— Де мої кільця, мамо? — звернувся Влад із запитанням. — Я їх здала в ломбард і придбала сукню для твоєї сестри! Ми ж ідемо на твої заручини!

Цей день мав стати одним із найважливіших у житті Влада. Він ретельно підготувався, продумуючи все до дрібниць. Його наречена заслуговувала на найкраще. Хоча Аліна часто повторювала, що найголовніше для них — це їхні щирі почуття, Влад прагнув оточити її справжньою атмосферою казки. Він хотів, щоб цей день був незабутнім, адже заручини та весілля бувають лише раз у житті.

Прокинувшись рано-вранці, Влад прийняв душ і зателефонував Аліні, аби переконатися, що вона також із нетерпінням чекає на свято. Хоча це були лише заручини, організували їх із розмахом. Влад з Аліною запросили родину та найближчих друзів, із якими хотілося поділитися радістю.

Підійшовши до столу, Влад відкрив шухляду, де зберігалася оксамитова коробочка у вигляді срібної мушлі. Він відкрив її, щоб ще раз подивитися на кільця й переконатися, що зробив правильний вибір. Але всередині було порожньо.

Його посмішка зникла миттєво. Серце забилося частіше, а в голові запаморочилося. Де кільця? Він точно їх не виймав. Можливо, сестра взяла, щоб показати подругам? Або, може, мама? Кільця не могли просто зникнути з дому. Він був упевнений, що злодії до них не проникали.

Таїсія Миколаївна спокійно пила чай на кухні. Вона підняла погляд на сина, який увійшов із блідим обличчям, і трохи насмішкувато запитала:

— Чого це ти такий зблід? Чи, може, передумав одружуватися? Або наречена втекла? Сподіваюся, ні, адже ти стільки грошей вклав у це свято.

— Де мої кільця, мамо? — запитав Влад, намагаючись говорити спокійно. — У коробці з-під кілець нічого немає. Вони не могли просто так зникнути.

— Авжеж, не могли, — спокійно відповіла мати. — У них же ніг немає. Це я здала їх у ломбард і придбала сукню для твоєї сестри. Що ти так дивишся? Не хотів дати грошей, я знайшла їх сама. Ми ж ідемо на твої заручини!

Владові перехопило подих, а горло стислося так, ніби його обхопили сталевими ланцюгами.

— Якщо хочеш, можеш викупити кільця. Зрештою, стільки грошей витрачено на ресторан і організацію, що кільця вже не виглядають так важливо. А якщо не хочеш, то обери якісь позолочені. Твоя наречена якось обійдеться без золота, — продовжувала мати. — Я взагалі не розумію, чому ти з самого початку так її балуєш. Вона сяде тобі на шию, звісить ніжки, а нам із сестрою допомоги від тебе тоді точно не дочекатися.

Влад зціпив зуби, намагаючись стримати емоції. Він ледве проковтнув клубок, що підступив до горла.

— Чек із ломбарду лежить у шафі. Якщо хочеш, можеш викупити кільця, — додала мати з викликом.

Влад не стримався й випалив:
— Який ломбард? Ти знаєш, що я витратив майже всі гроші. До зарплати ще кілька днів, а кільця потрібні сьогодні!

— Це твої проблеми. Я тобі казала, що Ксюші потрібна нова сукня. Ми не збираємося виглядати, як бідні родичі. Ми маємо сяяти.

— У Ксюші стільки одягу, що шафи розвалюються. Невже вона не могла знайти щось із того, що вже має? — роздратовано промовив Влад.

Що ж робити далі? Влад розумів, що ситуація непроста. Можна було б попросити у начальника аванс, але всі виплати здійснювалися через бухгалтерію, де дотримувалися суворого графіка. Звісно, він міг би зателефонувати друзям і попросити допомоги, але не хотів обдзвонювати всіх і турбувати їх через свою проблему.

— Вона хотіла саме ту сукню, — продовжувала мати, не приховуючи задоволення. — Це модель із нової колекції. Звісно, вона недешева, але ми — твої рідні. Ти ж розумієш, що ми маємо виглядати на святі краще за всіх. Ксюша буде справжньою королевою вечора!

