– Вірочко? – раптом почувся знайомий голос із передпокою.
– Поліна? – невпевнено відгукнулася Віра, виходячи з ванної кімнати.
– Привіт! – відповіла Поліна, крутячись із ключами на вказівному пальці.
– Зачекай хвилинку, я щойно з душу: збираюся на роботу, – збентежено сказала Віра.
– Та не хвилюйся! Збирайся, не звертай на мене уваги, – Поліна продовжила безцеремонно ходити по квартирі.
– А що трапилось? – із тривогою запитала Віра, визираючи з-за дверей шафи.
– Та я просто зайшла помитися. Максим сказав, що у вас гарячу воду не відключили.
– А ключі? – із здивуванням уточнила Віра, дивлячись на зовицю.
– А… це? Та Максим зробив мені окремий комплект, – відповіла Поліна, розглядаючи квартиру. – Де у вас рушник? – вона запитально подивилася на Віру.
– Треба було попередити, що ти прийдеш, – почала оговтуватися Віра.
– Що? – Поліна насупила чоло. – Коротше, тебе не дочекаєшся. Я сама все знайду, – вона прямісінько попрямувала у ванну.
– Зачекай, я дещо приберу у ванній, – спробувала зупинити її Віра.
– Та нічого прибирати не треба, – перебила її Поліна. – Ви там щось ховаєте? Цікава ти така, – додала вона з усмішкою.
– Чому я маю пояснювати дорослій людині, що коли приходиш у гості, де не живеш, треба заздалегідь попереджати.
– По-моєму, ти зараз на рівному місці створюєш проблему, – самовпевнено відповіла Поліна.
– Добре. Я поговорю з Максимом, чому він роздає ключі від моєї квартири всім підряд.
– У якому сенсі «всім підряд»? – Поліна почала обурюватися, але не встигла договорити, бо Віра вже вийшла на роботу.
Між Поліною і Вірою завжди існувала невидима ворожнеча. Максим дуже тісно спілкувався з сестрою і ділився з нею всіма подробицями свого сімейного життя. Що, звісно ж, не подобалося Вірі.
Незважаючи на те, що Поліна також завела сім’ю одночасно з братом, вона все одно не залишала його в спокої. Її чоловік Вадим займав посаду керівника середньої ланки у будівельній компанії, тому йому часто доводилося відлучатися у тривалі відрядження на різні об’єкти.
– Максиме, підкажи, чому у Поліни є ключі від нашої квартири? – запитала Віра за вечерею після ранкового візиту зовиця.
– У мене немає секретів від сестри. Ми – одна сім’я, я не збираюся через твої забаганки ігнорувати Поліну, – суворо відповів Максим.
– Я все розумію, але…
– Ось і добре, що розумієш, – перебив Віру чоловік. – Все, мені пора, – Максим різко підвівся і почав збиратися.
– А куди ти? – здивовано запитала Віра.
– Поліна попросила з’їздити з нею у торговий центр, – невимушено відповів чоловік.
– Я думала, ми сьогодні після роботи поїдемо вибирати новий диван у вітальню, – сумно сказала Віра.
– Ще встигнемо, – кинув на прощання чоловік.
Віра залишилася наодинці. Квартира, в якій жили молоді люди, раніше належала Віриній бабусі. Після смерті дідуся батьки забрали Віру Павлівну (на її честь і назвали маленьку Вірочку) до себе, а квартиру переписали на дочку.
Квартира була у поганому стані і вимагала негайного ремонту. Перед весіллям Вірі та її батькам довелося добре попрацювати: вони знімали старі шпалери, міняли скрипучу підлогу, білили стелі і багато іншого. Було вкладено чимало зусиль і коштів, однак із меблями батьки допомагати відмовилися.
– Вірочко, ми допомогли тобі з ремонтом, а меблі та техніку купуйте з чоловіком самі, за своїм смаком, – сказав батько Віри, Антон Єгорович.
Жити окремо від родичів було неймовірною удачею. У Максима не було власного житла, лише машина, за яку ще залишалося виплатити чималу суму кредиту. Щоб швидше розрахуватися з боргами, Віра і Максим вирішили платити за машину разом.
– Я подумала, що було б чудово піти в автошколу й навчитися водити. Адже це тепер і моя машина теж, – заявила Віра за вечерею.
– Ти з глузду з’їхала? Ти бачила, як жінки їздять за кермом? Це жах! – обурився чоловік.
– А що не так?
– Я сказав «ні», і це не обговорюється, – строго відповів чоловік.
– Я б хотіла в майбутньому купити собі окрему машину: якусь недорогу малолітражку. Щодня їздити на роботу громадським транспортом уже немає сил, – поскаржилася Віра.
– Ми ледве виплатили кредит за цю машину, а ти хочеш ще одну брати!
– Я накопичу, кредити не потрібні, – відповіла дружина.
– О, ти смішна, – усміхнувся Максим. – Ну, подивимося, як у тебе це вийде.
Протягом наступного тижня Віра спостерігала, як чоловік підвозить Поліну на роботу, яка, до речі, була зовсім в іншому напрямку від офісу Максима. Для цього він вставав на годину раніше, щоб усе встигнути. При цьому, коли Віра просила підвезти її в негоду, він завжди відповідав різкою відмовою.
Ситуації одна за одною складалися, наче великий пазл, і Віра поступово усвідомлювала, що для її чоловіка сестра важливіша, ніж вона сама. Тим не менш, молода жінка сподівалася, що з часом це зміниться. Вони були разом лише два роки, і Віра вірила, що все налагодиться.
