Якось увечері до приморського ресторану зайшла пара: розкутий, добре одягнений мажор і скромна, тендітна дівчина. Хлопець замовив напої, найрізноманітніші, досить дорогі закуски, фірмовий десерт і квіти для дами. Молоді люди сиділи майже в центрі залу, тому всі офіціанти чудово їх бачили.
Вони навіть припустили, що це перша зустріч, адже дівчина була дуже скута, мало говорила, а хлопець без упину базікав, намагаючись справити враження на супутницю.
— І що він знайшов у цій сірій мишці? — дивувалися офіціантки.
Відповідь виявилася несподіваною.
Хлопець підвівся, щось сказав дівчині на вушко й вийшов із зали. Вона швидко дістала з сумочки маленьке люстерко, перевірила, чи все гаразд на її милому личку, поправила пасма волосся, що вибилися з зачіски, і стала поглядати на двері: коли ж повернеться залицяльник?
Але хлопець не з’являвся. Через пів години на дівчину було боляче дивитися. Очима, повними жаху, вона розглядала рахунок, який приніс офіціант. Потім розплакалася й, витираючи сльози, повідомила, що в неї немає таких грошей.
Офіціантові стало шкода бідолашну. Він покликав адміністратора, пояснив ситуацію й попросив допомогти нещасній.
Зрештою дівчині надали знижку десять відсотків за якимось там тарифом, порахували вечерю без урахування обслуговування і запропонували розрахуватися частинами. Дівчина подякувала, віддала частину грошей і пішла. Наступного дня вона повернулася і повністю погасила борг.
Життя йшло своєю чергою.
І ось якось той самий хлопець з’явився у ресторані вже з іншою дівчиною. Вона була повною протилежністю першої: весела, добре одягнена. Але і з нею мажор вчинив точно так само. На щастя, у супутниці було достатньо коштів на картці, і вона без проблем оплатила все, що замовив «щедрий» залицяльник.
Офіціанти перемили нахабі кісточки й щасливо забули про нього… до наступного разу.
Коли нахабний мажор посадив нову пасію за той самий столик, офіціантки вирішили провчити його.
Одна з них зробила дівчині знак, щоб вона вийшла із зали. Та виявилася кмітливою і під приводом «припудрити носик» пішла до вбиральні. Там їй і розповіли, що її залицяльник регулярно водить дівчат у ресторан, а потім, повечерявши вишуканими стравами, несподівано зникає, залишаючи супутницю напризволяще.
— Зрозуміло. Ну що ж, будемо вчити, — весело відповіла дівчина й пішла в залу.
Чого тільки вона не просила замовити! Читала меню, розпитувала, що це за страва, і кокетливо говорила:
— Ой, як хочеться спробувати!
Хлопець демонстрував дива «щедрості й благородства», замовляв усе підряд.
Дівчина весело сміялася, уплітала смаколики за обидві щоки й раптом… шепнувши залицяльнику щось на вушко, вийшла із зали. Зрозуміло, що назад вона не повернулася.
Хлопець було кинувся тікати, але офіціанти й охорона були напоготові.
Тоді мажор став казати, що забув удома картку, готівки немає, платити нічим. Йому запропонували зателефонувати комусь. Він відмовився, влаштував скандал. І тоді адміністратор викликав поліцію. Мажора забрали.
Через кілька годин він з’явився в ресторані зі своїм батьком, який несподівано виявився порядною людиною. Оплатив рахунок повністю й змусив свого сина вибачитися перед працівниками ресторану.
Треба було бачити, як червонів і бліднув цей молодий чоловік, звиклий безкарно бешкетувати, підбираючи слова вибачення.
Мало того, батько залишив свій телефон і попросив повідомляти йому, якщо син знову з’явиться в ресторані. І неважливо — сам чи з кимось.
Так приморський ресторан втратив «цінного клієнта», який більше ніколи не сидів за столиком у центрі зали…