Королевою цього свята мала стати Аліна, але, здавалося, Таїсія Миколаївна зовсім забула, що це день заручин її сина, а не дочки. Влад, стримуючи емоції, різко обернувся, забрав чек із ломбарду й вирішив: знайде спосіб повернути все на свої місця. Повернувшись до кімнати, він подивився на валізи, які готувався перевезти до нової квартири. Ремонт там тільки закінчився, а меблі ще не були доставлені. Попри це, він ухвалив рішення: краще перший час спати на підлозі, ніж залишатися в домі, де близькі так легко зраджують.

Вчинок матері був для нього занадто болісним. Влад не міг примиритися з тим, що сталося. Коли Таїсія Миколаївна повезла сестру до салону краси, наполягаючи, що та має виглядати ідеально, Влад без зволікань почав діяти. Домовитися зі знайомим, який мав вантажівку, й організувати перевезення речей виявилося нескладним. Хоча й хотілося трохи відпочити перед важливим днем, Влад розумів: усе це необхідно зробити зараз.

Під час переїзду його думки були зайняті тим, як швидко вирішити проблему з мінімальними втратами. Усе вдалося навіть швидше, ніж він сподівався.

У квартирі пахло свіжим ремонтом, що одразу підняло йому настрій. Це житло стало подарунком від батька, і Влад цінував цей жест. Попри те, що мати була категорично проти присутності батька на заручинах, Влад вирішив запросити його разом із новою родиною. Він не хотів обирати між батьками, адже їхній розрив — це їхня особиста історія. Влад прагнув підтримувати стосунки з обома, а його батько разом із новою дружиною та її дочкою були значно приємнішими у спілкуванні, ніж мати й сестра, які постійно плели інтриги.

Цього разу вони теж намагалися створити для нього проблеми, але Влад уже вирішив основне питання. Кільця знову були на своєму місці.

Влад переодягнувся в темно-синій костюм, ретельно уклав волосся і поглянув на себе у дзеркало. Його відображення випромінювало впевненість. Тепер він наречений, а невдовзі стане чоловіком, який нестиме відповідальність за свою родину. Він розумів, що мати не пробачить йому рішення переїхати й залишити їх без фінансової підтримки. Вона ще довго нагадуватиме йому про це, якщо взагалі продовжить спілкуватися. Проте Влад твердо вирішив: краще зараз чітко визначити свої межі, ніж потім терпіти постійні маніпуляції.

Він знав, що подібні ситуації неминучі, але сподівався, що зможе їх уникнути у своєму новому житті. Влад відчував вдячність, що йому пощастило з майбутніми тещею й тестем. Їхній підхід до життя суттєво відрізнявся від того, як поводилася його мати.

— Ми ніколи не втручаємося в справи дітей, — якось сказав йому майбутній тесть. — Якщо вам потрібна буде допомога чи порада, ви завжди можете звернутися. Але до цього ми самі не ліземо.

Ці слова здавалися для Влада ковтком свіжого повітря. На відміну від матері, яка звикла диктувати йому, як жити, з ким зустрічатися й навіть у що вдягатися, батьки Аліни підтримували молоду пару, не нав’язуючи своїх думок.

Мати ж одразу засудила вибір Влада. Вона називала Аліну надто простою для такого «успішного й красивого чоловіка», як її син. Влад пам’ятав, як вона прямо заявила, що Аліна негідна бути його дружиною. Тоді він показав, що готовий приймати рішення самостійно, але, як виявилося, для матері цього було недостатньо.