Вивчивши статті різних психологів, Віра вирішила почати з себе. Перш за все, вона купила гарну сукню, на яку вже два місяці задивлялася в торговельному центрі біля роботи, але весь цей час шкодувала грошей на покупку.
– Подивись, яку сукню я сьогодні купила! – радісно сказала Віра, кружляючи перед чоловіком, намагаючись показати, як гарно виглядає поділ спідниці.
– Тобі лише б гроші витратити, – незадоволено буркнув чоловік.
– Але це мої гроші, я в тебе нічого не просила, – відповіла Віра, відчуваючи, як всередині наростає образа.
– Скажи, куди тобі така сукня з твоїми-то боками? – Максим продовжив насміхатися. – Це для жінок іншого рівня. Дивлюся, ти в себе сильно повірила.
Віра зі смутком подивилася на своє відображення в дзеркалі, зняла сукню і повісила її в дальній кут шафи.
Наступним кроком у спробі налагодити контакт із чоловіком стала кулінарія. Віра вирішила урізноманітнити повсякденні страви, сподіваючись, що Максим оцінить її старання. Однак і цього разу вона не побачила тієї реакції, на яку розраховувала.
Натомість за вечерею Максим несподівано повідомив, що переоформив машину на свою сестру.
– Що значить переоформив на Поліну? – від здивування Віра впустила виделку.
– Так буде краще для всіх, – упевнено відповів Максим. – Вадим платитиме податок, а я просто буду їздити. Поліна сама запропонувала. Круто, правда? – запитав Максим, не приховуючи захоплення.
– Неправда. Адже я теж платила за цю машину, а в підсумку вона буде належати твоїй сестрі, – розчаровано сказала Віра.
– Та що ти там платила? – зневажливо відповів чоловік.
– Приблизно третину від усієї суми, – Віра дивилася у вікно порожнім поглядом.
– Не сміши. Ладно, я в душ, – Максим пішов у ванну, тихенько наспівуючи якусь популярну пісню.
У той момент Віра розгубилася і не знала, як учинити. Скаржитися батькам здавалося дивною ідеєю, тому вона вирішила придумати щось інше.
Вона не втрачала надії відновити стосунки з чоловіком і вирішила піти ва-банк. Віра запропонувала спільну відпустку, щоб повернути романтику у їхнє життя. На її подив, Максим із радістю погодився, особливо враховуючи, що витрати вони планували оплачувати навпіл.
Віра була щаслива, думаючи, що її зусилля не були марними. Однак за місяць до запланованого вильоту Максим повідомив, що Поліна теж поїде з ними, адже її чоловік знову поїхав у відрядження на все літо.
«Від такої настирливої дружини я б теж втекла подалі», – подумала Віра, почувши цю новину. Вона погодилася на пропозицію чоловіка. Але за день до відльоту, коли Максим помітив, що Віра не збирає речі для поїздки, він дізнався, що дружина нікуди не їде.
– Думаю, вам із сестрою буде краще без мене, – холодно відповіла Віра. – Тож збирай речі, а то доведеться летіти в одних трусах.
– Ти серйозно?
– Так, у мене з’явилися термінові справи на роботі, тому відпустка скасовується, – беземоційно промовила Віра.
– Чому ти не сказала про це раніше?
– Ти не питав, – Віра знизала плечима.
Максим, натхненний майбутньою поїздкою, не надав значення словам дружини. Поліна була в захваті від того, що їй не доведеться витрачатися, і що вона зможе відпочити за рахунок брата та його «жахливої дружини».
Коли Максим повернувся з відпочинку на морі, він із подивом виявив, що його ключ не підходить до дверей. Виявилося, що за час його поїздки Віра подала на розлучення та змінила замки у квартирі.
– Ей! – закричав Максим, яростно грюкаючи у двері. – Давай відчиняй!
– Досить ломитися, – спокійно відповіла Віра з квартири. – Ти тут більше не живеш, – додала вона.
– Як це так? – обурився чоловік.
– Я подала на розлучення. Думаю, тобі буде приємніше жити з сестричкою, ніж зі мною.
– Ти що, дурна? Якусь нісенітницю верзеш! – Максим неабияк розлютився.
– Тобі краще не буянити, а то викличу поліцію.
– Ти не зможеш. Слабкодуха, – з усмішкою сказав Максим.
За дверима почулися кроки та якась метушня.
– Алло. Добрий день. Колишній чоловік намагається зламати мою квартиру, – Віра зробила вигляд, що розмовляє по телефону.
– Гаразд, вистачить! – злісно прошипів Максим. – Але квартиру я тобі так просто не віддам!
– Ну так, я прямо навіть не знаю, що ти зробиш. Але вже дуже боюся, чесне слово, – єхидно відповіла Віра.
Віра змогла відсудити у чоловіка всі гроші, які вона вклала в купівлю автомобіля, надавши всі банківські виписки, що підтверджують оплату кредиту.
Доля колишнього чоловіка її більше не цікавила. Віра продовжила жити своїм життям. Вона, нарешті, відчула себе вільною. Після всіх переживань і розчарувань вона знайшла впевненість у собі, яку день за днем намагався зруйнувати колишній чоловік.
«Малий ще, щоб на мене голос підвищувати»: Макс зі злістю дивився на бабусю