— Ми з мамою тут подумали та вирішили, що твою машину варто було б продати. Ти вагітна, скоро підеш у декрет, авто тобі не потрібне.
— Я правильно зрозуміла, що ти хочеш продати саме мою машину, а не свою, щоб зробити мамі ремонт?
— Нарешті! — радісно вигукнув чоловік.
Катя стояла на кухні, наливаючи окріп у горнятко, коли у дверях з’явився чоловік. Його обличчя було серйозним, а в руках — листок із якимись записами. Щойно він повернувся від своєї мами.
— Знаєш… — почав Артем, сідаючи на стілець. — Мама хоче зробити ремонт у квартирі.
— Ну… гаразд, — Катя знизала плечима й присіла поряд. — Будеш їсти?
— Ні, я в мами поїв, — відмахнувся чоловік. — Ось дивись, — Артем поклав листок перед Катею, де були якісь підрахунки.
— А що це? — вона кинула погляд на папірець і продовжила їсти.
— Як що? Підрахунки, кошторис… я не знаю, як тобі ще пояснити, — чоловік починав нервувати.
— Зрозуміло. Кругленька сума вийшла, — Катя глянула в самий низ, де було написано «разом».
— От я про це й кажу! — Артем підвівся і почав нервово ходити по кухні. — Ми з мамою подумали й вирішили, що твою машину варто було б продати. Ти ж вагітна, скоро підеш у декрет, машина тобі ні до чого.
Катя уважно подивилась на чоловіка, потім повільно поклала виделку в тарілку.
— Я правильно зрозуміла, що ти хочеш продати саме мою машину, а не свою, щоб зробити мамі ремонт?
— Нарешті! — зрадів Артем.
— А от і ні. Якщо ти вирішив допомагати мамі — допомагай власними силами. Я не дозволю брати гроші з сімейного бюджету. Тим більше, я купила авто ще до весілля й не збираюсь із ним розставатися. Ти взагалі розумієш, скільки з дитиною потрібно буде їздити по поліклініках? Може, ти щоразу будеш відпрошуватись із роботи? Чи мені з малям по громадському транспорту трястися?
— Щось я про це не подумав, — Артем почухав потилицю.
— Зате твоя мама дуже добре подумала, як обдурити невістку! Все, я пішла спати!
Катя викинула половину порції плову в смітник і кинула тарілку в мийку. Вона лягла в ліжко, але сон не йшов. Катя перевернулась на бік, потім на спину, знову на бік — марно. Думки крутилися навколо одного: «Як же дістала Ніна Вікторівна зі своїми ідеями…»
Свекруха, Ніна Вікторівна, завжди була майстринею інтриг і пліток. За три роки шлюбу Катя навчилась читати між рядків її «невинні» пропозиції. Але от так відкрито намагатися віджати її машину під приводом ремонту — це вже занадто.
Катя потягнулась до тумбочки, дістала упаковку магнію і випила таблетку, сподіваючись, що хоч це допоможе заспокоїтись.
Ранок почався з повідомлення від свекрухи:
«Дорога, ти не проти, якщо я зайду сьогодні ввечері? Хочу обговорити дещо важливе».
Катя закотила очі. «Дещо важливе» — це завжди привід для «я прийду диктувати свої умови».
— Твоя мама хоче нас провідати, — сухо сказала вона чоловікові за сніданком.
Артем пожвавився:
— Чудово! Може, ви нарешті знайдете спільну мову?
— Після того, що ти вчора сказав? Навряд… — усміхнулася дружина.
Чоловік насупився, але промовчав.
Ніна Вікторівна з’явилася рівно о сьомій. У руках тримала торт і солодко посміхалася. Усе це нагадувало початок фільму жахів, де головна героїня завжди усміхається — і це до біса лякає.
— Катю, ти виглядаєш втомленою! Вагітним треба більше відпочивати, — почала вона, вмощуючись на диван із виглядом господині.
— Дякую за турботу, — Катя скривила губи в подобі усмішки. — Але ви принесли торт, знаючи, що в мене зараз підвищений рівень цукру. Хіба це справжня турбота?
— Та годі… Що станеться від одного шматочка? Ти просто занадто себе оберігаєш, — свекруха зробила паузу для драматизму. — До речі, мабуть Артем уже казав, що я вирішила зробити ремонт. Адже скоро у мене народиться онук!
— Онучка… — поправила її Катя.
— Немає різниці. Отож… у мене старий ремонт, у дитини може розвинутися алергія на пил. Треба встигнути зробити все до твоїх пологів.
Катя відчула, як по спині побігли мурахи.
— Так, Артем сказав мені про ваше рішення. Це чудова ідея, — Катя удавала, ніби не розуміє, до чого веде свекруха.
— Ну от бачиш, Артем! А ти казав — не погодиться, — Ніна Вікторівна сяяла, як літнє сонце в спеку. — Коли поїдемо продавати твою машину? — звернулася вона до Каті.
