Підозрілий дзвінок. Оповідання

— Наталю, я пішов надвір — кущі та дерева обрізати. Телефон брати не буду, він мені в кишені заважає.

Буду пилкою працювати, тому дзвінка можу й не почути. А мені мають з шиномонтажу зателефонувати — я записався на завтра ввечері колеса перевзути. Загалом, кладу телефон на стіл, ти сама відповіси — скажуть час, добре? — Аркадій Іванович одягнув робочу куртку, в’язану шапку. Вони приїхали на дачу закривати сезон і забрати деякі речі. Поклав телефон на кухонний стіл і вийшов надвір.

Наталія Львівна подивилась услід чоловікові й раптом подумала — якось постарів він, лисина вже почала з’являтися.

Аркаша завжди подобався жінкам, хоча він і невисокий на зріст, та й плечима не богатир. Але, тим не менш, подобався. Наталія Львівна вийшла за нього по любові.

Але ж був у Наталії Львівни залицяльник у юності — Дмитро Альбов. Красень, нічого й казати! Широкоплечий, і в справах щасливий.

У дев’яності він заснував якийсь бізнес і купив віллу на узбережжі в Іспанії. Подруги казали: «Ну ти, Наталю, і дурепа, що Альбову відмовила. Жила б тепер на віллі». Тоді вона сміялася, а тут раптом згадалося…

Телефонний дзвінок раптом перервав її думки. Дзвонили на мобільний чоловіка, номер був незнайомий — напевно, це з шиномонтажу.

Не встигла Наталія Львівна натиснути на зелену слухавку на екрані, як одразу ж почула верескливий жіночий голос:

— Ти чого вчора не приїхав і грошей мені не скинув? Знову на дачу зі своєю мимрою поїхав? А твій син має в драних штанях до школи ходити?

Наталія Львівна просто оніміла від почутого. Це вона, значить, мимра? А що за син? Невже в Аркадія є інша жінка? Жах! А вона ж була на всі сто впевнена, що він усе життя любив лише її! Руки у Наталії Львівни затремтіли від розчарування. То ось як воно…

— Якщо хочеш побачити сина — сьогодні ж скинь гроші! — ще голосніше завищала жінка. — І не мовчи, як скотина, бо буде гірше!

Наталія Львівна тремтячим пальцем натиснула на червону слухавку на екрані смартфона — і вереск припинився.

Вона подивилася у вікно — там Аркадій завзято обрізав кущі. Куртку і шапку вже скинув — зігрівся від роботи.

Наталія Львівна раптом замилувалась чоловіком. Та яка там лисина! Зараз молоді лисіють раніше за старих, та й узагалі кажуть, що лисина — ознака чоловічої сили! У футболці було видно, як напружуються м’язи Аркадія. Звісно, такий чоловік подобається жінкам!

Наталії Львівні захотілося тихенько завити. Невже це правда?

Що то була за жінка з неприємним голосом?

Та не може бути, щоб ЇЇ Аркадій був таким дволиким!

Наталія Львівна виділила дзвінок у телефоні чоловіка — і видалила його. Немає дзвінка — немає проблеми. І все!

Сил думати про той дзвінок у неї зараз не було — все це було надто несподівано!

До обіду втомлений Аркадій Іванович увійшов до будинку й просто остовпів — стіл був накритий так, наче вони чекали високих гостей.

До його улюбленого борщу було подано домашні млинці з м’ясом. Дружина відкрила свої мариновані огірочки та в’ялені помідори, які вважалися недоторканим зимовим запасом і зазвичай відкривалися не раніше зимових свят. Шинка з «сльозою» та ароматна сиров’ялена ковбаска вабили до столу, а пляшка, запітніла від холоду, тішила душу трудівника.

— Мий руки та сідай, — Наталія Львівна саме розливала по тарілках бордовий, наваристий борщ, приправила його сметаною, власною зеленню з грядки й плеснула у чарки — собі й чоловікові — для настрою.

Після третьої чарки, борщу та відбивної, коли вони вже збиралися пити чай, їхню сімейну ідилію порушив різкий дзвінок телефону чоловіка.

Він взяв слухавку, випадково ввімкнувши гучний зв’язок, і Наталія Львівна почула знайомий верескливий голос:

— Вікторе! Ти так і не переказав нам грошей! Та ти ж просто скотина — сидиш собі на дачі, кайфуєш, а ми тут, як сироти без тебе!

— Вікторе? — Аркадій Іванович здивовано подивився на Наталію Львівну, відвів телефон убік і глянув на екран:

— Вибачте, тут немає жодного Віктора, ви помилилися номером! Який номер ви набирали?

Голос щось відповів, і Аркадій тут же додав:

— От саме, а мій номер закінчується на чотирнадцять. Нічого страшного, всього вам доброго!

Наталія Львівна дивилась на чоловіка, і до очей підкочували сльози справжньої радості — ледве стрималась! А Аркадій, розчулений подякою за розкішний обід, пірнув у спальню й одразу ж повернувся з оксамитовою коробочкою в руках!

— Аркадію, ти жартуєш?! — не повірила своїм очам Наталія Львівна. У коробочці лежали каблучка й сережки з рубінами. Саме такі, про які вона мріяла.

— Які там жарти, Наталю! Пробач, не витримав — вирішив подарувати тобі їх раніше, адже в нас скоро рубінове весілля!

Наталія Львівна дивилася на рідне обличчя чоловіка — слава Богу, що той дурнуватий дзвінок виявився помилкою. А Альбова згадувати було смішно — ну хіба його можна з Аркадієм порівняти?

Аркадій — це чоловік усього її життя. У них двоє дітей і троє онуків. Та й сам він іще дуже навіть симпатичний чоловік!

Наталія Львівна приміряла сережки й каблучку.

Скоро в Аркадія й Наталі пройде рубінове весілля.

Увесь цей час Аркадій з любов’ю дивився на дружину, а потім заспівав:

— Ах, яка жінка…!

І тут знову задзвонив його телефон:

— Чекаємо вас на шиномонтаж завтра о п’ятнадцятій!

Аркадій Іванович і Наталія Львівна поглянули одне на одного — і розсміялися від радості. У них ще є купа часу побути вдвох на дачі… Яке ж це щастя, що багато років тому вони зустріли одне одного!