Мати давно звикла, що син завжди забезпечує її та сестру всім необхідним, витрачаючи на них левову частку своїх доходів. Якщо Ксюші потрібен був новий дорогий телефон або планшет, Влад без вагань купував його. Якщо сестра захотіла чергову сукню — він мовчки давав гроші. Лише одного разу Влад відмовив, і наслідки не змусили себе чекати. Мати вирішила вчинити на свій розсуд, певно, вирішивши, що син приховує свої статки й у нього достатньо грошей. Але навіть якби це було так, це залишалося б його заробітком. Влад планував витратити їх на облаштування квартири, яку нещодавно придбав, а також заощадити на весілля та медовий місяць. Окрім батька, йому ніхто не допомагав. Мати всі свої гроші вкладала у Ксюшу, її зарплата закінчувалася так швидко, що вона не просила гроші у Влада — вона їх вимагала. Можливо, головною помилкою сина було те, що він завжди йшов на поступки. Він настільки розбалував рідних, що вони навіть не задумалися, перш ніж забрати обручки з його кімнати й здати їх у ломбард.

Цього вечора Влад вирішив викликати таксі, оскільки сідати за кермо не хотів. Попереду було свято, і, безсумнівно, молоді мали випити по келиху шампанського.

Аліна вже чекала на нього біля будинку. У своїй скромній, недорогій сукні вона виглядала настільки чарівно, що Влад не міг відвести від неї очей. На відміну від Ксюші, Аліна ніколи не витрачала гроші на брендовий одяг, але її завжди вирізняв бездоганний смак. Влад розумів, що навіть у найпростішому вбранні його наречена затьмарить будь-яку жінку в найдорожчій сукні. Головна краса Аліни була в її очах — теплих, добрих, які випромінювали світло та затишок.

— Я такий щасливий, що ти є в моєму житті, — сказав Влад, ніжно стискаючи руку коханої.

Коли пара прибула на свято, більшість гостей уже зібралися. Люди підходили, вітали молодих і запитували, коли відбудеться весілля.

Раптом задзвонив телефон Влада. Він вибачився перед Аліниними батьками й вийшов на вулицю, щоб відповісти на дзвінок. Дзвонила мати.

— Влад, що це все означає? Ми щойно повернулися з салону краси, а вдома у моїй кімнаті все перевернуто! І, уяви собі, Ксюшиної нової сукні немає!

— Все правильно, — спокійно відповів Влад. — Сукню я здав у ломбард і викупив свої обручки. Щодо твоєї кімнати… Ти ж знала, де лежать кільця, а ось я не знав, де шукати чек на сукню. Довелося пошукати. Пробач, часу прибирати за собою не залишилося.

— Як ти посмів лазити в моїх речах? — не стрималася Таїсія Миколаївна.

— Ти подала мені хороший приклад, мамо, — відповів Влад. — Якщо ти можеш копирсатися в моїх речах, то чому я не можу вчинити так само?

Його голос залишався спокійним, хоча всередині вирували емоції. Влад не розумів, як мати взагалі могла вимагати від нього пояснень, коли сама так підло вчинила.

— До речі, зауваж, — додав він, — я не взяв нічого чужого. Я лише повернув собі своє.

На іншому кінці слухавки чутно було важке дихання матері. Влад уявляв, як вона кипить від люті, але йому було байдуже. Він знав, що зробив правильно й не збирався ні вибачатися, ні виправдовуватися.

— Ти вчинив огидно! Ти навіть не уявляєш, у яке становище поставив мене й сестру! Бідна Ксюша тепер у шоці. Вона точно не піде на твої заручини!

— Я і не наполягаю, — холодно відповів Влад.

Таїсія Миколаївна почала схлипувати, продовжуючи сипати звинуваченнями. Вона заявила, що ніколи не пробачить синові цього вчинку. У її словах звучали докори, що Влад «зрадив» свою «справжню» родину, обравши Аліну. Вона навіть пригрозила, що син втратить і її, і сестру.

— Якщо для вас справжня родина і стосунки — це лише гроші та виконання будь-яких примх, навіть ціною обману, тоді нехай так і буде. Я готовий це втратити. У вас ще є вибір: одягнути будь-який із ваших численних нарядів, що займають усі полиці в шафах, і приїхати на наші заручини. Але я попереджаю: подібні речі більше не залишаться без наслідків. Незабаром у мене буде власна родина, і я не збираюся більше витрачати гроші на забаганки сестри. Якщо ж у вас виникне реальна потреба, я допоможу, але лише в такій ситуації.