— Ніколи. Я не збираюся продавати авто. Принаймні поки що, — твердо відповіла невістка.
— Як це? — свекруха розвела руками.
— Подивіться! Ви з Артемом вирішили, що будете робити у себе у квартирі ремонт. Ну то й робіть! Я не проти. Але до чого тут я і моя машина?
— Як до чого? Потрібні ж гроші на ремонт.
— Це зрозуміло. Але я не буду продавати машину заради вашого ремонту, — строго відповіла Катя, у якої вже були на межі нерви.
Обличчя Ніни Вікторівни перекосилося.
— Артем! — вона повернулась до сина. — Ти взагалі контролюєш свою дружину?
Чоловік розгублено поглянув то на матір, то на Катю.
— Мам, може, справді, не варто тиснути? — пробурмотів він.
— Ото як! — Ніна Вікторівна схопилася. — Значить, я тепер і слова сказати не можу? Тоді вибачте! Значить, онук знатиме тільки одну бабусю!
Вона різко підвелась і попрямувала до виходу. Ніхто її не проводжав. Лише звук зачинених дверей засвідчив, що свекруха пішла.
Після її відходу Артем мовчки сидів у вітальні, втупившись у підлогу. Катя підійшла і підняла йому підборіддя.
— Ти чув, що щойно сказала твоя мати?
Він зітхнув:
— Вона просто хвилюється…
— Ні. Вона оголосила мені війну. І тепер у тебе є вибір: або ти на моєму боці, або на її. Третього не дано.
— Я розберуся… — Артем тяжко зітхнув.
Артем справді намагався розібратися, але Ніна Вікторівна не здавалася.
Щоранку, щойно Катя зачиняла за чоловіком двері, на його телефон сипалися дзвінки — багато дзвінків.
— Сину, ти добре подумай, наскільки тобі потрібна така дружина! — голос свекрухи тремтів від обурення. — Вона ж егоїстка і живе тільки для себе!
— Мамо, нічого подібного… — втомлено відповідав Артем, притискаючи телефон плечем і продовжуючи заповнювати звіт.
— Ага, значить, ти вже на її боці? — Ніна Вікторівна перейшла на шипіння. — Як ти не бачиш, що вона тобою маніпулює. Незабаром ти взагалі перестанеш бути чоловіком у власній квартирі!
Він стискав зуби, відчуваючи, як у грудях закипає лють. Але говорив тільки:
— Мамо, не треба.
— Ти навіть за матір постояти не можеш! — її голос зірвався на вереск. — Я одна про тебе думаю, а ти…
Артем кидав телефон на стіл, не дослухавши. Але за годину все повторювалося.
Поступово Катя почала помічати зміни в чоловікові. Він став замкнутим, здригався при кожному дзвінку, а ночами крутився у ліжку.
— Тебе щось турбує? — запитала вона одного вечора за вечерею.
Артем різко підвів голову:
— Ні! Все нормально.
Але в його очах читалися біль і втома.
Перелом настав у п’ятницю. Ніна Вікторівна подзвонила посеред робочого дня і, не вітаючись, випалила:
— Вона подає на розлучення! Я тільки-но від подруги дізналася — її сестра працює в суді!
Артем завмер.
— Що?
— Катя вже подала документи! — свекруха награно ридала. — Я ж казала, що вона тебе використовує!
Він зірвався з місця, не дослухавши. Долетів додому за двадцять хвилин.
Катя, яка вже була у декреті, перебирала речі біля пральної машини. Побачивши чоловіка, який влетів, задихаючись, вона здивовано підняла брови:
— Ти чого? Щось трапилось?
— Ти… — він важко дихав. — Ти подаєш на розлучення?
Катя на мить зупинилась, у її очах з’явилося здивування.
— З чого ти це взяв?
— Мама сказала!
Вона закотила очі:
— І ти навіть не подумав мені подзвонити? Просто помчав, повіривши їй на слово?
Артем застиг. У голові промайнули всі дзвінки, докори, нескінченне «вона тебе не любить», «ти під каблуком»…
І раптом він дістав телефон і набрав номер.
— Мамо, — його голос звучав незвично спокійно. — Ти збрехала.
— Що? Сину, я…
— Досить. — Він перебив її. — Більше не дзвони мені. Не приходь до нас. І не смій наближатися до моєї дружини й майбутньої дитини. Я так втомився від тебе, мамо…
Він поклав слухавку.
Ніна Вікторівна, звісно, не зупинилася. Були дзвінки родичам, де вона розповідала, що Катя заворожила Артема. Вона також писала з фейкових акаунтів невістці, нібито Артем їй зраджує.
Усе це було марно. На той час в Артема й Каті народилася донечка Настуня. У них не було часу аналізувати витівки Ніни Вікторівни. Вони були зайняті своєю донькою, своєю улюбленицею. А от Ніна Вікторівна побачила дитину лише раз — на виписці з пологового. І більше в гості син її не кликав.
Дівчинка, яка відчувала голод, попросила у пекаря шматочок хліба, але не стала його їсти