її чоловік міцно потиснув дядькові руку:

— Ви — найкраща людина у світі!

Минали роки. Леонід допоміг старшому сину племінниці з квартирою. Але робота виснажила його, і він вийшов на пенсію.

Якось племінниця прийшла в гості. Леонід подумав, що вона знову прийшла по допомогу. Але вона, перевдягнувшись у халат, почала мити вікна й прибирати:

— Дядьку Льоню, відпочивай. Я все зроблю.

Так у його житті з’явилася справжня сім’я — з дітьми й онуками. Добро, яке він щедро дарував, повернулося сторицею.