— Тоді більше не дзвони й не питай, як у нас справи! Побачимо, як ти повернешся й будеш просити пробачення! Жінок багато, а мама одна! — вигукнула мати, розлючена відповіддю.

Влад закінчив розмову й поклав слухавку. Слова матері не викликали в нього ні жалю, ні каяття. Вчинок Таїсії Миколаївни, яка вирішила пожертвувати кільцями заради купівлі сукні для Ксюші, був для нього жахливим. Але Влад зміг усе повернути на свої місця й тепер не відчував жодних докорів сумління. Якщо мати справді вирішила припинити спілкування із сином, це було її рішення, і Влад не збирався його змінювати.

Він добре пам’ятав, як колись мати вигнала його батька, а потім постійно говорила, що той зовсім не цікавиться дітьми. Але Влад знайшов у собі сили не піддатися її словам і відновити стосунки з батьком. І тепер він розумів, на що здатна його мати, коли щось не йде за її сценарієм.

Влад глибоко вдихнув, випустив хмару пари з рота й посміхнувся. Він вирішив не псувати собі настрій у цей важливий день і тим більше не хотів, щоб конфлікт із матір’ю зіпсував святковий настрій Аліні. Влад вирішив, що збереже все це при собі. Нехай це залишиться позаду. Зараз для нього було важливим лише насолодитися святом і радіти разом із коханою, адже незабаром вони стануть чоловіком і дружиною.

Минуло кілька місяців, і Влад з Аліною стали подружжям. Як і обіцяла, Таїсія Миколаївна не з’явилася на весілля. Вона демонстративно проігнорувала запрошення, намагаючись усім виглядом показати, що син її «зрадив». Але це не затьмарило радості Влада. Він давно зрозумів, що змусити когось любити чи приймати тебе таким, як ти є, неможливо.

Він також усвідомив, що його мати, ймовірно, ніколи по-справжньому не любила його. Її ставлення завжди було сповнене вимог і претензій, але не турботи. Влад часто згадував, як вона поводилася, ніби він щось їй винен, навіть якщо нічого поганого не зробив. Її вчинки були схожі на маніпуляції, а не на щиру любов.

Таїсія Миколаївна поводилася себе так, ніби Влад залишив її без засобів до існування чи позбавив дому. Але все, що він зробив, — це повернув собі власні речі.

Перед весіллям Влад усе ж вирішив розповісти Аліні про конфлікт із матір’ю. Він не хотів, щоб наречена дізналася правду від когось іншого. Аліна уважно вислухала чоловіка, не засуджуючи його. Вона підтримала Влада, сказавши:

— Кожному рано чи пізно доводиться робити перший крок у доросле життя. І якщо батьки не готові це прийняти, потрібно дати їм час.

Але Влад розумів, що час у їхньому випадку нічого не змінить. Причиною гніву матері була не його відмова підтримувати контакт або створення нової родини. Вона була розлючена тим, що більше не отримувала грошей, які раніше син регулярно приносив додому.

Мати завжди ставила Ксюшу на перше місце. Влад часто згадував її слова ще з дитинства: вона завжди мріяла про доньку, а народження сина стало для неї швидше розчаруванням. І хоча вона ніколи не говорила цього прямо, Влад це відчував. Ксюша була її відрадою, центром турботи, і мати завжди потурала її примхам, навіть якщо це шкодило іншим членам сім’ї.

Тепер, коли Влад почав нове життя разом з Аліною, він відчував упевненість у своєму виборі. Його кохана підтримувала його в усьому, і саме це він цінував найбільше. У їхній сім’ї були любов, взаєморозуміння й підтримка, і Влад відчував, що будує міцні та щирі стосунки, де головне — це взаємоповага та спільне щастя.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

— Де мої кільця, мамо? — звернувся Влад із запитанням. — Я їх здала в ломбард і придбала сукню для твоєї сестри! Ми ж ідемо на твої заручини!